UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДомінування і підпорядкування на терезах інтерсуб’єктивної взаємодії (реферат)
АвторPetya
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2117
Скачало153
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Домінування і підпорядкування на терезах інтерсуб’єктивної взаємодії

 

Будь-які владно-підвладні стосунки мають сенс лише тоді, коли охоплюють

щонайменше дві сторони: одну, яка владує, домінує, і другу, яка є

об’єктом такого домінування, владування. Якщо владно-підвладні

співвідношення вважати за атрибутивну характеристику кожного акту

соціальної взаємодії, то належить визнати в ньому наявність двох сторін:

домінантної і підпорядкованої. Навіть коли йдеться про поведінку

окремого автономного суб’єкта, дуже опосередковано пов’язану з певним

соціальним контекстом, то й у цьому випадку його позиція може бути

охарактеризована за ознаками домінування – підпорядкування: відповідно

інший – підпорядкований або домінантний – суб’єкт може бути присутній

опосередковано, невидимо, умовно.

 

Домінування (владування, панування) і підпорядкування (упокорення,

приневолення, підлеглість) – вічні і невід’ємні сторони людського

спілкування. Скрізь, де є навіть двоє людей, можемо зафіксувати більш чи

менш виражені співвідношення владних позицій однієї людини і підвладних

– іншої. Таке співвідношення має безліч форм, видів, рівнів і цілком

очевидно являє собою одну з найістотніших характеристик людського

існування. Інша річ, що далеко не завжди ці характеристики є очевидними

як для їхніх суб’єктів, так і для сторонніх спостерігачів.

 

Порівняно очевиднішими стосунки домінування–підпорядкування виявляються

тоді, коли втілюються в певних соціально визначених статусах учасників

взаємодії, тобто коли за певними нормами й правилами, писаними чи

неписаними, один суб’єкт ніби має право керувати діями іншого суб’єкта,

впливати на нього, а цей інший має обов’язок підкорятися розпорядженням

першого. У такому вигляді стосунки домінування і підпорядкування досить

виразно поділяють людей на групи, сторони, що протистоять одна одній.

 

Слід зазначити, що позиції домінування і підпорядкування, як взаємно

протилежні полюси такої собі дихотомії, фіксуються набагато легше, а для

непсихологічних контекстів вони взагалі є майже єдино можливими.

Стосунки розглядаються або як такі, у яких має місце рівність між

учасниками, або як такі, де одна сторона має перевагу, а друга їй

підпорядковується. Прикладом такого не досить психологічного розуміння

проблеми є положення С. Каверіна про те, що керівництво – це реалізація

потреби влади, а підпорядкування, навпаки, є депривацією цієї потреби.

Відтак людина, яка здійснює владу, і людина, яка підлягає владі, – це

діаметрально протилежні явища [5, с. 352 – 353]. Х. Ортеґа-і-Ґассет

говорив про можливість життя лише в одному з двох становищ: або людина

править сама, або вона живе у світі, яким править той, за ким це право

всіма визнано [10, с. 282]. У Г. Саллівана два основні види

персоніфікацій “Я-хороший” і “Я-поганий” відповідають покірності і

непослухові відповідно [12, с. 197].

 

Чітке розмежування суб’єктів панування і суб’єктів підпорядкування

зумовлює ще й ту соціально-психологічну обставину, що позиції й переваги

владного статусу легше розпізнаються й визнаються. У владному контексті

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ