.

Імідж України і Росії в умовах політичних змін (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
210 2467
Скачать документ

Реферат на тему:

Імідж України і Росії в умовах політичних змін

Узагальнюються результати дослідження змін іміджу України і Росії в
уявленнях українських студентів, яке проводилося за допомогою методів
контент-аналізу та бесіди у 2004 та 2005 роках. Проаналізовано
структурні та змістові зміни іміджу держави, які сталися під впливом
політичної кризи в Україні. Всупереч думці, ніби, раз виникнувши, іміджі
не змінюються, встановлено, що в іміджелогічному просторі країн у
респондентів за час „помаранчевої революції” зміни відбулися. В іміджі
України змінилася інтегрована оцінка і посилилася значимість-близькість.
В іміджі Росії найпомітнішими виявилися зміни в оцінці показників її
статусу.

До політичного лексикону поняття „імідж” увійшло на початку 1960-х років
у зв’язку з характеристикою публічної діяльності кандидата, зверненої до
виборців. У політологів „імідж” – це образ, який цілеспрямовано
створюється і наділяє політичний об’єкт (особу, організацію, країну
тощо) додатковими соціальними і політичними цінностями, що сприяє його
більш емоційному сприйняттю [2, с. 78]. В соціальній психології під
іміджем розуміють „стереотипізований образ конкретного об’єкта, який
існує у масовій свідомості” [4, с. 122; 6, с. 252].

Різні потрактування поняття „імідж” пояснюються не лише тим, що цей
феномен досліджують різні науки, але й тим, що закономірності його
формування, структурні особливості, фактори та умови функціонування
повністю ще не вивчені.

Внаслідок різного розуміння характеру формування іміджу, в одних
дослідженнях його визначають як такий, що цілеспрямовано формується, а в
інших – як такий, що вже існує, склався стихійно [3, с. 230].

У цій розвідці ставимо завдання простежити структурні та змістові зміни
іміджу держави, які відбуваються під впливом політичної кризи. Всупереч
уявленню, що, раз виникнувши, імідж не змінюється, ми вважаємо, що імідж
держави за певних умов зазнає змін.

Вірогідно, уявлення про незмінюваність іміджів держав і політиків
склалося завдяки дослідженням у відносно стабільних соціально-політичних
умовах. Однак в умовах політичного конфлікту зміни у змісті та структурі
іміджу все ж відбуваються. Для цього потрібен сукупний вплив зовнішніх і
внутрішніх факторів на іміджеспоживачів. Найвпливовішими для формування
іміджу держави є зовнішні фактори, які визначають її
соціально-економічний і політичний стан. Внутрішніми факторами, які
обумовлюють зміну усталеного образу, мабуть, є психічні стани громадян,
зокрема, такі, як підвищена тривожність та висока психологічна
чутливість.

Значну роль у формуванні іміджу відіграють засоби масової інформації.
Оцінка їх ролі в цьому процесі неоднозначна. Р. Мнацаканян, наприклад,
вважає, що факти, інтерпретації та образи, які задають ЗМІ, заважають
суспільству створювати власну думку про об’єкт [5, c. 87]. Ми не можемо
повністю приєднатися до такої думки, бо політична система відношень
потребує цілеспрямованого інформаційного впливу на уявлення громадян.
ЗМІ виконують функції ідеологічного і політичного впливу, а вони
необхідні для підтримки спільності, інформування населення, а також
освіти і розваг.

Крім того, окремому громадянинові, який живе в сучасному світі,
випрацювати самостійну думку про такий політичний об’єкт, як держава,
непросто. Труднощі обумовлюються різноманітністю життя в країні,
складністю внутрідержавних та міждержавних відносин. Телебачення, радіо,
преса, Internet можуть задавати тон у цьому процесі і досить потужно
впливати на масову свідомість. Приклад – інформаційні війни, хоча їхня
дія і має певні обмеження.

З 1991 по 1998 рік на територіях України і Росії велися інформаційні
війни, які, за висловом Г. Почепцова, стали прикметою активного
політичного протистояння [8, с. 483].

Інформаційні війни являють собою комунікативні технології впливу на
масову свідомість з короткотривалими і довготривалими цілями [8, с. 20].
Вони характеризуються комунікативним резонансом та війною іміджів.

В Україні цілі цих війн детермінувалися потребами країни в активізації
національних почуттів у етнічних українців, у виробленні національної
ідентифікації та згуртуванні нації шляхом протиставлення специфіки
життєдіяльності і світосприйняття українців, особливостей українського
характеру і ментальності українців, специфіці життя в Росії та
ментальності росіян.

Особлива роль у реалізації цілей інформаційних війн належить засобам
масової комунікації, оскільки саме за їх допомогою створюються і
поширюються необхідні іміджі.

В Україні психологічний вплив ЗМІ у період ведення інформаційних війн
був досить помітним, він призвів до зниження почуття ідентифікації її
населення як східних слов’ян. У середині 1990-х років це проявлялося у
певному ускладненні стосунків між росіянами та українцями, у
загостреному реагуванні українських росіян на запровадження української
мови як єдиної державної. У цей же період спостерігалося посилення
етноцентричних тенденцій, які, поряд з реалізацією потреби
самозбереження української нації, призвели до активізації національних
стереотипів і стали серйозною перешкодою у встановленні не тільки
міжособистісних, але й ділових стосунків.

Посилення дії стереотипів, з одного боку, та вплив інформаційних війн, з
іншого, позначилися на зниженні сили ідентифікації росіян, які
проживають в Україні, зі своєю етнічною батьківщиною та в модифікації
образу Росії.

Неадекватні зміни у колективних уявленнях вельми небезпечні, оскільки
безвідповідальне маніпулювання іміджами та підміна звичних національних
міфів і образів, які відповідають архетипам, що вироблялися
багатовіковим досвідом народу, може призвести до руйнування основи
психологічного єднання слов’ян. Вони ведуть до зміни структури і функцій
шарів психіки людини, пов’язаних з колективним несвідомим. Різкі зміни
колективних уявлень змінюють характер відносин і поведінку громадян і
далеко не небезпечні для виживання країни, в якій практикується така
маніпуляція свідомістю.

Крім того, негативні риси в іміджах Росії та України, які активно
нав’язують ЗМІ, знижують престиж їх як держав на світовій політичній
арені, викликають упередження проти представників ділових кіл, туристів
та мігрантів з наших країн, ускладнюють встановлення політичних,
культурних, економічних та інших стосунків.

Для того, щоб ефективно будувати міждержавні та внутрідержавні
відносини, нашим політикам необхідний адекватний орієнтир у
психологічній специфіці українців і росіян і розуміння того, що вони
думають одне про одного, як сприймають свою країну і країну-сусіда.
Потрібен моніторинг динаміки сприйняття іміджів України і Росії,
оскільки імідж країни, який створюють засоби масової інформації, не
ідентичний образові держави, який формується у громадян.

У президентській програмі „Україна – 2010” є розділ про розвиток
інформаційних ресурсів. Там пропонується формування позитивного іміджу
держави у ЗМІ, поширення у світовому інформаційному просторі
національних ідей, образів та символів, які б ефективно репрезентували
Україну [1, с. 33; 8, с. 202 – 203]. Сприйняття ж такого іміджу залежить
не тільки від добробуту громадян, але й від їх психологічних
особливостей, а також від політичної ситуації в країні.

Проаналізуємо результати дослідження, проведеного нами за допомогою
методів контент-аналізу та бесіди.

Предметом дослідження стали зміни іміджів України і Росії в уявленнях
молоді з центрально-українського регіону, що відбулися під впливом
виборів Президента і політичної кризи, які викликали „помаранчеву
революцію”. У дослідженні взяли участь студенти психолого-педагогічного,
філологічного і мистецького факультетів Кіровоградського педагогічного
університету. За національним складом респонденти у переважній більшості
були українцями і росіянами.

Ми просили студентів схарактеризувати Україну і Росію, відповідаючи на
запитання: „Як ви уявляєте сучасну Україну? Який її образ у вас склався,
яка вона?”, „Як ви уявляєте сучасну Росію? Який її образ у вас склався,
яка вона?”

Дослідження мало два основні етапи. Перший – кінець травня – початок
червня 2004 року, другий – кінець квітня 2005 року. Проміжним етапом
вважаємо дослідження, проведене наприкінці листопада – початку грудня
2004 року, у період виборчої кампанії та „помаранчевої революції”.

У першому дослідженні іміджу України взяло участь 59 респондентів. Ними
були студенти другого і четвертого курсів педагогічного університету, 17
юнаків та 42 дівчини. Вік респондентів 18 – 22 роки.

Загальна кількість характеристик країни, даних респондентами, – 349.
Середня кількість характеристик, що становлять образ країни, названих
одним респондентом, – 5,9. Різноманітність якостей, що характеризують
Україну, – 94; середнє арифметичне частоти їх використання – 3,71; сигма
– 5,58. Якості, які можна вважати такими, що відповідають іміджу, згідно
з одним з варіантів методики контент-аналізу, за частотою використання
мають перевищувати х+sn, тобто 9. Імідж України у цьому випадку
описується такими якостями (у дужках вказано кількість респондентів, які
відзначили ту чи іншу якість своєї країни).

Найчастіше студенти називали слабко розвинену економіку (29). Однак
країну вони сприймають як красиву, мальовничу (23), що має родючі землі
(15), вона незалежна (19), велика, простора (12), працелюбна і
працьовита (12), але бідна й нужденна (10).

Якості, які не перевищують х+sn, але зустрічалися частіше, ніж середнє
арифметичне їх частоти, при виявленні іміджу також слід взяти до уваги.
Студенти характеризують Україну як слабку (9), перспективну (8), багату
на мінеральні ресурси та корисні копалини (7); як країну, що має хорошу
культуру (7), з розвиненим пісенним мистецтвом, співочу (7), привітну
(6), з хорошими ВНЗ (6), але з поганою політикою, корисливими політиками
(6) та поганими дорогами (6). Деякі респонденти відзначали розвинену
промисловість (5) та корумпованість (5). Вони вважали і вважають Україну
країною, розташованою в Європі, європейською (5) та дипломатичною (5).

Як бачимо, в образі України у респондентів проявляється двоїстість. З
одного боку, це – гарна країна, з працелюбними людьми та приязними
стосунками, що відображає емоційно-позитивну оцінку. З іншого боку, в
ньому представлено рефлексію економічних негараздів, відзначено
незрозумілу, неоднозначну політику та корумпованість влади.

Образ України в українців містить економічні, соціальні,
культурологічні, політичні та соціально-психологічні фактори. Образ в
цілому позитивний, і серед якостей, що сприймаються позитивно, – її
незалежність, краса ландшафтів, розвинене мистецтво співу. Країну бачать
як велику за територією, вказують, що вона прямує до ЄС, має значний
науковий потенціал та багаті природні ресурси.

У першому дослідженні іміджу Росії взяло участь 105 респондентів – 26
юнаків і 79 дівчат віком від 18 до 23 років. З них 59 осіб відповідали
на запитання як стосовно іміджу України, так і стосовно іміджу Росії.

Загальна кількість характеристик Росії, даних усіма респондентами, –
574. Середня кількість характеристик, що становлять образ країни,
названих одним респондентом, – 5,46.

Більша кількість характеристик, даних Росії, визначається більшою
кількістю респондентів та дещо меншою єдністю думок про країну, що
відображено в показниках сигми. В середньому респонденти використовували
5 характеристик, що істотно не відрізняється від кількості
характеристик, даних Україні.

Різноманітність характеристик, що відображають імідж Росії, – 104;
середня частота їх використання – 5,52; сигма дорівнює 7,87. Якості, що
характеризують імідж Росії, за частотою використання повинні
перевищувати х+sn, тобто 13 одиниць.

Росія в уявленнях українських студентів – це країна велика а то й
величезна (55), могутня, сильна (30), багата (27), з розвиненою
економікою (28). Її оцінюють як перспективну (23). Студенти високо
оцінювали Росію як красиву країну (20), з красивою та багатою природою
(25). Вони характеризували її як незалежну (23), з високорозвиненою
культурою, мистецтвом, архітектурою (19). Студенти вважали, що Росія
дипломатична (19), має багато престижних навчальних закладів (16), але
войовнича (15).

До якостей, які часто зустрічалися у відповідях респондентів, можна
віднести такі характеристики Росії, як вольова (13), сучасна (10), має
хорошого президента (8) і хороші ресурси (8). В Росії є де працювати,
робота високооплачувана (8). Вона має великі можливості (7), весела,
галаслива (7). В ній багато магазинів, розвинена торгівля (7). Це
батьківщина талановитих поетів, письменників, умільців (6), вільна (6),
багатонаціональна (6), але терористична (6).

Імідж Росії, так само, як і імідж України, включає економічні,
політичні, географічні, соціальні, соціально-психологічні і психологічні
фактори. В іміджі Росія представлена як сильна, красива, розвинена, з
великими можливостями і великою кількістю престижних навчальних
закладів. Низка якостей, включених до образу, відображала повагу
українців до Росії, незважаючи на пропагандистські впливи ЗМІ у 1990-і
роки. У відповідях респондентів відзначалося хороше озброєння,
перспективність, стабільність російської економіки (на відміну від
нестабільності економіки української).

На тлі досить позитивного іміджу Росії (могутня, велика, сильна,
розвинена, забезпечена) пріоритет своєї країни в української молоді
досягався 2004 року за рахунок підвищення значущості природних
ландшафтів, незалежності, орієнтації на Європу. Для молоді позитивний
імідж своєї країни дуже важливий, тому юнаки і дівчата небайдужі до
перемог українців у конкурсі Євробачення і в спорті (це відзначалося в
усіх студентських групах).

Бесіди зі студентами та аналіз змісту теле- і радіопередач дозволив
зробити висновок, що імідж України складається не лише під впливом ЗМІ.
Важливим є власний життєвий досвід респондентів, особливості їх
сприйняття, а також обговорення подій, які відбуваються в країні, з
родичами та друзями.

Образ Росії у великій мірі визначається в українських студентів
телебаченням, кінофільмами та іншими засобами пропаганди, а також
поглядами родичів, читанням художньої літератури та обміном думками з
друзями. Важливим фактором є спеціальність, яку отримують студенти. Так,
студенти мистецького факультету в образі Росії відзначали розвинену
архітектуру, значну кількість пам’ятників у великих містах.

Отже, цілеспрямований вплив телебачення та інших ЗМІ на формування
іміджу країни виявився обмеженим. Однак певні феномени телевізійного
простору України в уявленнях про країну все ж виявилися. До них належать
„ефект песимізму” та „ефект бумеранга” [8, с. 119 – 120]. Ефект
песимізму полягає в тому, що песиміст звинувачує у своїх проблемах
владу, і це проявилося у її характеристиках, які увійшли до уявлень про
Україну 2004 року. Ефект бумеранга пов’язаний з реакцією населення на
передачі історичної проблематики. В результаті в іміджі країни в
українців ми не знайшли характеристик її як історично давньої та сильної
держави. Навпаки, країну сприймають як молоду та економічно слабку.

Отже, результати аналізу змісту уявлень студентів про Україну і Росію
підтверджують, що імідж країни формують соціально-історичні та культурні
фактори. До них належать: історичні реалії та паралелі відносин між
країнами; культурні взаємозв’язки країн; їх політичні стосунки; знання
про країну (інформованість та реальність уявлень про неї); лінія
пропаганди ЗМІ; економічні та географічні взаємозв’язки; менталітетні
стереотипи; доступність кордонів (що дозволяє побачити сусідню країну
самому і зробити власні висновки тощо) [3, с. 231].

У період останньої виборчої кампанії намітилися зміни іміджу України в
українців. Спеціальне дослідження із застосуванням методу бесіди, де
респондентами були студенти педагогічного університету, показало, що
імідж країни з новим Президентом у період апогею виборчої кампанії та
боротьби виборців за свої права визначався політичними пріоритетами і
реакцією на характер виборчої кампанії.

Молодь, яка орієнтувалася на європейські перспективи майбутнього своєї
країни з Президентом В. Ющенком на чолі, в той період вважала, що життя
в Україні поліпшиться. В грудні в іміджі країни посилилися уявлення, що
вона міститься в Європі і є європейською державою. Респонденти були
впевнені, що Україна співпрацюватиме і з країнами Європи, і з Росією,
стане більш демократичною, подолає корупцію. Інша частина студентів
(налаштована песимістично) вважала, що Україна і життя в ній кращими не
стануть. У багатьох відповідях простежувалося побоювання розколу країни,
громадянської війни, економічної і політичної залежності від країн
Західної Європи й США.

В грудні у більшості студентів стала переважати висока оцінка
„помаранчевої революції”. На перервах, а інколи і під час лекцій, вони,
часто з власної ініціативи, обговорювали імідж України, що, ймовірно,
викликалося потребами, пов’язаними зі зростанням громадянської
свідомості у бурхливий період політичної боротьби всередині країни. В
іміджі України з’явився акцент на тому, що вона стала відомою і цікавою
усьому світові і, особливо, США та розвиненим країнам Західної Європи. У
студентської молоді з’явилася гордість за свою країну і народ,
посилилося почуття національної ідентифікації у представників різних
етнічних груп та почуття оптимізму, яке виражалося формулою „Ми –
українці”.

Отже, штучно створюваний ЗМІ з 1990-х років образ України як країни
європейської і готової до економічного розквіту, в масовій свідомості
довго існувати не зміг (для цього йому мала б відповідати адекватна
реальність). Виявилося, що він коригується у масовій свідомості іншими
інформаційними джерелами і особливо обговоренням соціальних проблем на
міжособистісному, академічному та побутовому рівнях.

Найзначніші зміни у структурі та змісті іміджу країни були викликані
ситуацією політичної кризи.

Другий етап дослідження відобразив невипадковість змін, що відбулися в
іміджах обох держав під впливом „помаранчевої революції” та оцінки
чотирьох місяців роботи нового Президента і його уряду.

У дослідженні, проведеному наприкінці квітня 2005 року, взяло участь 46
студентів з трьох академічних груп факультету української філології (12
осіб), факультету іноземних мов (спеціальність – російська мова,
література і психологія у сфері освіти – 16 осіб),
психолого-педагогічного факультету (спеціальність – практична психологія
і соціальна робота – 18 осіб).

Сума усіх характеристик, даних респондентами – 202. У середньому кожний
досліджуваний використав 4,39 характеристик України. Це дещо менше, ніж
у перших дослідженнях (у першому дослідженні на кожного студента
припадало в середньому по 5,9 характеристик).

За допомогою контент-аналізу виявлено 97 характеристик, які відображають
уявлення студентів про Україну. Середнє арифметичне частоти використання
характеристик – 2,08 при sn=1,7. Імідж країни, за методикою, що
використовується, визначається якостями, які зустрічаються не рідше за
х+sn, тобто три і більше разів.

Після „помаранчевої революції” молодь сприймає країну такою, що
розвивається (15), хоча й має нині низький рівень життя (10). Багато
студентів вважають, що Україна буде європейською країною або увійде до
Євросоюзу (8). На їхню думку, нині Україна розхитана і нестабільна (5),
але має можливості для блискучого розвитку (5). Студенти писали й
говорили, що Україна тепер має надію (5). Висловлювалася впевненість, що
хоча в країні в усіх сферах „коїться величезний бардак”, уряд зможе
навести лад (5). В Україні буде робота (для молодого покоління) (5).
Свою країну студенти, як і раніше, сприймають як красиву і мальовничу
(4), але естетична оцінка відійшла на другий план порівняно з прогнозами
та припущеннями стосовно її політичного та економічного майбутнього.

Для студентів лишаються важливими перемоги у Євробаченні та спортивні
досягнення співвітчизників у міжнародних змаганнях. Свою країну вони
сприймають як молоду (4). В іміджі України відображаються також
здібності її представників. Для юнаків і дівчат, як і раніше, важливо,
що Україна – співоча (3), має родючі землі (3) та великі можливості (3),
у тому числі й спортивний потенціал (3). У соціальному плані
відзначається погана медицина (3), а в економічному студенти сприймають
її як таку, що загрузла в боргах, „у борговій ямі” (3).

Позитивно оцінюється те, що Україна толерантна у стосунках з іншими
країнами (3). Студенти сподіваються, що вона посяде гідне місце у
світовій спільноті (3). Але нині Україна – „як розбита навпіл тарілка:
схід – захід”, в ній немає єдності (3). Крім того, молодь реагує на
соціальну політику, спрямовану на поліпшення становища громадян, і
відзначає підвищення народжуваності (3), оцінюючи це позитивно та
співвідносячи з майбутнім.

Наші респонденти вважають, що Україна за період виборчої кампанії стала
центром політичної активності (3), що вона тепер політично розвинена.

Бесіди з молоддю показали зниження ефекту песимізму. У юнаків і дівчат
з’явилося усвідомлення причетності до внутрідержавних змін та
впевненість, що вони можуть впливати не лише на вибори Президента, але й
на рішення уряду, а отже й на життя країні в цілому. На відміну від
попередніх досліджень, на другому етапі виявилися оптимістичні прогнози
щодо майбутнього країни.

У ряді відповідей простежується позитивна оцінка роботи нового уряду,
надія на нормалізацію життя в країні, у першу чергу – на отримання
роботи, освіти та поліпшення медичного обслуговування. Одним із
факторів, який зміцнює такі надії, стали виплати допомоги матерям при
народженні дитини.

Нинішній економічний розвиток респонденти оцінюють як вкрай низький. Їм
гірко усвідомлювати, що в сім’ях думають про потреби першого рівня,
тобто про те, що сьогодні й завтра їсти, а не про те, що купити з речей
або як проводити вільний час.

Наші респонденти – майбутні працівники сфери освіти. Вони негативно
оцінюють стан виховного процесу в країні, але сподіваються, що згодом
з’являться хороші дитячі установи і вихована молодь, поліпшиться система
освіти, і Україна зможе стати висококультурною країною. Навчаючись у
ВНЗ, вони також переймаються тим, чи зможуть знайти своє місце у світі,
гідну, добре оплачувану роботу.

Отже, у дослідженні, проведеному після виборів Президента і перших
місяців роботи нового уряду, в іміджі України, поряд з економічними,
географічними, соціальними та ідеологічними факторами, значну роль почав
відігравати фактор політичний. На відміну від перших досліджень, у ньому
активно виражено підвищене значення для респондентів міждержавних
відносин, особливо відносин між Україною і Росією.

Імідж Росії теж дещо змінився.

У другому дослідженні опитувані дали Росії разом 169 характеристик. На
одного досліджуваного в середньому припадає 3,67 характеристики. Це
менше числа характеристик, даних одним респондентом Україні; меншим
виявився також і показник їх різноманітності – він становить 84 одиниці.
Порівняно з іміджем України, він є меншим на 13 одиниць. Середня
арифметична величина частоти використання характеристик – 2,02 при
sn=1,80.

В цілому друге дослідження продемонструвало більшу єдність думок
стосовно обох країн. Але, судячи з показника сигма, ступінь єдності
думок стосовно України дещо вищий, ніж спільність думок про Росію.

До іміджу, згідно з методикою, можуть бути включені якості, частота
використання яких перевищує величину х+sn (3,82), тобто 4 одиниці і
більше.

Росія, як і раніше, сприймається як країна з розвиненою, сильною
економікою (13); велика за розміром, причому зустрічаються навіть такі
визначення, як величезна, гігант (6). Вона має хороші ресурси і багата
на корисні копалини (4).

Так само, як і в іміджі України, в іміджі Росії з’явилося більше
визначень, що констатують рух: „розвинена”, „така, що розвивається” (7).

Студентів, у зв’язку з переживаннями, викликаними політичними процесами,
непокоять стосунки між двома країнами. Чимало респондентів вважає Росію
країною братньою, дружньою до України, доброзичливою. Інші вказують, що
вона повинна бути такою (5). Їх турбує, що Росія дбає лише про власні
інтереси, не завжди враховує думки інших країн, втручається у справи
суверенних держав (5). Частина студентів характеризує тепер Росію як
державу-агресора, хижу (7). Уявлення про зовнішню політику Росії
суперечить бажанням респондентів мати з нею добросусідські та дружні
відносини.

Частина студентів зазначає, що мало знає про Росію (4). Справедливість
таких зауважень підтверджують дані про те, що в результаті роз’єднання в
Україні та Росії у 1990-х роках помітно знизилася інтенсивність та
ефективність соціально-культурної взаємодії українського і російського
населення.

Росію студенти характеризують як країну могутню, потужну, сильну (3),
але корисливу (3).

У зв’язку із складними виборами Президента в Україні, політичними
потрясіннями, які сталися з часу попереднього опитування, та зростанням
політичної свідомості неабияке значення для іміджу Росії має імідж її
Президента. Студенти порівнювали свого Президента з Президентом Росії.

Думки про Президента Росії на другому етапі дослідження розділилися.
Якщо 2004 року переважала висока оцінка Президента сусідньої держави, то
у квітні 2005 року одні студенти вважали, що в Росії хороший Президент
(3), а інші відзначали, що він втрачає свій авторитет. Дехто апріорі
припускає, що росіяни незадоволені своїм Президентом (3).

Росію респонденти вважають сучасною (3), думають, що в Росії є де
працювати і робота високо оплачується (3). На їхню думку, в Росії
зростає достаток народу і рівень життя вищий, ніж в Україні (3);
студенти пишуть, що Росія швидко розвивається (3), але за характером
терористична (3). Відзначають, що Росія має авторитет серед держав світу
і стабільність у системі міжнародних відносин (3).

Для співставлення змін у змісті уявлень про країну та впорядкування їх
за частотою використання пропонуємо порівняльні таблиці. Вони дозволяють
проаналізувати зміни, що відбулися в іміджелогічному просторі, який
характеризується О. Петровою за векторами статусності (1), інтегрованої
оцінки (2) та значимості-близькості (3). Вектор статусності,
престижності репрезентують такі характеристики, як влада, авторитет,
домінування, сила. О. Петрова відносить до нього й такі властивості, як
модний, визнаний, престижний, сильний, міжнародного рівня, елітний.
Вектор інтегрованої оцінки відображає результат аналітичного порівняння
на кшталт: привабливий, хороший, чесний, цікавий, такий, що викликає
довіру, подобається. Вектор значимість-близькість задається такими
властивостями, як високопрофесійний, перспективний, якісний, сучасний,
фундаментальний, всебічний [7, с. 11 – 14].

У таблицях розміщено характеристики, показники частоти використання яких
перевищують х+sn. В дужках – показники частоти використання
характеристик та вектор, до якого віднесено характеристику (згідно з
наведеною вище нумерацією).

Дані таблиці 1 дозволяють констатувати зміни, що відбулися за рік в
іміджі України.

В іміджелогічному просторі України відбулися серйозні зміни за вектором
інтегрованої оцінки та її значимості-близькості. Респонденти, як і
раніше, адекватно відзначають економічну слабкість країни, але для них
Україна стала суб’єктивно ближчою не лише тому, що вона „красива”, а, в
першу чергу, тому, що вона „має тепер надію”.

Зміни у змісті іміджу Росії за період політичної кризи та після її
завершення подано у таблиці 2.

Таблиця 1

Імідж України

Травень – червень 2004 р. Квітень 2005 р.

               59 респондентів                46 респондентів

В іміджі представлено 7 з 94 характеристик Х=5,58 sn=3,71 Віміджі
представлено 11 з 97 характеристик Х=2,082 sn=1,70

– погано розвинена економіка (29) – (-1)

– красива, мальовнича (23) – (+2)

– має родючі землі (15) – (+2)

– незалежна (19) – (+1)

– велика, простора (12) – (+2)

– працелюбна і роботяща (12) – (+3)

– бідна і злиденна (10) – (-2) – така, що розвивається (15) – (+3)

– нині має низький рівень життя (10) – (-3)

– буде європейською країною, увійде до Євросоюзу (8) – (+3)

– розхитана та нестабільна (5) – (-1)

– має усі можливості для

блискучого розвитку (5) – (+3)

– має тепер надію (5) – (+3)

– буде робота (для молоді) (5) – (+3)

– „коїться величезний бардак” в усіх сферах, але уряд зможе навести
порядок (5) – (-2)

– красива, мальовнича (4) – (+2)

– молода (4) – (+2)

– перше місце у конкурсі

Євробачення (4) – (+3)

Таблиця 2

Імідж Росії

Травень – червень 2004 р. Квітень 2005 р.

105 респондентів 46 респондентів

В іміджі 12 із 104 характеристик

Х=5,52 sn=7,87 В іміджі 7із 84 характеристик

Х=2,019 sn=1,80

– велика або величезна (55) – (+2)

– могутня, сильна (30) – (+1)

– багата (27) – (+2)

– з розвиненою і сильною

економікою (28) – (+1)

– перспективна (23) – (+3)

– красива і багата природа (25) – (+2)

– країна красива (20) – (+2)

– незалежна (23) – (+1)

– з високо розвиненою культурою, мистецтвом, архітектурою (19) – (+3)

– дипломатична (19) – (+2)

– багато престижних навчальних закладів (16) – (+3)

– войовнича (15) – (-1) –з розвиненою та сильною економікою (13) – (+1)

– велика, величезна, гігант (6) – (+2)

– багата корисними копалинами (4) – (+2)

– така, що розвивається (7) – (+3)

– доброзичлива (повинна бути) (5) – (+3)

– втручається у справи інших держав (5) – (-1)

– держава-агресор, хижа (7) – (-1)

(мало знають про Росію (4))

В іміджі Росії змінилася оцінка її статусності та знизилися показники за
фактором інтегральної оцінки та значимості-близькості.

В цілому в іміджі Росії простежується збільшення негативного ставлення,
викликаного політичними побоюваннями студентів можливого втручання її у
внутрішні справи України. Ця тенденція перебільшення оцінки можливих дій
уряду сусідньої країни з’явилася під час президентських виборів в
Україні та „помаранчевої революції” у зв’язку із загрозою кровопролиття.
Поряд з появою негативних характеристик, у сприйнятті Росії зменшилася
кількість характеристик краси природи.

Фактор політичної оцінки ставлення Росії до України у студентів з
центрально-українського регіону виявився детермінованим змістом та
характером повідомлень ЗМІ (особливо незалежних телеканалів), які
подавалися у період „помаранчевої революції”, та, імовірно, підвищеним
рівнем тривожності населення у цей період. Вірогідно, аналогічні
тенденції мали місце й у молоді з інших регіонів. На нашу думку, саме
внаслідок зміни уявлень про Росію та появи негативного ставлення до
країни-сусіда молодь при голосуванні на конкурсі Євробачення 21 травня
2005 року дала дуже низькі оцінки співачці, яка представляла Росію.

Функції іміджу держави проявляються і в багатьох інших ситуаціях, які
стосуються не лише конкурсів і спортивних змагань, але й туризму,
ділових стосунків. Тому політичні структури країни повинні відстежувати
зміни іміджу держави, аби, по можливості, своєчасно проводити його
адекватну інформаційну корекцію. При цьому важливо брати до уваги, що
імідж держави формують не тільки соціально-історичні та культурні
фактори – він може змінюватися й в умовах зміни політичної ситуації в
країні.

Література:

1. Белов А. Ф. и др. О стратегии развития Украины: к разработке проекта
„Украина – 2010” // Стратегiчна панорама. – 1998. – № 1 – 2. – С. 33.

2. Горбушина О. П. Имидж и имиджелогия: политический аспект //
Имиджелогия: современное состояние и перспективы развития. Материалы
Первого Международного симпозиума „Имиджелогия – 2003”. – М.: РИЦ
„Альфа” МГОПУ им. М. А. Шолохова, 2003. – С. 77 – 81.

3. Горбушина О. П. Имидж страны: социально-психологические особенности
формирования внешнего имиджа страны // Имиджелогия – 2005:
феноменология, теория, практика. Материалы Третьего Международного
симпозиума. – М.: РИЦ АИМ, 2005. – С. 230 – 232.

4. Дубов И. Г. Имидж // Социальная психология. Словарь. – М.:ПЕР СЭ,
2005. – С. 122 – 123.

5. Мнацаканян Р. Р. Имидж, создаваемый масс-медиа / Имиджелогия:
современное состояние и перспективы развития. Материалы Первого
Международного симпозиума „Имиджелогия – 2003”. – М.: РИЦ „Альфа” МГОПУ
им. М. А. Шолохова, 2003. – С. 86 – 87.

6. Омирсетова А. К. Имидж республики Казахстан за рубежом: экспертные
оценки // Имиджелогия – 2005: феноменология, теория, практика. Материалы
Третьего Международного симпозиума. – М.: РИЦ АИМ, 2005. – С. 252 – 257.

7. Петрова Е. А. Имиджеологическое пространство: гипотетическое
моделирование и эмпирическое подтверждение // Имиджелогия – 2005:
феноменология, теория, практика. Материалы Третьего Международного
симпозиума. – М.: РИЦ АИМ, 2005. – С. 11 – 14.

8. Почепцов Г. Г. Информационные войны. – М.: „Рефл-бук”, К.: „Ваклер”,
2001. – 576 с.

9. www.politik.org.ua

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020