Реферат на тему:
Деякі проблеми гуманізації вищої технічної школи
На підставі аналізу соціологічних, психологічних, політологічних джерел
та результатів студій „Старшокласник Луганщини” і „Першокурсник”,
здійснених у 2003 – 2004 роках кафедрою психології Східноукраїнського
національного університету ім. В. Даля щодо ціннісних орієнтацій старших
школярів і першокурсників, обґрунтування ними вибору майбутньої
спеціальності і ставлення до неї, робиться спроба проаналізувати вплив
цих чинників на проблему мотивації навчальної діяльності студентства, її
продуктивності та необхідності урахування згаданих чинників у підготовці
й перепідготовці викладацького складу вищої технічної школи.
Суспільна проблема
Як констатує Національна доктрина розвитку освіти, перед вищою освітою
постає завдання забезпечити перехід до нового типу
гуманістично-інноваційної освіти. Це сприятиме істотному зростанню
інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу особистості
й суспільства. Саме завдяки такій перебудові очікуються важливі
позитивні зміни у системі матеріального виробництва й духовного
відродження, адже мають підвищитися самосвідомість особистості, її
творча активність [14]. Таку високу мету не можна не вітати, однак,
принаймні в системі підготовки фахівців технічного профілю, пошукові
інноваційності у навчанні необхідно надавати значно більше уваги, ніж
нині.
З одного боку, ще у 1980-х роках (В. Зінченко та інші) було наголошено
на головній ваді інженерної освіти – її технократичній орієнтації. Така
орієнтація обумовлює формування „раціоналістичної” картини сучасного
життя, де фахівець повинен вирішувати професійні проблеми, вчений –
продукувати нові знання про світ, інженер – розробляти новітні
технології й технічні пристрої, які б, насамперед, працювали і були
ефективними. За це фахівці мають нести відповідальність перед
суспільством і одержувати заробітну платню.
Подібний підхід панує і у сфері технічної освіти: студент, як майбутній
фахівець, має отримати певні знання і опанувати навички, які зробили б
його спроможним вирішувати фахові проблеми, вдосконалювати те, що є.
Згідно з таким підходом освіта розглядається як галузь економіки,
покликаної „кувати” кадри й готувати робочу силу, а навчальний заклад
ототожнюється з господарським підприємством, що виготовляє товари на
продаж чи надає платні послуги.
Саме „впевненість” інженерно-технічних кадрів (до яких належить і
викладацький склад, що готує спеціалістів з технічних дисциплін) у
бездоганності такого підходу створює умови, коли глибинне гуманістичне
перетворення фахової підготовки підміняється введенням у навчальний
процес (данина моді!) куцих, розрізнених курсів гуманітарних дисциплін.
Олії в полум’я підливає й тенденційне трактування деякими представниками
вітчизняної вищої технічної школи європейської ідеї про „суспільство
знань” або, як його ще називають, „інноваційне суспільство”.
Проголошений та фінансований у ЄС акцентований розвиток фундаментальних
і прикладних досліджень з провідних точних наук, здобутки яких
вважаються „науковими знаннями”, та пріоритетний розвиток секторів
освіти, пов’язаних з ними [8, с. 23], сприймається як доказ помилковості
шляху до гуманізації технічної освіти і „науково доведеним фактом”
неможливості одночасного здійснення, як вони вважають, і гуманізації, і
„science knowledge”.
Мета статті
– ознайомити широку та наукову громадськість з окремими результатами
студій „Старшокласник Луганщини”, „Першокурсник” і „Студент ХХІ
століття”, здійснених у межах реалізації наукових планів у 2003 – 2004
роках кафедрою психології СНУ ім. В. Даля (В. Третьяченко, П. Скляр) за
підтримки кафедр психології Національного технічного університету
„Київський політехнічний інститут” (О. Винославська), Донецького
національного університету (В. Потапова), кафедри нормальної фізіології
Української медичної стоматологічної академії (В. Міщенко, Т.
Запорожець).
Авторська ідея
Серед причин, які поліпшують чи погіршують якість підготовки фахівця з
вищою освітою, значне місце посідає сформованість мотивації щодо
навчання, що, в свою чергу, залежить від об’єктивних і суб’єктивних
чинників розвитку особистості, які формуються задовго до студентської
лави. Мотивація – це не те утворення, яке неможливо змінювати. Тобто:
якщо мотиваційні чинники суб’єкта навчання не сприяють його якості, то
слід допомогти формуванню таких, які б цю проблему вирішували. Така
допомога, як на наш розсуд, буде успішною, коли найповніше
використовуватиметься потенціал гуманістичного підходу в освіті, що
забезпечить „необхідне могутнє реформаційне зрушення, відновлення
життєвих цінностей.., джерелом яких є віра у своє вище покликання,
можливість здійснення в цьому світі свого ідеалу…” [11, с. 130]. На
нашу думку, уваги аналізові цього аспекту завдань гуманізації освіти
приділяється ще недостатньо.
Сутнісний зміст
Здійснюється спроба: а) соціально-психологічного аналізу сформованості
ціннісних орієнтацій сучасної студентської молоді; б) дослідження
відповідних мотиваційних утворень щодо навчання та отримання молоддю
вищої технічної освіти; в) з’ясування ймовірних гуманістичних шляхів
формування у майбутнього фахівця психології життєтворчості, прагнення до
повноти творчої реалізації і відповідного підвищення ефективності його
професійної підготовки.
Об’єкт дослідження: гуманістичне перетворення вищої технічної освіти.
Предмет дослідження: сформованість навчальної мотивації сучасного
студентства та можливі гуманістичні, особистісно орієнтовані засади його
продуктивного коригування в процесі отримання вищої технічної освіти.
Доведено, що система цінностей, яка визначає світогляд людей, може
сприяти процесові розвитку, а може стати й деструктивним чинником у
вирішенні завдань, які постають перед суспільством.
Ще під час навчання у загальноосвітній школі молодь проходить перший
етап самовизначення щодо реалізації особистісного потенціалу та
відповідних життєвих планів, ціннісних орієнтацій, пов’язаних з
уявленнями про матеріальні й духовні цінності, та шляхів їх реалізації
(освіта, праця тощо). Як засвідчують дослідження, у сучасних юнаків і
дівчат формується досить прагматичний світогляд – він суттєво
відрізняється від „еталонного” світогляду попередніх поколінь українців.
Світогляд нинішньої молоді характеризується зростанням значущості
індивідуальних цінностей та успіху, особливого значення набуває
споживання. Економічна ідентичність молодих громадян як споживачів
перевершує громадянську і людську ідентичність [9, с. 16 – 17], а
принцип майнової диференціації сприймається як найсправедливіший [12, 7
– 8].
До означених проблем належить і проблема заробітку: для сучасної молоді
вона стала найзлободеннішою. Виявилося, що саме вона є предметом
повсякденного обговорення в молодіжному середовищі і має найвищий
показник – 71 % [1, с. 44]. В цілому в Україні у ціннісних орієнтаціях
молоді, як детермінанти подальшого розвитку, за рейтингом виокремлюються
такі: можливість вигідно презентувати себе (40 %); високий рівень
матеріальної забезпеченості (39 %); соціальний статус батьків (29 %);
можливість та вміння красиво відпочивати (28 %); розмір заробітної
платні (27 %); рівень та якість освіти (22 %); цікаві захоплення, хобі
(20 %) [13, с. 54].
В останні роки найбільш слабко вираженим виявився морально-етичний
компонент. Значній частині суспільства притаманна соціальна аномія в
проявах скептичного ставлення до життєвих цінностей інших та держави в
цілому. Більше 40 % молодих людей не пишаються своїм громадянством, 30 %
не відчувають відповідальності за долю України і при нагоді можуть
виїхати за кордон, чверть вагається з відповіддю [1, с. 40 – 43].
Причини цих явищ досліджує багато науковців (зокрема, [20]). Вказується,
що з власної життєвої практики молоде покоління зрозуміло, що чим
освіченіша людина, тим вона конкурентоспроможніша на ринку праці, а
прибутки безпосередньо залежать від освітнього рівня [7, с. 32].
В межах окресленої проблеми розглянемо лиш окремі аспекти, які, на нашу
думку, суттєво визначають ситуацію у вищій технічній школі, бо саме тут
вона враховується недостатньо.
Проведене нами дослідження [19; 20; 21] щодо сформованості життєвих
орієнтацій старших школярів, їхнього ставлення до вищої освіти та
бажання її отримати свідчить, що 70 % старшокласників прагнуть у
майбутньому стати студентами (50 % – студентами ВНЗ технічного профілю).
Попри те, що учні, які згодом можуть стати студентами, здебільш
пояснюють своє бажання мрією про улюблену спеціальність, престижністю
навчального закладу, рівнем фахової підготовки, превалюючими чинниками
їх наміру є соціальний статус вищої освіти, наявність диплома про
закінчення ВНЗ. На сьогодні вибір навчального закладу залежить
(переважно) не від мотивів, що є усталеними проявами, атрибутами
особистості, а від ситуаційних чинників: впливу нинішніх реалій,
оточення, матеріальних можливостей тощо.
Змінилися й ціннісні орієнтації старшокласників щодо професійного
вибору. Серед майбутніх професій, привабливих для молоді в цілому,
здебільш не називаються професії військовослужбовця, педагога, інженера,
фахівця сільського господарства. Рейтинг привабливості професії у
старших школярів і тих можливостей, які, на їхню думку, забезпечує ця
професія щодо здобуття життєвого успіху, практично збігаються [20].
Намір отримати вищу освіту пов’язується, перш за все, з бажанням
вирішити проблему „майбутньої стабільності”, а саме: знайти роботу,
влаштуватися в житті, купити власне житло, зробити кар’єру тощо. І це не
є явищем, характерним для якогось окремого регіону. Таке ставлення
молоді до привабливості та „успішності” окремих професій відзначав у
цілому і Державний комітет України у справах сім’ї та молоді та ДІПСМ
[4, с. 60].
Однак, наводячи відповідні дані (як на сторінках друкованих видань, так
і під час науково-практичних конференцій, при спілкуванні з фахівцями),
ми зрозуміли, що ці аргументи можуть не вважатися вагомими саме для
керівного та викладацького корпусу ВНЗ технічного профілю, бо, за
тенденційним бажанням, їх можна розглядати, по-перше, лише як ситуацію з
потенційними студентами, котрі ще невідомо до якого навчального закладу
потраплять. По-друге, контраргументом могло бути те, що отримані
результати, хоча ми й наводили відповідні показники в цілому по країні
[1; 4; 5; 12; 13; 15], могли сприйматись як такі, що можуть мати похибку
в оцінці становища, бо віддзеркалюють регіональний аспект справи.
Відтак для вивчення сформованості життєвих орієнтирів, ставлення до
отримання молоддю вищої освіти у 2003 – 2004 навчальному році ми провели
дослідження „Першокурсник”. Експериментальним майданчиком стали кафедра
психології Східноукраїнського національного університету імені В. Даля,
кафедри психології Національного технічного університету „Київський
політехнічний інститут” і Донецького національного університету.
Дослідженням було охоплено 373 студенти перших курсів названих ВНЗ та 54
студенти Луганського державного інституту культури і мистецтв.
Дослідження проводилось у навчальних групах шляхом анонімного
анкетування. В основу опитувальників було покладено адаптовані нами
методики УІСД, центру „Соціальний моніторинг” та КМІС. Специфікою їх
було те, що окремі запитання були тими ж, що використовувалися в
опитувальниках „Старшокласник Луганщини”. Це давало можливість провести
середньозважений порівняльний аналіз результатів, отриманих у двох
незалежних студіях. Наявність у вибірковій сукупності ВНЗ Києва і
Донецька дозволяло виключити чинник „регіональності”, а у порівняльній –
між окремими ВНЗ – виявити закономірності, притаманні технічній освіті
України в цілому.
Для висвітлення ймовірних подібностей та розбіжностей у підходах щодо
отримання вищої освіти було здійснено опитування студентів Інституту
культури і мистецтв.
Одночасно з опитуванням проводилось психологічне дослідження його
учасників за методикою ДДО (Є. Климов) з метою визначити притаманну
особистості студента схильність до певного виду діяльності та порівняти
її з обраною майбутньою спеціальністю, опанування якої розпочав
першокурсник, як у середньозваженому вимірі, так і в кожному окремому
випадку.
Результати дослідження розглядались і в площині сукупних результатів, і
в розрізі кореляційних зв’язків та залежностей показників.
Як засвідчили результати дослідження, ще раз підтвердилася теза, що
„початок юності збігається з яскравим виявом характерологічних рис
особистості, прагненням (поки, щоправда, нечітким) визначити своє
майбутнє місце в житті, підвищеною цікавістю до власних особистісних
якостей і самооцінки. На цьому етапі суто зовнішні характеристики стилю
(власна зовнішність, одяг, манера триматися на людях) можуть набувати
самодостатнього значення, перетворюючись на самоціль і самоцінність
індивіда. Об’єктивно ця обставина зумовлена, зокрема, подовженим часом
первинної соціалізації, відсутністю у багатьох життєвих планів,
спеціальності (професії), економічної самостійності” [10, с. 16 – 17].
Однак у представників однієї вікової групи – старших школярів та
студентів-першокурсників вже існують певні відмінності між уявленнями
про успішність людини, серед яких до позитивних, з точки зору отримання
освітньої підготовки, перш за все, треба віднести найвищий рейтинг рівня
та якості освіти (57,6 % в оцінках першокурсників і лише 16,4 % у
старших школярів), суттєве зниження значущості чинника становища батьків
у суспільстві та зростання привабливості чинників, пов’язаних з
матеріальною забезпеченістю і роботою в тих структурах, що такий рівень
зможуть забезпечити.
Тенденція щодо привабливості освітньої підготовки, яка повинна була б
викликати суспільний оптимізм, має вікову специфіку. Проблемою
пострадянської вищої школи ІІІ – ІV рівнів акредитації, студентами якої
стають переважно випускники загальноосвітніх шкіл, є те, що „професійні
плани молоді недостатньо конкретні, а високий рівень очікування
соціального становища та матеріального благополуччя, пов’язаних з
освітою, завищений (респонденти очікують занадто багато й хочуть мати це
занадто швидко), не підкріплюваний такими ж високими професійними
прагненнями і психологічною готовністю до важкої, наполегливої і
продуктивної праці для їх досягнення” [10, с. 16].
Бажання просто одержати вищу освіту (а в деяких випадках – тільки
диплом) значно вище, аніж бажання отримати фах. Так, лише 28,4 %
першокурсників технічних спеціальностей СНУ, КПІ, ДПІ, за нашими даними,
пояснюють своє бажання навчатися саме у своєму ВНЗ наявністю підготовки
за обраною спеціальністю. Ситуація істотно змінюється (55,56 %) при
відповідному опитуванні першокурсників ВНЗ культури (ЛДІКМ), де
більшість до нього потрапила з профільних навчальних закладів І – ІІ
рівнів акредитації.
Як підкреслюють фахівці, успіхи у будь-якій діяльності залежать не
тільки від здібностей, навичок, знань, але й від мотивації досягнення
[6, с. 16]. Виокремлюються чотири чинники, що її визначають: значущість
успіху; надія на успіх; суб’єктивно оцінювана вірогідність досягнення
успіху; суб’єктивні еталони досягнення [6, с. 23]. Тому надзвичайно
важливим є визначення того, з яким ставленням до своєї навчальної
діяльності підходять майбутні фахівці. Наші студії (старші школярі)
довели, що спеціальностями, привабливими для юнацтва, і ті можливості,
які вони забезпечують у житті, практично збігаються.
У зв’язку з проблематикою статі, нас, перш за все, цікавило, які зміни
відбуваються у студентів, що прийшли до ВНЗ технічного профілю?
Виявляється – незначні. Зневага до інженерної праці (що пояснюється
передусім низькою її оплатою) відзначалась як серед старших школярів,
так і серед тих, хто в майбутньому отримає диплом інженера (таблиці 1 і
2).
Таблиця 1
Рейтинг професій при відповіді на запитання щодо їх привабливості
особисто для респондента
Розташуйте перелічені професії в порядку їхньої привабливості для вас
особисто
Студенти першокурсники Місце у рейтингу Старші
школярі Місце у рейтингу
Лікар 6,4 6 4,7 4
Юрист 1,5 1 1 1
Інженер 8,7 9 10,5 12
Державний службовець 6,4 7 7,6 7
Військовий 11,3 13 10,4 11
Стоматолог, зубний технік 10,1 10 9,3 9
Бізнесмен, підприємець 1,5 2 2,4 2
Працівник торгівлі 10,6 12 11,1 13
Священнослужитель 14,4 16 15 15
Учитель, викладач 12,4 14 12,7 14
Працівник ДАІ 10,2 11 9,3 8
Працівник творчої професії (актор, артист, художник і т. д.) 8,6 8 9,4
10
Фахівець з програмного забезпечення і комп’ютерної техніки 4,5 4 3,7 3
Працівник митної або податкової служби 4,4 3 5,6 5
Бухгалтер, економіст 4,7 5 6,6 6
Фермер, фахівець в галузі сільського господарства 14,3 15 15,4 16
Загальноосвітня підготовка майбутніх інженерів, за їх власною оцінкою,
практично у половини середня та нижча середньої, а, з іншого боку, у
більшості з них (за методикою ДДО) помітне тяжіння до виду діяльності у
системі „людина – людина”. Тому можна говорити, що ці студії
підтверджують наші висновки, зроблені в попередній публікації [див. 20].
Однак до них доцільно додати таке.
Успішна підготовка майбутнього інженера (йдеться про масову підготовку
інженерних кадрів) може відбуватися при виконанні багатьох, але, перш за
все, соціальних, умов. Проте одна з провідних ролей у вирішенні цієї
проблеми належить психологічній науці. При цьому необхідно, щоб
збігалася „внутрішня” усвідомлювана мета навчання студентів та
„зовнішнє” бажання соціуму мати високопрофесійних творчих фахівців
технічного профілю.
Становлення сталого цілепокладання щодо отримання інженерної підготовки
з боку студентства – це результат, який є сумарною дією великої
кількості мотивів і чинників. Тут, звісно, є над чим працювати
суспільству в цілому. Але одержати позитивні результати за рахунок
організації навчання у ВНЗ можна лише за умов гуманізації навчального
процесу, провідною ідеєю якої є використання особистісного потенціалу
всіх його учасників і, перш за все, студентів як рівноправних суб’єктів
цієї діяльності. Однак, як показує аналіз, педагогічний склад вищих
технічних навчальних закладів не має необхідних психолого-педагогічних
знань та не надає значення самовдосконаленню, спрощено розглядаючи
„…навчальний процес як здобуття максимальних знань з певних галузей і
на основі цього… максимум виникнення особистості.., впадаючи …в
ілюзію епохи Просвітництва („Знання є Сила”)” [3, с. 188].
Таблиця 2
Рейтинг професій при відповіді на запитання щодо їх потенційних
можливостей для досягнення життєвого успіху
Розташуйте ці професії в порядку значимості з огляду на можливості, що
їх, на вашу думку, вони дають для досягнення життєвого успіху Студенти
першокурсники Місце у рейтингу Старші школярі Місце у рейтингу
Лікар 8,8 9 3,4 3
Юрист 1,9 2 1,5 1
Інженер 11,3 13 12,2 12
Державний службовець 6,6 6 8 8
Військовий 10,6 11 9,9 10
Стоматолог, зубний технік 7,7 7 7,7 7
Бізнесмен, підприємець 1,3 1 1,7 2
Працівник торгівлі 8,5 8 13 13
Священнослужитель 15,3 16 14,8 16
Учитель, викладач 13,8 14 13,9 15
Працівник ДАІ 9 10 6,4 6
Працівник творчої професії (актор, артист, художник і т. д.) 11 12 10,7
11
Фахівець з програмного забезпечення і комп’ютерної техніки 4,1 4 4,4 4
Працівник митної або податкової служби 3,1 3 5,3 5
Бухгалтер, економіст 4,9 5 8,1 9
Фермер, фахівець в галузі сільського господарства 14,1 15 13,1 14
Учасники цього процесу, які, за влучним виразом Л. Карамушки, ще досі
„продовжують вчити”, мають чітко усвідомлювати, що коли ти справді
піклуєшся про результат своєї праці, то запорукою цього у сучасного
педагога „…виступає поглиблене самопізнання, співвіднесення своїх
особистісних особливостей з вимогами гуманістичної орієнтації у
педагогічній взаємодії. Педагог має не тільки володіти професійними
знаннями і уміннями, а й вміти творчо змінювати свою особистість з
використанням психологічних знань відповідно до об’єктивно чинних
морально-духовних цінностей суспільства, з урахуванням власної
індивідуальності. Все це – складові професійного зростання педагога, що
вимагає становлення його фахової свідомості” [2, с. 85]. Тому, на наше
переконання, існує нагальна потреба запровадити підготовку та
перепідготовку педагогічних кадрів на курсах вдосконалення знань з
психології, педагогіки, методики викладання, що сприяло б забезпеченню
гуманістичного підходу (мотиваційного та емоційного впливу на
свідомість, підсвідомість, психологічні стани особистості тощо). Такі
кроки повинні обумовити позитивні зміни в когнітивній та поведінковій
сферах викладачів ВНЗ, а ефективність навчання підвищилася б за рахунок
невичерпної гуманістичної складової „профілюючих” дисциплін тощо [18, с.
152 – 156].
Література:
1. Балакірєва О., Дудар Н. Ціннісні орієнтації молодого покоління //
Молодь у дзеркалі соціології / Заг. ред. О. Балакірєвої, О. Яременка. –
К.: УІСД, 2001 . – С. 38 – 47.
2. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2: Особистісно
орієнтований підхід: науково-практичні засади: Навч.-метод. посібник. –
К.: Либідь, 2003. – 344 с.
3. Власенко А. Б. Удосконалення педагогічної взаємодії із студентами як
передумова попередження і подолання негативних психічних станів
особистості студентів // Наукові праці МАУП / Редкол.: М. Ф. Головатий
(голов. ред.) та ін. – Вип. 11: Суспільство у XXI столітті: психологічні
проблеми гармонізації, гуманізації, демократизації. – 2003.- С. 186 –
188.
4. Виховання національно свідомого, патріотично зорієнтованого молодого
покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення
національних інтересів України: аналітично-інформаційні матеріали. – К.:
Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003. – 191 с.
5. Демченко І., Яременко О. Економічна активність молоді: сучасний стан
і тенденції розвитку // Молодь у дзеркалі соціології / Заг. ред. О.
Балакірєвої і О. Яременка. – К.: УІСД, 2001. – С. 28 – 35.
6. Занюк С. Психология мотивации. – К.: Эльга-Н; Ника-Центр, 2002. – 352
с.
7. Інтеграція молоді в сучасні економічні відносини: Щорічна доповідь
Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України
про становище молоді в Україні (за підсумками 2000 року ). – К.:
Український ін-т соціальних досліджень, 2001 . – 168 с.
8. Канелюк І., Корсак К. Рух Європи до суспільства знань, Болонський
процес і Україна // Вища освіта України, №3, 2004. – С. 22 – 28.
9. Клод Ейк. Небезпечні зв’язки: взаємодія глобалізації і демократії //
Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика. Хрестоматія з
сучасної зарубіжної соціології регіонів / Укладачі Кононов І. Ф.
(науковий редактор), Борадачов В. П., Топольсков Д. М. – Луганськ: Альма
матер – Знання, 2002. – С. 11 – 25.
10. Левківська Г. П., Сорочинська В. Є., Штифурак В. С. Адаптація
першокурсників в умовах вищого навчального закладу освіти: Навч.
посібник. – К., 2001. – 128 с.
11. Левченко О. О. До вирішення проблеми наближення культурного ідеалу
молоді в сучасному вищому навчальному закладі // Зб. наук. праць
Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля / За
заг. ред. проф. О. Л. Голубенка / Ч. 1. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.
Даля, 2002.
12. Міщенко М. Нестабільність суспільства як чинник формування
свідомості української молоді наприкінці XX – початку XXI сторіччя //
Молодь у дзеркалі соціології / Заг. ред. О. Балакірєвої і О. Яременка. –
К.: УІСД, 2001 . – С. 7 – 13.
13. Молодь на порозі самостійного життя / Д. А. Дмитрук, О. М.
Балакірєва, Т. В. Бондар, Д. М. Дікова-Фаворська та ін. – К.: Державний
інститут проблем сім’ї та молоді, 2004. – 166 с.
14. Національна доктрина розвитку освіти. Указ Президента України від 17
квітня 2002 року № 347/2002. – 20 с.
15. Проблеми розвитку демократії та забезпечення рівних прав для жінок і
чоловіків в Україні трансформаційного періоду: Наукова доповідь. – К.:
АТ Видавництво „Столиця”, 1997. – 168 с.
16. Реан А. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая психология.
– СПб.: Питер Ком, 1999. – 416 с.
17. Сабуров А. С. Психология: Курс лекций – К.: Лекс, 1996. – 208 с.
18. Скляр П. П. Гуманістичний зміст інженерної освіти // Актуальні
проблеми психології /За ред. Максименка С. Д. – Т. 7, вип. 2 – К.:
Міленіум, 2004. – С. 148 – 156.
19. Скляр П. П. Дослідження життєвих стратегій молоді та проблеми
психолого-педагогічного забезпечення мотивації навчальної діяльності //
Зб. наукових праць СНУ імені В. Даля / За заг. ред. проф. О. Л.
Голубенка. – Луганськ: Вид-во СНУ імені В. Даля, 2004 р. – С. 140 – 142.
20. Скляр П. П. Мотивація навчальної діяльності студентів / Соціальна
психологія, № 5 (7). – 2004. – С. 95 – 108.
21. Скляр П. П., Скляр О. П. Життєві стратегії молоді та проблеми
гуманізації вищої технічної освіти // Матеріали VII Міжнародної
науково-практичної конференції „Наука і освіта – 2004″. Т. 29.
Психологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 70 – 71.
22. www.politik.org.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
