.

Конфліктогенний потенціал міжетнічних відносин (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
211 2222
Скачать документ

Реферат на тему:

Конфліктогенний потенціал міжетнічних відносин

Актуальність дослідження міжетнічних відносин у Криму обумовлена
кількома важливими факторами. По-перше, Крим – це одна із найбільш
поліетнічних територій у Європі. Унікальна етнокультурна мозаїчність
автономії – результат множинних етнічних міграцій, у ході яких між
етносами складалися відносини компліментарності або ж ворожості.
По-друге, Крим – це територія остаточного оформлення кримськотатарського
етносу. По-третє, у світлі подій останнього десятиліття, в тому числі й
повернення кримських татар на свою батьківщину і нелегкий процес їх
облаштування, цей фактор стає не тільки демографічним і
соціально-політичним, але і геополітичним. По-четверте, в силу свого
геополітичного положення Крим протягом багатьох століть був не тільки
місцем перетину торговельних шляхів, але й перебував в епіцентрі
політико-правових суперечок і територіальних домагань різних суб’єктів
державної влади. Обгрунтування досліджень можна розширювати, бо новітня
історія серйозно «пройшлася» по Криму своїм колесом, залишаючи після
себе колію, наповнену образами, болем та невирішеними проблемами.

Постановка проблеми

В уявленнях і переживаннях жителів півострова минуле й сьогодення
сплелися в єдиний клубок, і не завжди зрозуміло, у який бік він
покотиться. Іншими словами, непросто знайти детонатори, які можуть
спричинити вибух конфліктогенного потенціалу, що таїться в складному
кримському соціумі і, насамперед, у психології людей. І зовсім
нездійсненним видається прагнення одномоментно діагностувати
найзначиміші для Криму міжетнічні відносини. Така діагностика повинна
проводитися постійно, у формі регулярного етносоціального моніторингу.

У Криму було проведено пілотну стадію дослідження, однією з основних
цілей якого було виявлення індикаторів міжетнічної напруженості для
того, щоб згодом відстежувати динаміку та тенденції їх змін. У розробці
теоретичної частини дослідження та в аналітичній роботі брав участь
також А. Шоркін. У підготовці соціологічного обґрунтування вибірки та в
пошуку статистичних матеріалів брали участь Е. Хан і К. Темненко.
Технічну частину виконували студенти-психологи. Однак ця стаття за її
змістом є результатом роботи, виконаної автором.

Підкреслимо ще раз: головна мета пілотної стадії – розробка
методологічного та методичного інструментарію для етносоціального
моніторингу.

Основні позиції дослідження

Завдання пілотної стадії дослідження:

1. Визначити ймовірні індикатори міжетнічної напруженості в результаті
аналізу відповідної літератури, у тому числі матеріалів про можливості
раннього попередження міжетнічних конфліктів.

2. Визначити методи дослідження міжетнічної напруженості.

3. Розробити параметри виміру рівня виявлення індикаторів і, в цілому,
критерії міжетнічної напруженості.

4. Створити й апробувати діагностичний інструментарій для дослідження.

У ході підготовки початкового етапу дослідження були висунуті такі
гіпотези:

· Найзначнішими індикаторами напруженості в міжетнічних відносинах є:
соціально-економічне становище етнічних груп; сприйняття і переживання
соціально-економічного, політико-правового та культурно-мовного статусу
власної етнічної групи в порівнянні зі сприйняттям статусу інших
етнічних груп; незадоволеність ступенем представленості власної етнічної
групи в органах влади різного рівня.

· При рівній репрезентації в анкеті індикаторів, що відбивають етнічну і
соціально-економічну проблематику, респонденти обирають останні, що
свідчить про прихований, неявний характер етнічного фактора на
загальному тлі соціальної напруженості.

· Інтегральним показником міжетнічної напруженості є висока
репрезентація в етнічній спільноті таких типів етнічної самосвідомості:
«індиферентного», «приниженого», «інтегративного», «етноцентристського»
і «фанатичного».

· Існує залежність між типом етнічної самосвідомості як інтегральною
характеристикою представників етнічної спільноти і ступенем вираженості
в них індикаторів міжетнічної напруженості.

Як необхідний технологічний масив моніторингу, було апробовано такі
методи дослідження:

а) порівняльний аналіз статистичних матеріалів, отриманих з різних
джерел;

б) контент-аналіз ЗМІ;

в) анкетування населення;

г) фокус-групи;

д) опитування експертів.

В результаті аналізу соціально-економічної і політичної ситуації в Криму
як експериментальну базу для пілотної стадії дослідження було обрано
Білогірський і Червоногвардійський райони. Кількість опитаних
респондентів – по 150 осіб у кожнім районі. Виходячи з цієї цифри,
визначалися характеристики вибіркової сукупності за статтю, віком,
етнічною приналежністю, місцем проживання.

Попереднє опрацювання наукових джерел, безпосередньо присвячених
тематиці даного дослідження, й аналіз близьких за тематикою досліджень
дозволили виробити систему індикаторів міжетнічної напруженості.
Кількість ймовірних індикаторів набагато більша, ніж можна було
визначити в рамках етно-соціального моніторингу. Тому в ході пілотного
дослідження передбачалося апробування різних методів виявлення
індикаторів.

Характеристика методів дослідження

В ході анкетування населення (обсяг статті не дозволяє навести зміст
анкети) перевірялася наявність і виразність таких чотирнадцяти
індикаторів міжетнічної напруженості: 1; 2; 3; 4; 6; 7; 9; 10; 11; 12;
13; 14; 16; 17 (див. таблицю).

Більшість запитань анкети дає можливість одержати уяву про кілька
індикаторів. Таким чином, запитання були критерієм наявності і ступеня
виявлення показників (індикаторів) міжетнічної напруженості. У
наступному (основному) дослідженні індикатори, що проявилися як
найзначиміші, будуть вивчатися не тільки за допомогою тих же запитань
(скоректованих у міру необхідності), але й уточнюватися, деталізуватися
за допомогою додаткових. У цьому випадку кількість індикаторів, можливо,
буде скорочена, але їх можна буде об’єднати в узагальнені шкали.

 

 

№ Назва індикатора Методи виявлення

Аналіз стат. даних Фокус-групи Анке-

та  

Опи-туван-ня екс-пертів  

Аналіз доку-мен-

тів

1 Задоволення/незадоволення міжетнічними відносинами   + + +  

2 Задоволення/незадоволення життям і можливостями розвитку своєї
культури, мови у порівнянні з  можливостями культурно-мовного розвитку
інших етносів   +  

 

+    

3 Рівень життя етносу + + + + +

4 Задоволення/незадоволення соціально-економічним статусом (рівнем
життя) свого етносу у порівнянні з відповідним статусом інших етносів
(розподіл трудових ресурсів, земельна та соціально-побутові проблеми)   
 

 

 

+  

 

 

+    

+

5 Репрезентація етносів у різних гілках влади +        

6 Задоволення/незадоволення репрезентацією свого етносу в різних гілках
влади у порівнянні з тим же показником в інших етносах    

+  

+    

+

7 Ставлення до ідеї про переваги у правах свого чи іншого етносу в
державно-правовій, економічній чи культурній сферах життя суспільства  
 

+  

+    

+

8 Наявність конфліктів, які мають етнічне підгрунтя + +   + +

9 Етнічна дистанція   + +    

10 Переважний тип ідентичності   + +    

11 Реалізованість/нереалізованість права на свободу одержання інформації
та публічне висловлення власної думки (свобода слова)    

+  

+  

+  

12 Динаміка змішаних шлюбів +        

13 Етнічні детермінанти протестної поведінки     + +  

14 Негативні гетеростереотипи   + +   +

15 Зміна лексики, інвективізація, пошук “винного у всіх бідах”
(“ворога”), часті посилання на етнічі стереотипи в громадських дискусіях
і политичних акціях          

+

16 Висока репрезентація в этнічній спільноті таких типів етничної
самосвідомості: «приниженого», «етноцентристського» та «фанатичного» і
низька репрезентація «індиферентного» та «інтегративного» типів    

 

+  

 

+    

17 Вплив асиміляції та маргіналізації різних етничних груп на міжетнічні
відносини  

+  

+  

+    

18 Вплив позицій і поглядів лідерів національних рухів та організацій
на  формування установок, переконань, думок відносно інших етносів      

+  

+  

+

19 Вплив зовнішніх факторів (діяльність зарубежних громадських,
політичних та релігійних організацій)      

   

+  

+

20 Релігійне підгрунтя міжетнічної напруги  

+    

   

+  

Індикатори міжетнічної напруженості

Іншим методом, що дозволяє одержати уявлення про спрямованість та
характер взаємин етносів, є напівстандартизоване групове інтерв’ю
(фокус-група). Однак на пілотній стадії дослідження основні цілі
проведення фокус-груп були інші: по-перше, відпрацювання проведення
етнічно змішаних («мозаїчних») і етнічно однорідних фокус-груп;
по-друге, вивчення реакції учасників на запитання анкети з метою
уточнення і корекції її змісту і формулювання запитань.

Анкета для опитування експертів складалася відповідно до визначених
індикаторів. Підсумки його повинні були уточнити результати опитування
населення.

У ході дослідження використовувалися статистичні матеріали і результати
контент-аналізу ЗМІ.

Під час реалізації пілотної стадії вивчення міжетнічних відносин у
Криму, відповідно до поставленої мети, були визначені ймовірні
індикатори міжетнічної напруженості, апробовані методи дослідження,
розроблені параметри виміру рівня виявленості індикаторів, створено й
апробовано діагностичний інструментарій. Зміст цієї стадії становив
розробку своєрідного алгоритму визначення тенденції до зростання чи
зменшення виявленості індикаторів міжетнічної напруженості у порівнянні
з попередніми показниками. Характер дослідження на пілотній стадії не
дає можливості відстежити динаміку змін, але це передбачається в процесі
довгострокового моніторингу.

Реалізовано основну мету даного етапу дослідження – визначено наявний
рівень міжетнічної напруженості, точку відліку, відносно якої можна
порівнювати всі наступні кількісні зміни виявленості індикаторів.

В цілому інтерпретація результатів здійснювалася відповідно до
визначених індикаторів. Чітке структурування індикаторів міжетнічної
напруженості – один з важливих підсумків пілотної стадії дослідження. У
підсумку вдалося скомпонувати індикатори в три блоки.

Аналіз запитань, що увійшли до блоку «Задоволеність міжетнічними
відносинами», дозволяє виявити суб’єктивні переживання міжетнічної
ситуації представниками етносів. Цей блок включає наступні індикатори:

1. Думка населення щодо причин соціальної напруженості.

2. Оцінка рівня міжетнічної напруженості респондентами.

3. Оцінка населенням динаміки міжетнічної напруженості за три роки.

4. Переживання представниками етносів недоброзичливого ставлення до себе
на побутовому рівні.

Блок «Статус етнічної групи» допускає можливість одержання інформації
про оцінку представниками етносів свого соціально-економічного,
політичного і культурно-мовного статусу. Індикатори, що склали цей блок:

1. Оцінка респондентами – представниками етносів перспектив знайти
роботу.

2. Оцінка респондентами свого рівня життя.

3. Оцінка якості побутових умов.

4. Думки респондентів щодо несправедливого розпаювання землі для певного
етносу.

5. Оцінка респондентами рівня доброзичливості/недоброзичливості з боку
влади.

6. Рівні дискримінації етносів у праві використання рідної мови.

7. Оцінка наявності дискримінації щодо можливості одержати вищу освіту
представникові етнічної групи.

8. Оцінка доступності та достатності інформації.

9. Оцінка можливості публічного висловлення етнополітичної позиції.

10. Оцінка етносами ущемлення своїх прав.

11. Характер ущемлення прав етносів.

Блок «Особливості етнічної самосвідомості» дає підстави для аналізу
етнопсихологічних детермінант ймовірного конфліктного потенціалу
усередині кожної етнічної групи. До цього блоку було включено такі
індикатори:

1. Прагнення етносів до переважних прав.

2. Етнічна дистанція.

3. Рівень толерантності.

Вербально-числове представлення результатів дослідження проілюстровано
гістограмами, діаграмами та графіками, що дозволяє зробити більш
технологічною оцінку рівня міжетнічної напруженості. Графічне вираження
індикаторів дозволяє швидко визначити розходження і вказати позитивні чи
негативні тенденції в динаміці та характері змін.

У ході дослідження застосовувалися такі методи:

порівняльний аналіз статистичних матеріалів;

контент-аналіз ЗМІ;

анкетування населення;

фокус-групи;

опитування експертів.

У якості оригінального діагностичного інструментарію було розроблено
анкету для опитування населення й опитувальний лист для експертів.

У дослідженні взяло участь по 150 жителів Білогірського і
Червоногвардійського районів, а також по 10 експертів з кожного району.

Висновки за результатами дослідження

Блок «Задоволеність/незадоволеність міжетнічними відносинами»

1. Обрані респондентами варіанти відповідей дозволяють зробити висновок,
що основними причинами невдоволення населення і, відповідно, фундаментом
конфліктогенного потенціалу в районах є:

· гостро пережита проблема безробіття,

· низький рівень життя та соціальної захищеності,

· недовіра місцевій владі.

При прямій постановці запитання виявляється, що незадоволеність
міжетнічними відносинами в жодному з районів не є основною причиною (або
навіть однією з основних причин) невдоволення чи соціальної
напруженості.

Ці дані цілком співпадають з оцінками експертів та підсумками
тематичного аналізу преси. Проте при чітко орієнтованому на етнічні
детермінанти формулюваня запитань або, навпаки, при умілому формулюванні
запитання у прихованій формі ця проблематика виявляється більш явно.

2. Аналіз результатів виявлення індикаторів, включених до блоку
«задоволеність/незадоволеність міжетнічними відносинами» за сукупністю
всіх запитань дає підстави вважати підтвердженою одну з гіпотез
дослідження: при паритетній репрезентації в анкеті індикаторів, що
відбивають етнічну і соціально-економічну проблематику, респонденти
віддають пріоритет останній, що свідчить про прихований, неявний
характер етнічної детермінанти в загальному тлі соціальної напруженості.

3. Підтверджується й інша гіпотеза дослідження: найзначимішими
індикаторами напруженості в міжетнічних відносинах є:

· соціально-економічне становище етнічних груп;

· сприйняття і переживання соціально-економічного, політико-правового та
культурно-мовного статусу власної етнічної групи у порівнянні зі
сприйняттям статусу інших етнічних груп;

· незадоволеність ступенем репрезентації власної етнічної групи в різних
гілках влади.

4. При порівнянні показників міжетнічної напруженості в двох
обстежуваних районах необхідно відзначити, що в Білогірському районі
напруженість у міжетнічних відносинах або проблеми, пов’язані з
міжетнічними відносинами, відзначає більше респондентів, незалежно від
етнічної приналежності. Суб’єктивне переживання міжетнічної напруженості
населенням Червоногвардійського району спокійніше: чверть респондентів
відзначає низький і дуже низький рівень напруженості, тоді як у
Білогірському районі таких респондентів менше. Але головне: майже
половина респондентів – жителів Білогірського району відзначили високу і
дуже високу напруженість, тоді як тільки 15,9 % респондентів з
Червоногвардійського району з ними солідарні.

Однак експерти з Червоногвардійського району, навпаки, трохи частіше і
жорсткіше, ніж експерти з Білогірського району, відзначають ознаки
міжетнічної напруженості. Дані тематичного аналізу преси також дають
більше підстав припустити наявність таких проблем у Червоногвардійському
районі. Така розбіжність може бути наслідком більшої відкритості цієї
проблематики в Червоногвардійському районі і її латентному характері в
Білогірському районі. Отже, анкетування населення експлікує неявне
невдоволення жителів характером міжетнічних відносин і відтак є методом
цілком релевантним меті дослідження.

5. Розходження у сприйнятті міжетнічної ситуації росіянами й українцями,
з одного боку, і кримських татар, з іншого боку, яскравіше проявляються
в Червоногвардійському районі, однак кримські татари гостріше сприймають
міжетнічну ситуацію в обох районах.

В середньому по усій вибірці більше 80 % респондентів у досліджуваних
районах узагалі заперечують недоброзичливе ставлення до себе на
побутовому рівні через свою етнічну приналежність або відзначають, що це
трапляється рідко, проте 13 – 16 % представників усіх досліджуваних
етносів визнають недоброзичливе ставлення до себе. Причому в
Червоногвардійському районі етнічна група росіян помітно випереджає щодо
цього показника й українців, і кримських татар. 33,3 % росіян «часто» і
ще 11,1 % «дуже часто» відчували недоброзичливе ставлення до себе на
побутовому рівні.

6. Уявлення про динаміку міжетнічної напруженості у жителів районів
приблизно однакова: половина респондентів не відзначає ніяких змін,
зниження напруженості відзначає четверта частина жителів кожного району,
а 15 – 17 % відчуває зростання напруги.

В цілому аналіз результатів дослідження дозволив підтвердити і
конкретизувати висунуті гіпотези про найзначиміші групи індикаторів
напруженості в міжетнічних відносинах.

Нині можна говорити про наявність певного конфліктного потенціалу,
виявленого за допомогою виділених індикаторів, однак не можна
стверджувати, що цей потенціал становить реальну загрозу мирові й
стабільності в регіоні. Хоча б тому, що цей потенціал досі не призводив
до порушення стабільності. Але для того, щоб відстежити зміни ситуації,
необхідно визначити критерії зростання міжетнічної напруженості. І
тільки при виявленні цих критеріїв у ході наступних вимірів і
зіставленні з попередніми результатами можна припустити наростання
загрози конфлікту.

Тому одним з підсумків роботи стали висновки щодо можливостей
перманентного відстеження динаміки міжетнічної напруженості і параметрів
виміру. Зокрема, визначено критерії зростання міжетнічної напруженості.
Це:

· по-перше, зміна динаміки виявленості індикаторів міжетнічної
напруженості (у відсотках) у порівнянні з попередніми дослідженнями, і,
насамперед, у випадку вирівнювання показників у бік підвищення за
результатами всіх методів дослідження;

· по-друге, різке зростання показників за якимось окремим індикатором;

· по-третє, серйозне зростання показників за результатами якогось
окремого методу дослідження (виявляється приховане, неявне зростання
напруженості);

· по-четверте, явна невідповідність фонових показників напруженості (за
даними статистики) суб’єктивному переживанню відповідних проблем одним
або кількома етносами (за результатами опитування населення і проведення
фокус-груп).

Визначено також і необхідні параметри виміру:

· насамперед, це кількість і процентне співвідношення респондентів,
відповіді яких можуть інтерпретуватися як такі, що відображають
міжетнічну напруженість і, навпаки, що свідчать про її невиразність або
відсутність. Цей параметр виражений, природно, в абсолютних числах і
відсотках, але також може бути експлікований у графічній формі: графіки,
гістограми тощо;

· результати статистики і контент-аналізу ЗМІ також можуть бути виражені
в абсолютних числах і відсотках і подаватися в графічній формі; у рамках
кількісного аналізу можна ставити і вирішувати задачі щодо підрахунку
різного роду кореляційних зв’язків і залежностей.

Блок «Статус етнічної групи»

1. Незважаючи на очевидні розходження у сприйнятті етнічного підґрунтя
безробіття серед слов’янського і кримськотатарського населення, у
відповідях на це запитання вперше (у ході інтерпретації результатів)
ситуація має вигляд сприятливішої в Білогірському районі (хоча
статистичні розходження й не дуже достовірні). У Білогірському районі
однакові труднощі для всіх етносів визнають 33,3 % кримських татар, а в
Червоногвардійському – 23,1 %.

2. 87 % кримських татар у Білогірському та 84,6 % у Червоногвардійському
районі відзначають серйозні проблеми щодо пошуку роботи, і це неможливо
інтерпретувати тільки як наслідок сприйняття свого
соціально-економічного статусу як дуже низького у порівнянні зі
статусами інших етносів. Крім відповідних статистичних даних, для
визнання цього факту як реального досить того, що самі росіяни й
українці визнають труднощі кримських татар у цьому питанні серйознішими,
ніж власні.

3. У той же час росіяни й українці відзначають вищий рівень життя
кримських татар, ніж рівень життя слов’ян. Така невідповідність у
сприйнятті статусу і труднощів кримських татар, з одного боку, і
одночасне визнання цього етносу успішнішим у процесі виживання – з
іншого, є відображенням негативних стереотипів аутгрупи: «вони хитрі»,
«вони викручуються», і взагалі «вони небезпечні»… Утім, те ж можна
сказати і про сприйняття кримських татар, хоча й меншою мірою, оскільки
менший їх відсоток вважає рівень життя слов’ян «вищим за середній» і
«високим», але рівень життя свого етносу кримські татари з більшою
солідарністю, ніж слов’яни, вважають нижчим.

4. Кримські татари набагато частіше, ніж росіяни й українці, пов’язують
умови життя з етнічною приналежністю, вважаючи при цьому, що їхні умови
життя гірші.

Сформоване у жителів обстежуваних районів (і особливо у кримських татар)
уявлення про існування прямої залежності між етнічною приналежністю та
рівнем життя, умовами життя несе в собі значний конфліктогенний
потенціал, що може бути актуалізований різними факторами, включаючи
випадкові події та інциденти.

Зрозуміло, формування такої установки значною мірою є результатом реалій
життя та його осмислення у досвіді етносу, але певною мірою система
установок суспільної (масової) свідомості є «річ у собі»; це даність,
яка самовідтворюється і самопідтверджується.

5. Кримські татари толерантніше ставляться до можливості функціонування
російської й української мов як державних, ніж росіяни й українці до
такого ж статусу кримськотатарської мови. Більш 87 % опитаних кримських
татар вважають, що кримськотатарська мова повинна мати статус державної
в Криму. При цьому значна їх кількість одночасно вважає бажаним такий же
статус російської мови і трохи менше – української.

6. Росіяни, українці і кримські татари відзначають обмеження своїх прав
і практично не відзначають обмеження прав інших етносів.

7. Кримські татари значно солідарніші між собою у визнанні обмеження
своїх прав – 92,6 % у Білогірському і 87,2 % у Червоногвардійському
районі. Відповідно дуже незначна кількість респондентів – кримських
татар визнають існування рівноправності для всіх етнічних груп у Криму.

У цілому, статус власної етнічної групи у сприйнятті кримських татар
досить невисокий. Такий тип етнічної самосвідомості може бути
охарактеризований, як «принижений».

8. Незадоволеність власним соціально-економічним, правовим і культурним
статусом у кримських татар у цілому набагато вища, ніж у росіян і
українців. Існують значні розходження у сприйнятті проблеми ущемлення
власних прав росіянами й українцями, з одного боку, і кримських татар –
з іншого.

9. Очевидно, що недоброзичливе ставлення з боку влади через етнічну
приналежність тією чи іншою мірою пережили всі респонденти, але кримські
татари переживають цей факт гостріше, оскільки зустрічалися з таким
ставленнам, поза сумнівом, частіше.

10. Кримські татари набагато частіше відзначають диференційоване або
упереджене ставлення місцевої влади до своїх національних та релігійних
святинь. Подібні уявлення спричиняють, принаймні, чотири наслідки:
по-перше, недовіру до влади, по-друге, невдоволення недостатньою
репрезентацією власного етносу у владі, по-третє, невдоволення низьким
рівнем поваги з боку інших до важливих етнодиференціюючих ознак власного
етносу, по-четверте, незадоволеність статусом ідентичності свого етносу.
Усе це в сукупності може виявитися причиною відкритого конфлікту між
етнічною спільнотою і владою у випадку якоїсь спланованої або й
спонтанної акції стосовно пам’яток культури: національних чи релігійних
святинь. Приховане, до пори, невдоволення вихлюпується у відкритий
конфлікт, і детонатором вибуху може стати будь-яка нагода, пов’язана з
неповажливим ставленням до святинь.

11. Жорсткі формулювання деяких запитань спровокували прояв тих
переживань і побоювань слов’янського населення, що не так чітко
виразилися в інших відповідях. Особливо це стосується репрезентації
своїх етносів у структурах влади. Можливо, словосполучення «влада, що
відображає і захищає інтереси слов’янського населення» апелює до
переживання спільності, ідентичності, почуттям, прямо пов’язаним з
потребою безпеки.

Ймовірно, відчуття потенційної небезпеки, загрози існують у масовій
свідомості (несвідомому?) слов’янського населення. Ці переживання також
є потенційними конфліктогенними факторами, що загрожують вирватися
назовні у випадку появи якоїсь нагоди, не обов’язково об’єктивно
значимої.

12. Компромісне, примирливе ставлення до питання про переважні права
певного етносу і доброзичливе ставлення до етнічно інших притаманне
людям з типом етнічної самосвідомості, який ми визначаємо як
інтегративний. Така самосвідомість властива, за даними опитування,
здебільш представникам російського й українського етносів, але багато в
чому реакція респондентів залежала від ступеня «м’якості» або
«жорсткості» формулювання твердження, що свідчить про легкість
маніпулювання масовою свідомістю, а то й масовими діями населення.

Розбіжність у відповідях з цього блоку тверджень усе-таки вища у
кримських татар, що свідчить про більшу можливість маніпулювання ними з
боку референтних осіб. Природно, що причина високого ступеня
несприйняття кримськими татарами твердження про можливість забути, «якої
ми національності і стати єдиним кримським народом» пов’язана з
об’єктивною загрозою чи суб’єктивним відчуттям небезпеки асиміляції,
втрати етнічної ідентичності, властивим кількісно нечисленним народам.
До речі, відомо, що саме ці переживання є каталізатором протестної
поведінки найактивнішої частини етносу.

13. Очевидно, прагнення одержати якісь переваги для свого етносу (або
для себе як представника певного етносу), прямо корелює з переживанням
ущемленості своїх прав, інтересів, потреб, і на цьому тлі формується
уявлення про наявність переваг у інших етносів, тобто про «етнічну
нерівність», етнічну детермінанту соціальної несправедливості. А
несправедливість, як відомо, переживається людьми дуже гостро. У цьому
випадку має місце ще й сильна тенденція до консолідації «своїх» з метою
протистояння несправедливості.

Блок «Особливості етнічної самосвідомості»

1. Результати відповідей на відповідні запитання дозволяють
стверджувати, що, по-перше, в цілому етнічна дистанція між трьома
етносами невелика, по-друге, що в Червоногвардійському районі вона трохи
вища. Остання обставина ніби суперечить загальній тенденції, оскільки
майже за всіма іншими показниками міжетнічні відносини в цьому районі
трохи спокійніші, ніж у Білогірському.

2. Одна з основних причин значнішої етнічної дистанції, вираженої в
установках кримських татар у порівнянні з установками слов’ян, на наш
погляд, у згаданій раніш особливості, властивій нечисленним етносам –
побоюванні втратити свою ідентичність, етноінтегруючі та
етнодиференціюючі ознаки, «розчинитися» у переважній на даній території
культурі. Росіяни й українці в цілому не відчувають такої небезпеки,
оскільки російсько-українські шлюби – справа буденна, а шлюби слов’ян із
кримськими татарами настільки нечисленні, що ніяким чином не становлять
навіть гіпотетичної загрози ідентичності слов’янських етносів. Але якми
б вони не були нечисленними, кожен такий випадок непросто переживається
кримськотатарською громадою, що має не завжди позитивний досвід змішаних
шлюбів у Середній Азії.

3. Непростим видається характер зв’язку між величиною етнічної дистанції
і напруженістю в міжетнічних відносинах. Ясно, що при наявності
напруженості етнічна дистанція збільшується. Але вона може також
збільшуватися й через інші причини. Наприклад, у нечисленного етносу є
цілком реальні підстави побоюватися асиміляції. У той же час у ситуаціях
більш відкритих конфліктів страх культурної асиміляції зникає, а етнічна
дистанція збільшується з інших причин. Очевидно, сама по собі етнічна
дистанція і навіть її зростання не може бути показником напруженості в
міжетнічних стосунках. Можливо, цей індикатор варто інтерпретувати
тільки в сукупності з іншими показниками, а також глибше досліджувати
причини й тенденції зміни дистанції. А для цього потрібен досконаліший
дослідницький інструментарій, ніж опитування населення.

4. Етнічна ідентичність практично не представлена в самосвідомості
росіян і українців, у всякому випадку при такому формулюванні запитання,
яке передбачає необхідність вибору тільки двох варіантів (атрибуцій
ідентичності) із семи. У кримських татар етнічна ідентичність різко
переважає, а релігійна і регіональна лише небагато їй поступаються, але
також є показниками загальної етнокультурної ідентичності, що дозволяє
нечисленному етносові зберігати свою унікальність. Цей показник, так
само, як і попередній (етнічна дистанція), не може сам по собі,
ізольовано від інших індикаторів, свідчити про посилення міжетнічної
напруженості. З іншого боку, вихід на пріоритетні позиції регіональної
ідентичності у кримських татар був би показником зниження міжетнічної
напруженості.

5. За сумою результатів анкетування в цілому можна припустити, що для
кримських татар характерна вища представленість таких типів етнічної
самосвідомості: «приниженого», «етноцентристського» і низька
представленість «індиферентного» та «інтегративного» типів. Запитання
анкети не дозволяють розмежувати «етноцентристський» і «фанатичний» типи
етнічної самосвідомості. Для реалізації цього завдання необхідні
додаткові дослідження.

6. Недоброзичливе ставлення до особливостей своєї культури відчуває
приблизно удвічі більше кримських татар, ніж представників російського і
українського етносів.

Можливо, виявлена розбіжність між переживанням ставлення до своєї
культури і власним ставленням до чужої культури породжує відчуття
несправедливості: «Ми ж до вас із усією душею, а ви до нас…» Без
сумніву, подібне почуття може бути якщо й не глибинною причиною
міжетнічної напруженості, то, у всякому випадку, наслідком невисокої
етнічної толерантності й укорінення негативних гетеростереотипов.

7. Найефективнішими акціями протесту на захист національних прав і
інтересів жителі районів вважають, в основному, мітинги, пікети,
демонстрації. Але в цілому, за результатами аналізу відповідного
запитання, можлива протестна активність жителів невисока. Трохи вища
вона у кримських татар в Червоногвардійському районі і там же трохи
менше кримських татар, що розчарувалися в будь-яких акціях протесту
(можливо, там ці акції дійсно ефективніші). Очевидно, у нинішній
політико-економічній ситуації в даних районах існує пряма залежність між
рівнем напруженості в міжетнічних відносинах (а він, на наш погляд,
відповідає рівневі в три бали за п’ятибальною шкалою) і ймовірністю
активних протестних акцій (ця ймовірність на тому ж рівні). Набагато
менш ймовірні різкі силові акції, тим більше такі, що не виключають
кровопролиття.

8. Утім, попередній висновок почасти пом’якшується результатами
відповідей респондентів на запитання про можливості особистої участі в
акціях протесту. Незважаючи на зневіру в ефективності будь-яких акцій,
майже всі жителі районів усе ж вважають, що взяли б у них участь.
Можливо, вони мали на увазі якісь певні обставини, що змінять їхнє
ставлення до ефективності акцій або обставини, коли гострота ситуації
підштовхне їх до неодмінної участі. У всякому випадку, така розбіжність
між ставленням до дієвості акцій і ймовірністю особистої участі в них
змушує розглядати як ймовірний і варіант гострих протестних (у тому
числі й силових) акцій населення. І, до речі, це ще раз підтверджує
необхідність постійного відстеження ситуації в міжетнічних відносинах.
Саме зростання напруженості може призвести до такої зміни ситуації, коли
актуалізуються установки населення на можливість особистої участі в
протестних акціях.

Література:

http://www.politik.org.ua

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020