Реферат на тему:
Когнітивний ресурс підвищення стійкості спортсменів до стресових
ситуацій
У статті репрезентовано системний аналіз можливостей когнітивної сфери
спортсменів – когнітивного ресурсу. Наводяться дані експериментального
дослідження ресурсних можливостей особистості спортсмена, на основі яких
пропонується структура та визначення досліджуваного феномена.
Постановка проблеми
Процес підготовки кваліфікованих спортсменів в сучасному спорті часто
пов’язаний з необхідністю діяти в умовах високої психологічної напруги,
яка межує з виникненням стресових ситуацій. Підвищення особистісної
стрес-стійкості спортсменів ґрунтується на розширенні специфічних
ресурсних можливостей психіки, які впливають на ефективність виконання
завдань тренувальної та змагальної діяльності.
В сучасній спортивній психології чітко сформувалась тенденція до
обумовлення стресових станів когнітивними чинниками особистості.
Дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених [4] засвідчують, що
детермінантами особистісної стрес-стійкості можуть бути різні
властивості когнітивної сфери, розвиток та регуляція яких підвищує
толерантність спортсмена до умов психологічного стресу. Ця тенденція не
тільки визнає домінування суб’єктивних факторів над об’єктивними, а й
визначає можливі стратегії їх подолання або уникнення.
Теоретичне дослідження показало, що використання поняття „психологічний
ресурс” пов’язане з реалізацією такого підходу, який обумовлюється не з
нагромадженням резервних можливостей певних складових психіки, хоча й ця
умова не відкидається, а, скоріше, з адекватністю підходів оцінки та
аналізу конкретних ситуацій, гнучкою стратегією побудови дій і вчинків,
спрямованих на їх вирішення. Саме через організацію свідомого контролю
за власними діями, емоційними станами, в тому числі негативними,
збільшення рівня компетентності в усвідомленні можливих факторів впливу
на психологічний стан і поведінку в умовах спортивної діяльності,
відбувається формування когнітивного ресурсу спортсмена.
Наукова і практична доцільність вивчення можливостей когнітивної сфери
передусім обумовлюється:
· збільшенням значущості психологічної складової підготовки, особливо до
виступів у відповідальних змаганнях;
· важливістю свідомих можливостей регуляції діяльності в складних та
екстремальних ситуаціях;
· розширенням психологічних меж безпечного функціонування особистості
спортсмена.
Особлива цінність ресурсних можливостей когнітивної сфери проявляється в
умовах екстремальних ситуацій (під час виступів на Олімпійських іграх,
чемпіонатах світу, Європи тощо), де вони виконують функцію провідних
регуляторів актуального стану спортсмена, забезпечуючи надійне виконання
змагальних дій. Проте вивчення когнітивних можливостей спортсмена для
підвищення стійкості до стресових навантажень залишається недостатньо
розробленим, що підтверджується браком системного аналізу ресурсів
когнітивної сфери.
Мета дослідження полягає у визначенні когнітивних чинників, тісно
пов’язаних з виникненням стресових ситуацій, які можуть виступати в
якості ресурсу підвищення стрес-стійкості спортсменів.
Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:
· дослідити проблематику вивчення можливостей когнітивної сфери як
засобу підвищення стрес-стійкості кваліфікованих спортсменів;
· вивчити змістові характеристики структурних компонентів когнітивного
ресурсу;
· розробити рекомендації щодо підвищення ефективності тренувально-
змагального процесу з врахуванням особливостей когнітивного ресурсу
спортсменів.
Об’єкт дослідження – когнітивна сфера особистості спортсменів.
Предмет дослідження – структурно-динамічні компоненти когнітивного
ресурсу, які виступають факторами підвищення стрес-стійкості
спортсменів.
Методика і організація дослідження
Вибір методів визначався необхідністю системного вивчення досліджуваного
феномена, одержання достовірних даних, коректного математичного
опрацювання.
Для вирішення поставлених завдань був застосований комплекс методів: а)
теоретичні (аналіз спеціальної та науково-методичної літератури,
стосовно проблеми дослідження); б) емпіричні (психологічне інтерв’ю,
тестування, методи математичної статистики).
Психологічне інтерв’ювання використовувалося для встановлення контактів
із спортсменами, які брали участь у дослідженні, збирання первинних
даних, інформації стосовно здатності долати психічні навантаження,
пов’язані із стресовими ситуаціями, оцінки рівня фізичної технічної і
психологічної підготовленості та уміння реалізовувати свій потенціал на
змаганнях.
Для оцінки когнітивних чинників особистості використовувались методики,
що відповідали визначеним нами структурним компонентам когнітивного
ресурсу спортсменів, серед них: коректурна проба Бурдона-Анфімова, тест
визначення загальних понять, тест запам’ятовування емоційно забарвленої
інформації, тест дослідження когнітивності/емоційності настановлень С.
Кріта, Б. Фабрігара, Дж. Петі, тест дослідження копінг-поведінки в
стресових ситуаціях С. Нормана, Д. Ендлера, Д. Джеймса, М. Паркера, тест
перцептивної оцінки типу стрес-стійкості, тест дослідження
ірраціональності переконань А. Еліса, атрибутивного стилю М. Селігмана,
полезалежності/поленезалежності особистості АКТ-70 К. Еттріха
(модифікація тесту прихованих фігур К. Готтшальдта) і тест особистісних
конструктів Дж. Келлі. Для дослідження інтенсивності впливу на
спортсменів змагальних стрес-факторів було використано
„стрес-симптом-тест” Р. Фрестера.
Науково-педагогічний пошук передбачав три етапи дослідження.
Мета першого етапу полягала у виробленні концепції праці, визначенні
мети, завдань об’єкта і предмета дослідження, підбору валідних
взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих методів. Під час другого етапу було
проведено експеримент. Дослідження здійснювалося на базах
навчально-спортивних і навчальних закладів: Державного олімпійського
навчально-спортивного центру (Конча-Заспа), Державної школи вищої
спортивної майстерності (Київ), обласних спеціалізованих дитячо-юнацьких
спортивних шкіл олімпійського резерву (Миколаїв, Вінниця), Житомирської
дитячо-юнацької спортивної школи №1, міської комплексної дитячо-юнацької
спортивної школи „Вінниця”, Національного університету фізичного
виховання і спорту України, Львівського державного інституту фізичної
культури і спорту, Вінницького державного педагогічного університету.
Третій етап – аналіз та інтерпретація одержаних даних; вироблення
практичних рекомендацій щодо впровадження запропонованих розробок в
умовах психологічного супроводу підготовки спортсменів збірних команд.
Основні результати досліджень
Узагальнюючи дані різних досліджень феномена психологічного стресу,
можна сказати, що цей стан розглядається не стільки як реакція, а
скоріше як процес, в якому проблемна ситуація оцінюється особистістю
стосовно ресурсів, необхідних для задоволення висунутих вимог.
Аналіз факторів стрес-стійкості в спорті дозволив виокремити основні
психічні детермінанти, які організовують і координують ефективність
тренувальної та змагальної діяльності. Серед них в першу чергу
виділяються когніції, емоції і творчість [5]. Проте переважно за рахунок
когнітивної сфери відбувається активне засвоєння інформації, необхідної
для формування потрібних дій, навичок, пристосування пізнавальних
структур спортсмена як загальної стратегії процесу ефективного одержання
та використання інформації.
Аспекти інтелектуально-пізнавальних сторін психологічної підготовки
спортсменів вивчали різні автори. Так, Б. Коссов [7] для пояснення
механізмів самоконтролю ввів поняття когнітивних здібностей як
необхідних детермінант корекції рухової активності; Р. Найдиффер [6]
досліджував когнітивну стратегію організації поля уваги з огляду на те,
що неправильний вибір її розподілу може призвести до складного
напруженого становища та викликати стрес; А. Пуні та Т. Джамгаров [8]
інтелектуальне забезпечення спортивної діяльності вбачали у поглибленні
й розширенні спеціальних знань, завдяки яким спортсмен може свідомо
регулювати свою діяльність і поведінку, запобігаючи появу несприятливих
станів. Істотне значення мала праця Ю. Ханіна [10] з дослідження стану
тривоги і стресу у спортсменів, джерелом яких є переважно когнітивні
чинники. Дослідження цих та інших авторів свідчать про наявність зв’язку
між факторами когнітивної сфери і рівнем особистісної толерантності
спортсмена до стресових ситуацій.
Вирішення другого завдання дослідження полягало в описові структури
когнітивного ресурсу і характеристиці її складових компонентів.
Системний аналіз різних характеристик когнітивного функціонування
психіки спортсмена дав нам можливість розділити чинники когнітивної
сфери, які тим чи іншим чином впливають на забезпечення його
стрес-стійкості, на п’ять компонентів, які представлено на схемі 1.
В якості складових компонентів когнітивного ресурсу спортсмена ми
виокремили:
1) функціональний компонент – характеризується наявністю відповідного
потенціалу когнітивних функцій (уваги, пам’яті, мислення) спортсменів,
які є необхідними умовами реалізації конкретної тренувальної або
змагальної програми;
2) компонент самооцінки – демонструє рівень основних складових
підготовленості спортсменів, а також характеризує наявність резервів, що
обумовлюють потенційну можливість поліпшення спортивних кондицій або
зміни підходів до їх оцінювання. Інформативне значення цього компонента
полягає у з’ясуванні причин суб’єктивно низького або високого оцінювання
спортсменом рівня спортивної підготовленості, адекватності такої оцінки
та моделювання шляхів досягнення вищого рівня підготовленості;
3) стильовий компонент – містить показники, які характеризують
індивідуально-своєрідні прийоми переробки інформації про актуальну
ситуацію, які залежать переважно від способів сприйняття, аналізу,
категоризації, оцінювання ситуацій спортсменом безпосередньо в
конкретних умовах спортивної діяльності;
4) соціально-когнітивний компонент – характеризується наявністю
соціально-психологічних особливостей „викривлення” спортсменом
інформаційного потоку, що відбувається за умов наявності ірраціональних
та неконструктивних уявлень про свої можливості або про навколишні події
та явища;
5) когнітивно-поведінковий компонент – характеризує стратегії дій
спортсмена, спрямовані на подолання стресових ситуацій, а також
характеризує особистий поведінковий тип діяльності, що може сприяти
виникненню стресових ситуацій.
Схема 1
Структурна організація когнітивного ресурсу кваліфікованого спортсмена
Опис компонентів ресурсу дозволив створити цілісне уявлення про систему
детермінації стресових ситуацій, визначальна роль в яких належить
когнітивним процесам, а також дати визначення досліджуваному феномену.
Отже, когнітивний ресурс ми визначаємо як систему
інтелектуально-пізнавальних можливостей психіки спортсмена, які
організують стратегію ефективного отримання і використання інформації,
необхідної для формування та реалізації рухових дій.
Когнітивний ресурс, як і будь-яка динамічна система, не може довго
перебувати в статичному стані. Всі його елементи рухливі й залежать від
ситуації і самого суб’єкта: ступеня емоційності спортсмена, його
„особистої схеми” очікування подій, самооцінки ефективності власної
поведінки та реакцій в конкретній ситуації.
Виявлення взаємозв’язків компонентів ресурсу з оцінками дії
стрес-факторів дало можливість конкретизувати основні чинники виникнення
стресових ситуацій, а також припустити вірогідні шляхи управління ними.
Переважна більшість встановлених зв’язків має обернений характер, тобто
із збільшенням якісних показників ресурсу зменшується значення оцінки
стресогенних факторів. Такими компонентами є: продуктивність і повнота
пам’яті, швидкість перенесення інформації в зорово-руховій системі,
точність, розподіл та ефективність уваги, раціональність мислення,
ступінь незалежності процесів сприйняття від факторів „поля”, міра
раціональності переконань, оптимістичність атрибутивного стилю,
співвідношення емоційності/когнітивності настановлень, копінг-стратегія,
орієнтована на вирішення проблеми, а також самооцінка рівня фізичної,
технічної, психологічної підготовленості і власної стрес-стійкості.
Водночас прямі зв’язки вказують на те, що рівень оцінок дії стресогенних
факторів зростатиме разом із збільшенням частки емоційних викривлень у
процесах мислення, збільшенням швидкості прийняття рішень як причини
імпульсивних не надто обгрунтованих дій, зниженням рівня когнітивної
складності оцінки стресогенних факторів, а також домінуванням
копінг-стратегій, орієнтованих на емоції та уникнення стресової
ситуації.
Певний інтерес викликає порівняльний вклад кожного з компонентів ресурсу
в обумовлення стрес-стійкості, що встановлювався за кількістю
достовірних кореляцій, який продемонстровано на схемі 2.
Схема 2
Парціальний вклад компонентів когнітивного ресурсу в забезпечення
стійкості до факторів змагального стресу
З усієї сукупності виділяється стильовий компонент, частка якого складає
більше третини. Майже однакові значення припали на
соціально-когнітивний, когнітивно-поведінковий і компонент самооцінки.
Найменший вклад зафіксований у функціонального компонента. Привертає
увагу те, що більш значущими виявилися особистісно-детерміновані
компоненти, які характеризують вузький рівень компетентності спортсмена,
характеристики стратегій поведінки в стресових ситуаціях. Менш
вираженими є компоненти, що характеризують психічні функції спортсменів.
Це можна пояснити пріоритетним значенням у забезпеченні стрес-стійкості
саме запобігання стресової ситуації, яке здебільшого досягається за
рахунок компетентного очікування змагальної ситуації, знання власних
можливостей і правильного розподілу зусиль для ефективного її вирішення.
Психічні ж функції є достатньо динамічними, а тому більшого значення
набувають безпосередньо в конкретних тренувальних або змагальних
ситуаціях.
На підставі експериментальних даних ми встановили, що ефективними
напрямами психолого-педагогічного втручання, які дають змогу корегувати
та розширювати ресурсні можливості когнітивної сфери, є підвищення
особистісної компетенції спортсменів, корекція пізнавальних спотворень
та помилок, вироблення навичок психологічного аналізу та оцінки подій,
вироблення стратегії дій у стресових ситуаціях. Враховуючи це, ми
рекомендували для підвищення ефективності підготовчого процесу
спортсменів наступне:
· створення умов для одержання спортсменами системи знань, необхідних
для забезпечення стрес-стійкої поведінки;
· проведення досліджень індивідуально-психологічних можливостей, які є
важливими для управління ефективністю тренувального та змагального
процесів;
· сприяння виробленню нових адаптивних схем регуляції своєю поведінкою
та заміна ними старих, дезадаптивних.
Зауважимо, що разом із виявленням найбільш значущих стресорів та
обговоренням можливих варіантів вирішення ситуації, пов’язаних з ними,
необхідна відмова від упередженого ставлення та формування нової
психологічної настанови щодо даного стресора. Важливо також
відтермінувати актуалізацію набутої під час психологічної підготовки
інформації, в ході якої спортсмен часто остаточно знецінює раніше
проблемну для нього ситуацію.
Висновки
На підставі викладеного можна зробити висновки, що когнітивна сфера
спортсмена може розглядатись як певний психологічний ресурс, який, з
одного боку, обумовлює процес виникнення стресової ситуації, а з іншого
є засобом підвищення стрес-стійкості спортсмена.
Когнітивний ресурс охоплює різні психічні аспекти, що впливають на
забезпечення стрес-стійкості спортсмена, на основі яких формується його
структурна організація. Ефективна регуляція і розподіл ресурсних
можливостей можуть бути запорукою стрес-стійкої поведінки в умовах
спортивної діяльності.
На підставі отриманих результатів визначено ефективні напрями
психолого-педагогічного втручання, що можуть корегувати й розширювати
ресурсні можливості когнітивної сфери, серед яких основними є:
підвищення особистісної компетенції спортсменів, корекція пізнавальних
спотворень та помилок, вироблення навичок психологічного аналізу та
оцінки подій, вироблення стратегії дій у стресових ситуаціях.
Література:
1. Барабанщиков В. А., Носуленко В. Н. Системность. Восприятие. Общение.
– М.: ИПРАН, 2004. – 480 с.
2. Бодров В. А. Психологический стресс: развитие и преодоление. – М.:
ПЕР СЭ, 2006. – 528 с.
3. Когнитивная психология / Под ред. В. Н. Дружинина, Д. Н. Ушакова. –
М.: ПЕР СЭ, 2002. – 480 с.
4. Колосов А. Б. Аналіз когнітивних чинників підвищення стрес-стійкості
у спорті // Спортивний вісник Придніпров’я. – 2004. – №6. – С. 50 – 52.
5. Ложкин Г. В., Гринь А. Р., Колосов А. Б. Когнитивный ресурс
квалифицированного спортсмена // Наука в олимпийском спорте. – 2005. –
№2. – С. 47 – 52.
6. Найдиффер Р. М. Психология соревнующегося спортсмена. – М.:
Физкультура и спорт, 1979. – 224 с.
7. Познавательные процессы у спортсменов Т. 2. Самоконтроль и мастерство
в спорте / Под ред. Б. Б. Коссова. – М., 1976. – 135 с.
8. Психология физического воспитания и спорта: Учеб. пособ. для ин-тов
физ. культ. / Под ред. Т. Т. Джамгарова, А. Ц. Пуни. – М.: Физкультура и
спорт. – 1979. – 144 с.
9. Cognitive sport psychology / Ed. by W. F. Straub, J. M. Williams.
N.Y.: Lansing, 1984. – 336 p.
10. Hanin Y. L. Performance affects in top sports // IX European
Congress on sport psychology. Brussels, 1995. – P. 254 – 261.
11. http://www.politik.org.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
