UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВиборча компанія. Тенденції конструювання іміджу вірогідного переможця (реферат)
АвторPetya
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2389
Скачало329
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Виборча компанія. Тенденції конструювання іміджу вірогідного переможця.

 

Якби політики знали, як саме їх оцінюватимуть після того, як вони

втратять владу, то, можливо, вони поводилися б зовсім інакше. Але тоді

це була б, можливо, зовсім інша історія.

 

Юрій Макаров. Програма „Документ”, телеканал „1+1”, жовтень 2003 року.

 

Немає нічого виграшнішого для експерта, ніж конструювання прогнозу

подій, що мають відбутися через рік – два. Адже тільки ледачий потім не

використовує аргументацію на кшталт: ”Ми ж попереджали…”, “Претендент

врахував (не врахував) наші рекомендації і саме тому у нього все вийшло

(не вийшло)”. Хоча прогнози, частіш за все, справджуються з точністю “до

навпаки”. Пригадуються розмови з деякими російськими політпсихологами,

кожен з яких конфіденційно запевняв, що саме він порадив Борисові

Єльцину затанцювати під час його другої виборчої кампанії.

 

Щоб хоча частково відійти від таких підходів, спробуємо зосередити увагу

на досить “вузькій проблемі”: імідж можливого переможця президентських

виборів 2004 року в Україні.

 

Персона, на якій, можливо, цілком випадково Фортуна зупинила свій

прихильний погляд, стає лідером держави. І ніхто ніколи не зможе

сказати, як довго і наскільки успішно ця особа витримуватиме іспит

владою, як швидко повірить у своє право керувати, а пізніше – у власну

незамінність та непогрішимість. Пройшовши свій хресний шлях до кінця та

перемігши всіх суперників, переможець може залишитися наодинці з часом,

перемогти якого не вдавалося нікому й ніколи. Лише юрба підлабузників

ловить кожен погляд переможця виборчих перегонів, переконуючи у своїй

відданості і готових зрадити його хоч завтра. Це можна назвати Долею,

Випадком, а можна – і Закономірністю.

 

Хто ж може стати переможцем виборчої кампанії “Президент-2004”?

Розглянемо психологічні складові майбутньої перемоги, а саме ступінь

прагнення влади. Як влучно, услід за З. Фрейдом та А. Адлером, зазначив

В. Васютинський [1], величезне значення має причина прагнення влади.

Якщо претендент володіє властивостями лідера, то для нього влада не

самоціль, а інструмент реалізації задумів. “Натомість для особи

невпевненої в собі, у власних силах, психологічно слабкої… здобуття

владної позиції виявляється вельми привабливим” [1].

 

Щоб окреслити вірогідний вибір стратегії формування іміджу кандидатів у

президенти, спробуємо проаналізувати основні підсумки виборів Президента

1999 року з тим, щоб екстраполювати ті тенденції на перебіг наступних

виборів глави держави. Важко оцінити “Вибори – 99” як взірець

PR-технологій, оскільки “виборча кампанія мала вигляд змагання в

політичній убогості. Абсолютно всім претендентам на перемогу не

вистачало рішучості, послідовності, витримки, схильності до компромісу і

тонкого розрахунку” [2]. Головна міфологема: “Наведення порядку!”

Відповідно імідж кандидата на “престол” мав бути втіленням “сильної

особистості”.

 

Результати переможців першого кола цих “змагань” (Л. Кучма, П.

Симоненко, О. Мороз, Є. Марчук, Н. Вітренко) підтверджують наведену

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ