UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДжерелознавство. Матеріали з джерел іноземного походження про Україну XV-XVIII ст. (реферат)
АвторPetya
РозділДіловодство, бібліотечна справа, архівознавство
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8367
Скачало358
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Джерелознавство. Матеріали з джерел іноземного походження про Україну

XV-XVIII ст.

 

В корпусі джерел з історії України XV-XVIII ст. твори іноземців,

зокрема мемуари, описи, донесення і записки, листи та інші види,

займають важливе, але все-таки допоміжне значення. Допоміжне з кількох

причин. По-перше, з огляду на їх хронологічну та тематичну

фрагментарність. Такими є короткі фрагменти посла Франції, Англії та

Бургундії Жільбега де-Ленуа, який був в Україні 1412 та 1421 pp.,

венеціанського купця Йосафата Барбаро, котрий мешкав у м.Тані (Азові) з

1436 до 1451 р. І написав працю "Подорож до Тану", опубліковану вже 1543

р У ній Барбаро залишив деякі господарські, демографічні та етнографічні

відомості про Північне Причорномор'я. У 1474 р. через Україну проїжджав

венеціанський посол до Персії Кантарині й відобразив це у "Подорожі до

Персії", виданій 1487 р.

 

Шістнадцяте століття багатше на увагу іноземців до України. З нього

залишили повідомлення чи враження про Україну понад десять авторів. Але

лише матеріали кількох з них, у тому числі Еріха Лясоти, Михайла

Литвина, Жака Маржере виходять за межі принагідної згадки чи враження,

спеціально торкаючись окремих явищ життя і побуту населення. Тільки про

XVII ст. іноземці написали спеціальні праці про Україну. Це насамперед

твори Гійома де Боплана, П'ера Шевальє, Павла Алепського, Альберто

Віміни, Евлії Челебі та Ін.

 

По-друге, не всі твори іноземців вирізнялися науковою достовірністю. В

багатьох випадках безпідставні вимисли є очевидними. Так, Михайдон

Литвин пише, що кинутий у р. Прип'ятьспис настромлюється на риби "І

стоїть повнено, ніби встромлений у землю — так густо збивається там

риба". Блез-де-Віженер характеризує родючість подільського грунту: "коли

залишити в полі плуг, то він протягом двох чи трьох днів так заростає

травою, що знайти його тяжко1'. Евлія Челсбі стверджує, що 1660 р.

Дорошенко і Сірко були союзниками, хоч вони такими стали, як відомо, у

1669-1670 pp. Він же писав про допомогу, яка надійшла до хана "від

сорока козацьких народів". У цих випадках перебільшення чи неточності

очевидні. Водночас окремі повідомлення іноземців, ввійшовши як дійсні в

українську історіографію, все-таки викликають сумніви. Наприклад, Боплан

написав, що в Україні не хлопець вибирав собі дівчину для подружнього

життя, а дівчина хлопця. І цю згадку деякі українські історики та

етнографи прийняли за чисту правду. Однак вона не узгоджується з

етнографічним матеріалом, зібраним у пізніші часи. Той самий Боплан

вважав, що козацький отаман мав право стинати голови козакам і садити на

палю тих, хто провинився, чого насправді не було, та ін.

 

По-третє, більшість іноземних писемних пам'яток має мемуарний характер,

а мемуари належать до того виду джерел, на яких найбільше позначений

вплив суб'єктивного фактора.

 

Проте свідчення Іноземців мають і свої переваги. Іноземці, за логікою

людського пізнання, найперше фіксували ті сторони життя і побуту

українського народу, яких вони не знали у практиці своїх народів. Це

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ