UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНасильство, заборона і взірець як складові педагогічної свідомості (реферат)
АвторPetya
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2464
Скачало219
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Насильство, заборона і взірець як складові педагогічної свідомості

 

 

Масова педагогічна свідомість – це термін, яким визначають усталені

психосоціальні конструкти виховання і формування особистості, а також

стиль взаємин між людьми і спільнотами в певному суспільстві. Масова

педагогічна свідомість складається з власне колективної свідомості

(інституційної і приватної рефлексивності, раціональності і причинності

щодо правильності поведінки, сутності добра і зла, закріпленої в

конвенційних освітянських документах, педагогічній і художній, в тому

числі й дитячій, літературі, системи заохочень і заборон тощо),

напівсвідомості (невизначені почуття, нераціоналізовані потреби, мотиви

та настановлення, напівпроявлені образи, що стосуються методів і цілей

виховання і формування людини, управлінські стереотипи тощо), а також

колективного несвідомого (ментальність народу, його глибинна, заснована

на соцієтальній психіці, психологія: характерологічні особливості, віра,

традиції, ритуали, система глибинних цінностей тощо).

 

Колективне несвідоме проявляється в різних формах активізації локальних

та загальнолюдських архетипічних змістів, несподіваних потраплянь у

певний міфологічний простір з його викликами і відповідями, в

поведінкових, емоційних і когнітивних стереотипах, які важко

раціоналізуються і майже не рефлексуються самими носіями цієї глибинної

активності.

 

В цілому масова педагогічна свідомість є багатоплановим феноменом, у

якому можна виокремити аспекти: історико-педагогічний,

економіко-педагогічний, культурно-педагогічний, етно-педагогічний,

релігійно-педагогічний тощо. Але саме педагогічна складова, на мою

думку, об’єднує усі сфери життєдіяльності українського соціуму і надає

йому унікальної специфіки. Можна навіть сказати, що національна історія,

політика, побутова і висока культура, економіка багато в чому залежать

від якісних особливостей масової педагогічної свідомості як

позаперсонального чинника формування певного типу людини, а також

характеру функціонування організацій і спільнот у суспільстві.

 

Проте, незважаючи на міфологічно піднесене „післяпомаранчеве”

сьогодення, можна впевнено говорити, що унікальність української

специфіки не означає, на жаль, досягнення Україною своєї психосоціальної

цілісності: мовою глибинної психології К. Юнга – власної індивідуації, а

мовою фрактальної психології – власного психофракталу.

 

Розташоване між елітою (політичною і педагогічною) і народом, українське

вчительство перебуває в стані нестійкої рівноваги. З проміжного,

нестійкого соціального розташування вчительства можна вивести низку рис

педагогічної свдомості, що є сімбіозом рис „лицарської етики” та

„дрібної буржуазії”, котра також завжди перебувала в серединному місці.

 

По-перше, необхідно відзначити внутрішню суперечливість педагогічної

свідомості вчительства. З одного боку, вона включає лицарське почуття

обов’язку, його сили і значення (що і складало у лицарській моделі

початок і кінець справедливості). Це осудження невдячності, це

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ