UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКонцепція діалогу М. Бахтіна – основа екзистенційно-онтологічної психології (реферат)
АвторPetya
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2413
Скачало213
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Концепція діалогу М. Бахтіна – основа екзистенційно-онтологічної

психології

 

Творча спадщина М. Бахтіна багатогранна, поліфонічна і

трансдисциплінарна. Проте домінантою переконань і гуманітарного методу

видатного вченого є ідея діалогу [1 – 8]. Вона пронизує його філософію

мови і мовлення, запліднює теорію літературних форм, конституює

розуміння культури і етики-онтології вчинку, утворює стрижень його

методологічних парадигм і особливо глибоко й органічно втілюється в

уявленнях про особистість, людину.

 

Останнім часом ідеї М. Бахтіна викликають все більший інтерес психологів

і психотерапевтів (12; 13; 17 – 19; 21 – 24; 27 – 32; 35). Відтак ми

висуваємо гіпотезу, що головна причина інтересу до філософії діалогу

видатного мислителя полягає в тому, що його діалогічна філософія є

оригінальною концепцією екзистенційно-онтологічної антропології і

екзистенційно-онтологічної психології. Водночас нам уявляється, що

донині екзистенційно-онтологічний зміст діалогічного світогляду М.

Бахтіна недостатньо вивчений в теоретичній і практичній психології. Тому

мета цієї розвідки полягає в тому, щоб розкрити основні аспекти

діалогічного вчення М. Бахтіна як одного з оригінальних варіантів

екзистенційно-онтологічної психології.

 

Погляди М. Бахтіна на природу діалогу особливо яскраво розкриваються в

його дослідженнях творчості і поетики Ф. Достоєвського (1; 4 – 6).

Унікальні особливості творчості письменника дозволили М. Бахтіну (у

своєрідному діалозі з Ф. Достоєвським) не тільки виявити ідейно-художню

своєрідність геніального художника, а й створити парадигмальну концепцію

діалогу.

 

Науковий аналіз критичної літератури про Ф. Достоєвського приводить М.

Бахтіна до висновку, що майже всі дослідники будують свої уявлення і

концепції про новаторські романи письменника в площині монологічного

світогляду і монологічного розуміння його художнього методу. Так, В.

Іванов знаходить у романах Ф. Достоєвського змістово-тематичний

діалогізм, заснований на монологічній формі роману [15]. О. Каус [36] і

А. Луначарський висувають соціолого-плюралістичний варіант монологізму

[25]. С. Аскольдов виокремлює романтико-ліричний персоналізм, проте

особистість героя залишається об’єктом монологічної авторської позиції

[4, с. 13 – 15]. В. Комарович пропонує ідею музичної поліфонії, та

монологічне трактування перетворює її на ідею гомофонії [20]. Л. Гросман

вперше звертає увагу на поетику Ф. Достоєвського як новий художній метод

і трактує її в дусі плюралістичного монологізму [14]. Б. Енгельгардт

вбачає у творах Ф. Достоєвського „романи про ідею”, „ідеологічні романи”

[34].

 

М. Бахтін визнає, що „ідеологічно-духовний” зміст виконує найважливішу

роль у романах Ф. Достоєвського, однак вважає, що ідея не є головною

„героїнею” його творів – головною є людина, особистість, унікальна

індивідуальність [4]. За М. Бахтіним, творчість Ф. Достоєвського глибоко

персоналістічна, для нього не існує ідей, думок і почуттів, які були б

нічиїми: будь-який людський прояв має свого реального суб’єкта і втілює

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ