Реферат на тему:
Мотиви нормативної поведінки студентів
У статті узагальнюються результати емпіричного дослідження групової
норми в студентських групах, метою якого було виявлення функцій групових
норм, умов оптимізації нормативного впливу більшості і меншості,
чинників, які сприяють збереженню і розвитку групових норм. Знання
мотивів дотримання цих норм і функцій, які вони виконують, має певне
практичне значення для організації оптимальних умов продуктивної
життєдіяльності групи.
Аналіз праць, присвячених проблемі групових норм, свідчить, що еволюція
цього поняття відбувалася від повного заперечення норми до пошуку
конкретних засобів оптимізації її функціонування в групі; від тлумачення
норми як чогось описового, що не потребує емпіричного вивчення, до цілої
низки соціально-психологічних досліджень групових норм, пошуку
взаємозалежності між нормотворенням і творчістю; від визначення норми як
статичного утворення до її вивчення як динамічної змінної; вивчення
діапазону норм, який визначається як індивідуальними, так і груповими
суб’єктами; дослідження модальності норм.
Теоретичне вивчення категорії „групова норма” показало, що ці норми
виконують певні функції, які, з одного боку, сприяють підвищенню
стійкості й стабільності групи, координують її діяльність і сприяють її
виживанню, є інструментом контролю, впорядковують соціальне життя,
знижують ступінь невизначеності в непередбачуваних ситуаціях.
З іншого боку, групові норми відіграють і певну консервативну роль, що
може породити ригідність і нездатність групи перебудовувати
життєдіяльність в незвичних умовах. Наприклад, групові норми, прийняті в
корпоративних спільнотах, суворо регламентують всі дії членів групи, а
відтак блокують процес розвитку як групового, так і особистісного
становлення окремої особи. Хоча в багатьох дослідженнях, зокрема, К.
Абульханової-Славської, М. Бобнєвої, О. Дубовської, Р. Кричевського, В.
Казміренка, М. Корнєва, Л. Орбан-Лембрик, А. Петровського, Б. Паригіна,
В. Третьяченко, зазначається, що колективні групові норми досить гнучкі,
і це дозволяє кожному членові групи проявляти активність.
Результати наших досліджень також показали, що норми в студентських
групах не бувають незмінними, обов’язковими приписами поведінки, а
допускають модифікації та утворюють так звану ієрархію. Це передбачає
певне відхилення від норм і, водночас, обов’язковість і модальність
групових норм. На першому місці цієї ієрархії перебувають моральні
норми, норми взаємовідносин, які обов’язково передбачають взаємоповагу,
доброзичливість, толерантність, ввічливість [5].
Мета нашого повідомлення – репрезентувати матеріали емпіричного
дослідження, яке проводилось у 2004 – 2005 роках, в ході якого було
опитано 856 респондентів кількох вищих навчальних закладів
(Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Херсонський
державний університет, Відкритий міжнародний університет розвитку людини
„Україна”, Міжрегіональна академія управління персоналом, Київський
національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, Інститут
журналістики Національного університету ім. Т. Шевченка). В основу
опитувальника було покладено анкету „Дослідження нормативного впливу в
групі” (автор Л. Орбан-Лембрик) [4, с.49 – 59], модифіковану нами.
Аналіз результатів дослідження передбачав врахування статі, місця
проживання (тип населеного пункту та регіон). Опрацювання результатів
анкетування здійснювалося за допомогою засобів реляційної бази даних
dBASE, які аналізувались і систематизувались за допомогою Excel, пакета
SPSS. Для розрахунку коефіцієнта кореляції застосовувалась формула
Пірсона при рівні значущості 1% (Р=0,01). Допустиме критичне значення
коефіцієнта кореляції Rx,y= 0,0796 при кількості респондентів 856.
Під груповими нормами ми розуміємо певні правила поведінки, випрацювані
групою для забезпечення спільної діяльності її членів. Вони становлять
сукупність санкціонованих групою правил і вимог, які регулюють поведінку
індивідів. Пілотажне опитування виявило призначення норм в студентських
групах: 80,47 % респондентів відповіли, що групові норми дисциплінують
членів групи; 71,81 % зазначили, що норми підвищують рівень групової
продуктивності; 70,76 % студентів вбачають функцію групових норм в тому,
що вони підвищують рівень групової згуртованості; 55,91 % опитаних
зауважили, що норми допомагають групі створювати й підтримувати систему
координат і зв’язків у соціумі. Відсоток студентів, які вважають, що
норми визначають правила поведінки і відносин із соціальним оточенням, з
іншими групами та їх членами, становить 54,74 %; 52,87 % вважають, що
норми сприяють прийнятним відносинам у групі; 52, 51 % – що вони
сприяють адаптації індивіда в групі (таблиця 1).
Таблиця 1
Функції, які виконують норми в студентських групах
Виявлені кореляційні зв’язки між відповідями: 1) „групові норми
підвищують рівень групової продуктивності” і „дисциплінують членів
групи” – 0,755; 2) „підвищують рівень групової згуртованості” і
„дисциплінують членів групи” – 0,729; 3) „підвищують рівень групової
згуртованості” і „підвищують рівень групової продуктивності” – 0,786; 4)
„сприяють розв’язанню конфліктів” і „підвищують рівень групової
продуктивності” – 0,606; 5) „сприяють розв’язанню конфліктів” і
„підвищують рівень групової згуртованості” – 0,602; 6) „визначають
правила поведінки і відносин з соціальним оточенням, з іншими групами та
їх членами” і „підвищують рівень групової продуктивності” – 0,623; 7)
„визначають правила поведінки і відносин з соціальним оточенням, з
іншими групами та їх членами” і „підвищують рівень групової
згуртованості” – 0,628.
Значна кількість кореляційних залежностей засвідчує
багатофункціональність групових норм та їх взаємозалежність,
взаємообумовленість, що допомагає студентській групі зберігати свою
цілісність, сприяє її функціонуванню і розвитку.
Показовими є результати, одержані стосовно думки, що групові норми
роблять всіх членів групи однаковими за територіальним розподілом:
відсоток студентів Херсонського держуніверситету і Прикарпатського
національного університету ім. В. Стефаника є значно вищим, ніж
студентів київських ВНЗ. Це можна пояснити специфікою мегаполісу,
особливостями соціалізації молодих людей, в процесі якої відбувається
засвоєння норм, проявляється тенденція до індивідуалізму, самостійності,
незалежності в судженнях. Більше інформаційне забезпечення, а,
відповідно, й більша вимогливість до кожного окремо швидко орієнтуватись
в соціальних змінах і пристосовуватись до них вимагає ініціативності,
творчості, активності з боку кожного члена групи.
Аналіз результатів емпіричного дослідження дозволяє виокремити позитивні
функції, які виконують групові норми. Вони сприяють повноцінному
функціонуванню групи як суб’єкта спільної діяльності і взаємодії.
Групові норми: підвищують рівень групової продуктивності; підвищують
рівень групової згуртованості; допомагають групі створювати і
підтримувати систему координат і зв’язків у соціумі; визначають правила
поведінки і відносин із соціальним оточенням, з іншими групами та їх
членами; сприяють прийнятним відносинам у групі; сприяють адаптації
(пристосуванню) індивіда у групі; сприяють розв’язанню конфліктів.
Зауважимо, що наше дослідження підтвердило думку стосовно того, що
групові норми, які виконують різні функції, не завжди приймаються
суб’єктом групової взаємодії, а допускають певні модифікації. Йдеться
про виокремлення Г. Баллом двох видів довизначення (модифікації) норм:
а) перекручене довизначення (перевизначення) заданої норми, коли норма
не реалізується або реалізується частково, оскільки фактично замінена
іншою нормою, причому звичною для суб’єкта; б) збагачуюче довизначення,
коли повністю реалізується норма, задана ззовні, суб’єкт (індивідуальний
чи колективний) разом з тим висуває до себе додаткові, підвищені вимоги
і виконує їх [1, с. 29]. Без сумніву, процес прийняття особистістю
групових норм детермінується її знаннями, досвідом, уміннями, а особливо
її настановленнями і мотивами.
Наше пілотажне опитування дає цікаві дані щодо мотивів дотримання
групових норм студентами. Слід мати на увазі вікові особливості ранньої
дорослості, в якій домінуючим є мотив афіліації. Він полягає в прагненні
студентів до спілкування з членами свого товариства, бажанні бути членом
групи, до створення, збереження позитивних емоційних контактів з членами
своєї групи, взаємодіяти з оточенням, надавати і приймати допомогу.
Експериментальні дослідження мотиваційної сфери особистості показали, що
мотив афіліації корелює з її прагненням до схвалення іншими людьми, до
самоствердження. Це сприяє тому, що молода людина проявляє велику
активність та ініціативу в спілкуванні з одногрупниками, прагне впливати
на інших, контролювати, бути авторитетним, переконувати, надає перевагу
тому партнерові з спілкування, який володіє почуттям дружби, вірності,
хоче, щоб їх стосунки будувались на взаємодовірі, симпатії. Перешкоди на
шляху досягнення цілей, пов’язаних з мотивом афіліації, страх бути
відкинутим може спровокувати психоемоційну напругу, тривогу, фрустрацію,
депресію.
Мотиви дотримання норм студентами свідчать, що норми, які існують в
групі, дозволяють молодій людині забезпечити одну з психогенних її
потреб, а саме потребу в афіліації (таблиця 2).
Нагадаємо, що учасниками дослідження були студенти, у яких переважно цей
період життя пов’язаний з навчанням, коли доводиться поряд з основним
завданням (опануванням професії, одержанням нових знань, адаптацією до
суттєво нової системи взаємозв’язків) з’являється новий
соціально-організаційний вектор: організаційна форма, яка зовсім
відрізняється від попередньої (ВНЗ, а не школа). Йдеться про нову
організацію навчальної діяльності, потребу виконувати нові ролі,
висувати нові домагання. Вчені називають основні суперечності
„студентського періоду”: 1) соціально-психологічні суперечності, а саме:
а) між інтенсивним фізичним, інтелектуальним розвитком та лімітом часу,
а також економічними можливостями; б) між результатами діяльності,
зумовленими індивідуальними особливостями і міжособистісними стосунками;
в) суперечності і непорозуміння в системі „викладач – студент” (способи
взаємодії залежно від типу викладачів „інтелігент”, „вузький
спеціаліст”, „адміністратор”, „невдаха”); г) адаптаційні суперечності
(умови та вимоги студентського життя); 2) суперечності між прагненням до
самостійності у виборі знань, способів їх набуття і жорсткими методами
підготовки спеціалістів певного профілю; 3) суперечності між великою
кількістю інформації, що надходить різними каналами, і обмеженим часом
для її осмислення (інформаційна культура) [2].
Таблиця 2
Мотиви дотримання групових норм студентами
Ми з’ясували, що молоді люди готові дотримуватись групових норм, правил
поведінки у середовищі ВНЗ, оскільки ці норми і правила допомагають їм
адаптуватись. Без сумніву, на процес адаптації, окрім багатьох
об’єктивних і суб’єктивних чинників, значно впливає й те, наскільки
студент сприймає і приймає групові норми. Несприйняття норм, їх
неприйняття, повне відкидання може деструктивно вплинути на процес
адаптації. Це може супроводжуватись особистісною невпевненістю,
залежністю, незадоволенням вибором того чи іншого ВНЗ або, навпаки,
акцентованою самовпевненістю, зневажливим ставленням до одногрупників,
нездоровими амбіціями, що так чи інакше негативно впливає на процес
розвитку групи і процес адаптації.
Проблема адаптації полягає не тільки в тому, щоб сприйняти і зрозуміти
нову систему взаємозв’язків, взаємостосунків, а й у тому, щоб прийняти
її на емоційно-особистісному рівні, знайти в ній особистісні сенси. Це
залежить від готовності студентів та їх пристосованості до організації
особистого життя в студентському середовищі, ідентифікації з
студентськими традиціями і нормами поведінки, ритуалами. Крім того,
деякі дослідники, зокрема Л. Орбан-Лембрик, вважають, що повне
підкорення груповим нормам часто заважає навчатися. Першокурсник,
наприклад, малоініціативний, не ставить запитань, соромиться підняти
руку на заняттях, щоб не викликати негативної реакції групи, оскільки це
може розцінюватися як порушення групових норм. Надмірна орієнтація на
свою групу породжує пасивність в освоєнні соціально-психологічного
простору ВНЗ, переважання у вчинках уникнення невдач. При цьому
студентське середовище є толерантнішим до різних стилів життя і
взаємодії, ніж шкільне, і диктат студентських мікрогруп буває, як
правило, менш тотальний, ніж у підлітків [3, с. 108].
За результатами нашого дослідження, саме групові норми є одним із
засобів оптимізації процесу адаптації студентів до навчання у ВНЗ.
Досить великий відсоток респондентів вказує на те, що вони хочуть бути
членами цієї групи і саме тому дотримуються групових норм. Можна
припустити, що це є показником позитивного ставлення індивіда до своєї
групи; більшість опитаних ідентифікує себе з своєю групою і членство в
ній для них бажане. Тобто, ставши студентом і членом своєї групи,
індивід розуміє, що є норми, яких він повинен дотримуватись, навіть якщо
вони не завжди збігаються його з переконаннями і принципами. Це
засвідчує і коефіцієнт кореляції між твердженнями „Дотримуюсь групових
норм, бо хочу бути членом цієї групи” і „Погоджуюсь частково, але
окремих групових норм повинен дотримуватись”. При цьому, висловлюючи
своє ставлення до групових норм, студенти вказують, що хочуть бути
членами певної групи. Коефіцієнт становить 0,781, тому що їх невиконання
призведе до „виключення” з групи, застосування певних санкцій до
порушника групових норм.
Аргументують студенти свої мотиви дотримання групових норм і тим, що
норми і правила дозволяють їм досягати певних цілей. Виявлено високі
показники кореляції між твердженнями „Дотримуюсь норм, тому що вони
допомагають досягати цілей” і твердженнями: 1) „Підвищують рівень
групової згуртованості” (0,731); 2) „Підвищують рівень групової
продуктивності” (0,719); 3) „Норми дисциплінують членів групи” (0,705);
4) „Допомагають членам групи досягати своїх цілей” (0,608); 5)
„Допомагають групі створювати і підтримувати загальну систему координат
і зв’язків у соціумі” (0,651); 6) „Визначають правила поведінки і
відносин із соціальним оточенням, з іншими групами та їх членами”
(0,643).
Основним видом діяльності студентської молоді є, звичайно, навчальна
діяльність, яка переважно має репродуктивний характер і спрямовується на
засвоєння теоретичних знань, умінь і навичок. Теоретично можна
допустити, що мета студентів – успішне закінчення ВНЗ, одержання
диплома. Хоча, безперечно, слід брати до уваги й інші компоненти
навчальної діяльності: мотивація навчання, приналежність до фаху та
ідентифікація з ним, характер взаємин у студентській групі,
соціально-психологічна групова атмосфера, рівень розуміння в системі
„студент – група – ВНЗ”, прийняття і дотримання групових норм, які також
впливають на досягнення мети.
Виявлено кореляційні залежності між твердженням „Норми і правила
допомагають адаптуватись у групі” і „Дотримуюсь норм, бо хочу бути
членом цієї групи” (0,746). Очевидно, що бажання бути членом певної
студентської групи залежить від того, наскільки студент адаптувався в
ній. Крім того, коефіцієнти кореляції вказують на те, що тільки за умови
успішної адаптації групові норми сприятимуть підвищенню рівня групової
продуктивності (0,745); підвищуватимуть рівень групової згуртованості
(0,747); дисциплінуватимуть членів групи (0,725). Зрозуміло, що діапазон
адаптивних реакцій студентів буде тим більшим, чим більше норми групи
збігатимуться з їх переконаннями, судженнями, принципами, зі
сформованістю готовності прийняти нові форми взаємостосунків, що
забезпечить повноцінне функціонування групи.
Ми спробували з’ясувати, які конкретно групові норми порушують студенти
(таблиця 3).
Таблиця 3
Групові норми, які порушуються студентами
Коефіцієнти кореляції між відповіддю „На лекціях роблю інші справи
(читаю книжку, готуюсь до наступного семінарського заняття)” і „Підпадаю
під вплив більшості, коли відчуваю довіру до інформації, яка надходить
від неї”, становить 0,641. При цьому студенти керуються не тільки думкою
більшості, але й реальними фактами, інформацією, яку отримують від
старших курсів про якогось викладача, його вимогливість, професіоналізм
(0,677). Послуговуються вони й власним досвідом міжособистісної
взаємодії з тим чи іншим викладачем (0,659).
Отже, не тільки більшість визначає, які норми навчальної діяльності
можна порушувати. Складається враження, що стало нормою робити на
лекціях інші справи, оскільки коефіцієнт 0,689 досить високий. Відповідь
стосовно того, що студенти погоджуються частково з груповими нормами,
але окремих норм повинні дотримуватись, вказує на те, що більшість групи
демонструє байдуже ставлення до навчання. Більше того, виявлено
кореляційний зв’язок, який свідчить, що така норма (робити на лекціях
інші справи) підвищує рівень групової згуртованості (0,627). Виявлено
таку залежність: студенти переймаються на лекціях іншими справами, але
вони можуть не дотримуватись цієї групової норми, норми більшості, якщо
вважають, що мають рацію (0,746), або переконані у справедливості
суджень меншості (0,748).
Можливо, молоді люди очікують якихось нововведень, сучасних технологій
навчання, інноваційної організації навчально-виховного процесу,
розуміючи, що ринок праці вимагає висококваліфікованих спеціалістів. Але
більшість демонструє норму, що засвоювати знання не обов’язково.
Студенти здебільш вчаться, тому що їх приваблює статус людини з вищою
освітою, наявність диплома, престижність навчального закладу, можливість
одержати безплатну освіту, оптимальний збіг ціни і якості освіти тощо.
Що є нормою „робити інші справи на заняттях” засвідчує і кореляція 0,623
та „дотримуюсь норм, тому що бажаю бути членом цієї групи”. Отже, так
чинить більшість. Можна говорити, що одним із чинників, який стимулює
негативне ставлення до навчання, є думка більшості групи, яка впливає на
членів своєї групи (0,655).
Про те, що бажання навчатись не є нормою у ВНЗ, свідчить, наприклад,
переведення окремих студентів на індивідуальний план роботи як
заохочувальний стимул. Це викликає некомфортне самопочуття окремих осіб
у групі (коефіцієнт становить 0,716). Меншість бажає навчатись за
індивідуальним графіком, оскільки почувається некомфортно, „білими
воронами” у своїй групі.
Інтерпретація результатів досліджень за регіональними відмінностями
дозволяє побачити негативне ставлення до навчальної діяльності студентів
ВНЗ Херсона, Івано-Франківська і Києва. Йдеться про несформованість
соціально-фахової адаптації, неприйняття вимог майбутньої професійної
діяльності, брак мотивації навчання, мотивації професіоналізму,
несформованість відповідальності, низьку працездатність в
інтелектуальному просторі, мотивацію приналежності до фаху та
ідентифікації з ним, брак перспективи.
Висновки
1. Групові норми – обов’язковий структурний компонент динамічного
функціонування групи. Твердження, що групові норми є чимось
обов’язковим, таким, що заперечує прояв ініціативи, творчості,
інновацій, нововведень, вважаємо помилковими. Учасники нашого
дослідження цілком заперечують, що норми нівелюють індивідуальність,
викликають напругу і суперечності між членами групи, породжують
дезадаптацію, знижують рівень групової продуктивності, згуртованості,
нівелюють національну індивідуальність, ментальність окремих членів
групи, породжують конфлікти в ній. Групові норми в студентських групах
виконують переважно позитивні функції. Вважаємо, що функціональні
можливості групових норм залежать від особливостей
соціально-психологічного середовища (освітянське середовище), соціальної
ситуації, особливостей психологічного змісту спільної діяльності групи,
групової структури, рівня розвитку малої групи.
2. Виокремлено мотиви дотримання норм студентами. Їх інтерпретація дає
можливість зрозуміти, чому студенти дотримуються групових норм: 1)
групові норми дозволяють адаптуватись у групі; 2) дотримуюсь норм, бо
хочу бути членом цієї групи; 3) норми і правила дозволяють досягти
певних цілей; 4) відчуваю довіру до групових правил; 5) хочу бути
прийнятим і схваленим членами групи; 6) дотримуюсь, тому що відчуваю
симпатію інших членів групи; 7) хочу справити хороше враження на інших
членів групи; 8) норми і правила дозволяють стати лідером у групі; 9)
хочу бути таким, як усі; 10) відчуваю залежність від членів групи.
Виявлена ієрархія мотивів вказує на те, що норми групи дозволяють
молодій людині не тільки співіснувати в ній до закінчення навчання у
ВНЗ, але й забезпечити, в основному, окремі психогенні її потреби, а
саме потреби в афіліації, досягненні успіху.
3. Щодо порушень групових норм студентами, то вони не стосуються
міжособистісної взаємодії, відносин між студентами, норм
міжособистісного спілкування, а віддзеркалюють порушення норм навчальної
діяльності. Кореляційні зв’язки дають підставу говорити, що індиферентне
ставлення до навчання членів групи характеризує переважно більшість
групи, оскільки саме більшості властива повна байдужість до навчання. Це
може свідчити про несформованість в них мотивації професіоналізму,
неприйняття вимог до майбутньої професійної діяльності, молоді люди не
ідентифікують себе з обраним фахом. При цьому, меншість групи, яка
проявляє інтерес до навчання, почуває себе в групі досить некомфортно і
демонструє різні стилі поведінки: в одних випадках виникає почуття
провини, тому що вони добре вчаться і мають певні переваги перед іншими
членами групи. Інші студенти, навпаки, занадто амбіційні й самовпевнені,
що не завжди підтверджується їх конкретними діями, і такий стиль
поведінки меншості може бути безпідставним.
Література:
1. Балл Г. А. Нормы деятельности и творческая активность личности //
Вопросы психологии. – М., 1990. – № 6. – С. 25 – 36.
2. Гамезо М. В., Герасимова В. С., Горелова Г. Г., Орлова Л. М.
Возрастная психология: личность от молодости до старости. – М., 1999.
3. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія. – К., 2003. – С. 121 – 127.
4. Орбан-Лембрик Л. Е., Кощинець О. Ю. Соціально-психологічна
діагностика: Навч.-метод. посібник. – Івано-Франківськ, 2005. – С. 49 –
59.
5. Тоба М. В. Нормативний вплив більшості та меншості як основа
динамічного функціонування групи // Соціальна психологія. – Київ, 2005.
– № 2. – С. 76 – 87.
6. http://www.politik.org.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
