.

Особливості статеворольової соціалізації в умовах трансформації суспільства (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
192 2574
Скачать документ

Реферат на тему:

Особливості статеворольової соціалізації в умовах трансформації
суспільства

В останні роки помітно зріс інтерес до гендерної проблематики, особливо
до проблеми гендерної рівності/нерівності. Її можна розглядати з точки
зору особливостей сприйняття індивідами різної статі відмінностей між
чоловіками та жінками, а також оцінки цих відмінностей. Різниця в
уявленнях індивідів про чоловіка та жінку значно впливають на гендерну
стратифікацію суспільства. Так чи інакше, проблема гендерної рівності
стосується взаємовідносин між соціальними гендерними групами, які
обумовлені різними установками особистостей відносно статі. Такі
установки формуються в процесі соціалізації. Схеми виховання хлопчиків
та дівчаток не меншою мірою, ніж соціально-економічні чинники,
зумовлюють об’єднання індивідів у гендерні групи, а також певні
взаємовідносини між ними. Соціальний статус жінок, як і чоловіків,
визначається оцінкою гендерної групи, детермінованої не тільки
соціально-економічними факторами, але й уявленнями, установками,
стереотипами людей.

В результаті засвоєння гендерних стереотипів, гендерних ролей, гендерних
установок та інших елементів гендерної культури суспільства відбувається
процес статеворольової соціалізації індивідів, який, у свою чергу,
детермінує ставлення людей до тих чи інших соціальних груп. В цьому
ракурсі ми бачимо зв’язок проблеми гендерної рівності/нерівності з
процесом статеворольової соціалізації індивідів.

Наукова література з гендерної психології широко висвітлює проблеми,
пов’язані з гендерною диференціацією індивідів, шкідливістю гендерних
стереотипів, характеристикою гендерних ролей тощо [1; 2; 3; 4; 5; 6; 7;
8]. Проте, незважаючи на розмаїття і чималу кількість праць, в яких
аналізуються гендерні проблеми, зовсім недостатньо таких, в яких вони
розглядаються з точки зору взаємозв’язку з процесом статеворольової
соціалізації.

Соціальна проблема гендерної рівності/нерівності криється у
дисгармонійності процесу статеворольової соціалізації, у відхиленнях
гендерної ідентичності, зрілості якої людина набуває у підлітковому
віці.

У нашій статті розглядаються деякі питання взаємозв’язку процесу
статеворольової соціалізації з трансформаціями, які відбуваються в таких
елементах сучасної гендерної культури суспільства, як гендерні ролі і
гендерні стереотипи. Гендерні стереотипи як системоутворюючий елемент
гендерної культури визначають зміст всіх інших елементів гендерної
культури, об’єднуючи їх в єдину схему як систему уявлень про чоловіка і
жінку. За допомогою стереотипів суспільство організовує і структурує
інформацію про найкращий тип статеворольової поведінки. Ця інформація
закріплюється в гендерних ролях як очікувана суспільством статева
поведінка. Спрощеність, схематичність, некритичність та емоційне
забарвлення стереотипів надають їм особливої діючої сили і одночасно –
консервативності у трансляції гендерних схем із покоління в покоління.
Гендерні ролі, як очікування суспільства, тісно пов’язані з вимогами
соціально-економічної сфери, швидше за гендерні стереотипи схоплюють
суспільні трансформації і виявляються більш динамічними порівняно з
гендерними стереотипами. Це протиріччя між гендерними ролями та
гендерними стереотипами згодом може перейти в конфлікт, який на
поверхні, в соціумі, виявляється напруженням в тій чи іншій сфері
(виникнення феміністичного руху, втрати від невикористання можливості
особистостей тощо). На рівні особистостей цей конфлікт виявляється
дисгармонійністю у формуванні гендерної ідентичності. Він знімається за
допомогою цілеспрямованих форм статеворольової соціалізації. Програми
гендерного виховання, через які реалізуються цілеспрямовані форми
статеворольової соціалізації, повинні спиратися на знання
закономірностей цього процесу, що вимагає наукових досліджень
останнього. З метою аналізу особливостей формування гендерної
ідентичності в умовах трансформацій гендерних ролей і гендерних
стереотипів було проведено емпіричне дослідження серед підлітків
київських середніх навчальних закладів на вибірці 400 осіб.

У дослідженні застосовувались такі методики: спеціально розроблена нами
анкета, міні-твір, методика “Незакінчені речення”, методика ММРІ
(модифікація Л. Собчик), методика С. Бем (BSPI) у адаптації А. Реана.
Нас цікавили такі питання: 1) якими є за змістом і як змінюються
гендерні стереотипи у підлітків різних вікових груп; 2) які вимоги
висувають до гендерних ролей підлітки різної статі; 3) які фактори
сприяють ідентифікації індивіда з гендерною роллю і які існують причини
порушення гендерної ідентичності в підлітковому віці.

Е. Еріксон, з роботами якого асоціюється у більшості науковців початок
дослідження поняття “ідентичність”, визначав психосоціальну ідентичність
як необхідну умову для збереження здоров’я індивіда, його внутрішньої
цілісності та стабільності, як важливу особистісну потребу [11].
Гендерна ідентичність розглядається психологами в таких аспектах:
адаптаційна статева ідентичність як усвідомлення особистістю
співвідношення своєї реальної поведінки з поведінкою інших жінок та
чоловіків; цільова концепція “Я” як набір індивідуальних настановлень
чоловіка або жінки на те, якими вони повинні бути; персональна
ідентичність як особистісне співвіднесення себе з іншими людьми;
его-ідентичність як глибинне психологічне ядро того, що саме особистість
людини як представник статі означає для самої себе.

Гендерна ідентичність формується в процесі статеворольової
соціалізації. Цей процес відбувається, з одного боку, як засвоєння
індивідами цінностей гендерної культури, що транслюються попередніми
поколіннями, з другого – як трансформація цих цінностей, що є
реалізацією притаманної молоді потреби у новаціях.

В процесі статеворольової соціалізації підлітковій стадії належить
особливе місце, тому що саме на цей період припадає формування зрілої
гендерної ідентичності (Е. Еріксон). В механізм гендерної ідентифікації
в умовах підліткової гендерної субкультури включаються такі фактори
(принцип “ми – вони”, принцип більшої схильності відповідати прикладові
схожого на нас тощо), завдяки яким гендерна поведінка стає одним із
головних параметрів оцінки підлітка. Це стає вирішальною умовою
досягнення зрілості гендерної ідентичності. Зріла гендерна ідентичність
– це статус людини, яка на основі самостійного рішення й висновків
досягла стабільного визначення й усвідомлення себе як чоловіка або
жінки, прийняла себе цілком через гендерну поведінку, яка відповідає її
біологічній статі.

В процесі дослідження нами було виявлено такі фактори, що негативно
впливають на формування гендерної ідентичності:

1) порушення ідентифікації з образом батьків в результаті засвоєння
дітьми дисгармонійних настановлень маскулінності-фемінності в сім’ї;

2) розрив між поколіннями в сфері професійної діяльності, що особливо
впливає на виховання хлопчиків, у яких можуть виникати труднощі у виборі
ідеалу-зразка-образу чоловіка, якому можна було б наслідувати;

3) формування емансипаційних установок у жінок засобами масової
інформації, які акцентують увагу на досягненнях жінок у традиційно
чоловічих видах праці або спорту і цим можуть інколи спричинити
маскулінізацію поведінки дівчат;

4) помилки батьків у сфері соціально-статевого контролю за поведінкою
дітей, що виявляється у різних формах обмежень спілкування, яке в
підлітковому віці, як правило, має своїм наслідком “ефект бумерангу”.

Результати опитування за розробленою нами анкетою показали, що уявлення
про чоловічність та жіночність як у хлопчиків, так і у дівчаток в
основному співпадають з традиційними стереотипами. Малюючи образ-ідеал
сучасних чоловіків і жінок, хлопчики та дівчатка вказують на те, що
“жінка повинна бути гарною, ніжною, веселою, мати сина й дочку, добре
готувати страви, встигати все зробити вдома”, “чоловік повинен бути
сильним, розумним, хоробрим, здоровим, піклуватися про сім’ю”. Привертає
увагу те, що досліджувані занепокоєні поширенням поганих звичок
(куріння, пияцтво, наркотики), які вважають несумісними з образами
сучасних жінок і чоловіків. Таку занепокоєність висловили 70 % опитаних
хлопчиків молодшої підліткової групи, 59 % – старшої, 50 % дівчаток
молодшої підліткової групи і 63 % – старшої. В образах чоловіка і жінки
провідне місце посідають моральні якості. Особливо це характеризує
уявлення дівчаток, які вважають високу моральність основною
характеристикою сучасного чоловіка. 91 % дівчаток старшої групи, 75 % –
молодшої віддають перевагу в образі сучасного чоловіка такій рисі, як
доброта. Стосовно ж хлопчиків, то лише 35 % із молодшої групи та 20 % –
старшої вказали на цю рису як обов’язкову для сучасного чоловіка.

Необхідно підкреслити, що образ сучасного чоловіка в уявленнях хлопчиків
є більш стереотипним, ніж в уявленнях дівчаток. Хлопчики віддають
перевагу таким рисам, як розум (90 % опитаних старшої групи і 50 % –
молодшої); фізична сила (50 % опитаних), хоробрість (50 % опитаних).

Незважаючи на те, що в цілому уявлення про жінку і чоловіка у підлітків
залишаються стереотипними, багато хто з них вважає, що місце людини в
суспільстві не повинне визначатися належністю до статі. Більшість
хлопчиків і дівчаток виокремлюють енергійність і силу як риси, однаково
необхідні чоловікам і жінкам у сучасному світі. Такі риси, як розум,
оптимізм, самовпевненість, здатність до компромісу вважаються
обов’язковими характеристиками як чоловіка, так і жінки.

Аналіз отриманих даних показав також, що гендерні уявлення старших
підлітків відрізняються від уявлень підлітків молодшого віку. Ці
відмінності полягають в тім, що в образах старших підлітків
спостерігається більша кількість нетрадиційних гендерних рис, превалюють
загальноособистісні риси. Стереотипи маскулінності і фемінності більш
“розмиті”. Так, серед рис, обов’язкових для сучасної жінки, дівчатка
старшої підліткової групи вказують на нові, нетрадиційні для жінок
властивості. Якщо молодші дівчатка акцентують увагу на тому, що жінка
повинна бути перш за все берегинею, то старші висловлюються за те, щоб
жінка “не сиділа вдома”. Більше третини з останніх (36,5 %) вважають, що
незалежність і самостійність – обов’язкові риси жінки в сучасному світі.
Більше половини старших дівчаток вважають, що сучасній жінці необхідно
мати хороший смак до вбрання, бути елегантною (45 %). Деякі дівчатка
вважають, що важливою рисою сучасної жінки є уміння вислухати чоловіка,
розділити його інтереси. Уявлення про сучасного ідеального чоловіка у
старших дівчаток відрізняється від традиційного образу чоловіка, який
превалює в уявленнях молодшої групи. Старші дівчатка вважають, що
сучасному чоловікові потрібні такі риси, як почуття гумору (54,5 %),
комунікабельність (25 %), акуратність, хороший смак, вміння гарно
вдягатися, стежити за своєю зовнішністю.

Можна зробити висновок, що уявлення про сучасну жінку і сучасного
чоловіка змінюються з віком. У формуванні гендерно-рольових стереотипів
молодших дітей домінуючим фактором є сім’я. Як відомо, сім’я, порівняно
з іншими спільнотами, є носієм здебільшого консервативних цінностей. У
старших підлітків стереотипи фемінності і маскулінності включають нові
гендерні риси, значення яких обумовлюється сучасною ситуацією у
суспільстві. Це пояснюється тим, що в старшому віці вплив сім’ї на
формування гендерно-рольових стереотипів суттєво зменшується. Вирішальну
роль у цьому процесі починають відігравати фактори, пов’язані з
включенням підлітків до ширшого кола соціальних спільнот. У молодшому
віці на формування особистісних рис вирішальний вплив здійснюють
“охоронні” фактори, тобто такі, що сприяють збереженню у людини рис,
властивих духовному укладові групи, яка характеризується “типовою
психологією” (психологія, яка склалася за законами пристосування до
соціально-економічних умов і потреб). З віком на формування особистості
посилюється вплив руйнівних факторів, тобто таких, які можуть послабити
або знищити дію охоронних факторів і привнести у психіку підростаючої
особистості нові риси, чужі або навіть ворожі світоглядові рідної групи.

Аналізуючи дані, отримані у хлопчиків, ми не зафіксували якоїсь суттєвої
різниці у стереотипах “фемінності” і “маскулінності” залежно від віку.
Образи чоловіка і жінки в уявленнях хлопчиків обох вікових груп
залишаються більш стереотипними порівняно з уявленнями дівчаток.
Можливо, це пов’язується з тим встановленим дослідниками фактом, що
прагнення хлопчиків відповідати гендерній ролі виявляється у більшій
стереотипізації їхньої поведінки. У підлітковому віці нормативні
уявлення виявляються особливо жорсткими і стереотипними саме у
хлопчиків. Бажаючи закріпитись у своїй чоловічій ролі, хлопчик всіляко
підкреслює свою відмінність від жінки, прагнучи побороти все, що може
сприйматися як виявлення жіночності.

Відзначені нами зміни у гендерно-рольових стереотипах відображають
соціально-економічні зміни в суспільстві, нові, вищі вимоги як до
чоловіків, так і до жінок. Наші дослідження засвідчують, що сьогодні не
можна уявляти маскулінність і фемінність як ортогональні виміри
особистості. Однак це не означає, що ідеали жіночності і чоловічності
уже втратили значення. Ніжність, м’якість, врода, доброта, емпатійність
і нині високо оцінюються як властивості жіночності, а сила,
енергійність, воля та інтелект – як властивості чоловічності. Отже,
маскулінність і фемінність в образах – зразках чоловіка і жінки у
підлітків є домінантними. Образ чоловіка – це образ годівника сім’ї,
який здійснює загальне керівництво і несе головну відповідальність за
дітей. Образ жінки пов’язується з емоційністю. Жінка підтримує групову
солідарність і забезпечує дітям емоційне тепло. Незважаючи на те, що
сучасна жінка втягується в суспільно-виробниче життя, жіноча роль
продовжує ґрунтуватися, перш за все, на внутрішніх справах сім’ї, де
жінка – дружина, мати, господарка, в той час як роль чоловіка
ґрунтується, передусім, на його роботі, що й зумовлює його функції в
сім’ї – забезпечення їй певного статусу і засобів до існування.

Як уже зазначалося, важливою ознакою зрілої гендерної ідентичності є
наявність гетеросоціальності. Умовою її формування є адекватність
гендерних образів у підлітків протилежної статі в процесі їх
спілкування, що забезпечує, передусім, позитивне сприймання одне одного.
Відмінності між дівчатками і хлопчиками у сприйнятті гендерних образів,
які виявились у досліджуваних підлітків, можуть створювати перешкоди у
формуванні у них гетеросоціальності, що негативно впливатиме на
формування зрілої гендерної ідентичності.

З метою детальнішого аналізу змін, що відбуваються в гендерних схемах
відповідно до трансформації гендерної культури суспільства, а також
визначення адекватності гендерних образів у індивідів різної статі в
процесі їх міжстатевого спілкування, нами було здійснено дослідження
змісту, який вкладають підлітки в розуміння “чоловічого” і “жіночого”
[9]. Це дослідження проводилося через аналіз структури образів чоловіка
і жінки в уявленнях підлітків за методикою “10 якостей чоловіка і жінки”
(модифікований варіант методики Т. Юферової) [12].

На основі виділення шести груп якостей особистості зі змістовними
характеристиками, які визначили цілісну структуру образу чоловіка і
жінки в уявленнях підлітків (група загальноособистісних рис характеру;
група стереотипних якостей маскулінності та група якостей фемінності;
група моральних якостей; група соціально-комунікативних якостей; група
якостей, які стосуються зовнішніх даних особистості), було
проаналізовано змістовні характеристики образів чоловіка і жінки в
уявленнях підлітків. Результати аналізу показали, що відмінності в
образах чоловіка і жінки полягають в тім, що образ чоловіка є більш
стереотипним (маскулінна група якостей на першому місці в структурі
образу чоловіка), в той час як образ жінки – більш андрогінний (фемінна
група якостей – на третьому місці в структурі образу жінки). Виявилася
значуща різниця між дівчатками і хлопчиками у сприйнятті образу
чоловіка. В уявленнях хлопчиків образ чоловіка є більш маскулінним, ніж
в уявленнях дівчат. У сприйнятті образу жінки хлопчиками й дівчатками
теж є відмінності за цими ознаками: жінка в уявленнях дівчаток більш
фемінна, ніж в уявленнях хлопчиків. Цю особливість у сприйнятті
підлітками гендерного образу варто враховувати у статевому вихованні
підлітків. Якщо в процесі статеворольової соціалізації у хлопчиків і
дівчаток сформуються принципово різні погляди на те, якими належить бути
чоловікові й жінці, то це може негативно вплинути на формування їх
гетеросоціальності, стати основою конфліктів як на внутрішньогруповому
(наприклад, у сім’ї), так і на міжгруповому рівні. В цьому ми вбачаємо
також джерело проблем гендерної рівності/нерівності, феміністичного руху
і т. п.

Наші дослідження підтверджують те, що думка про неруйнівність образів
чоловіка і жінки як двох типів рольової диференціації
(“інструментальність” чоловічих і “експресивність” жіночих ролей) досить
поширена у суспільній свідомості. Проте соціальний прогрес,
демократизація стосунків між статями, стирання меж між “чоловічими” і
“жіночими” професіями змінюють нормативні уявлення про гендерні ролі. Це
було виявлено нами за допомогою опитувальника ММРІ. Вимірювання
маскулінності-фемінності за 5-ю шкалою цього опитувальника показало, що
більшість респондентів (61,5 %) мають відхилення від традиційних
стереотипних показників маскулінності-фемінності. Аналіз результатів
показав, що більше таких відхилень спостерігається в групах жіночої
статі. Це не співпадає з поширеною у вітчизняній літературі думкою, що
фемінізація хлопчиків переважає маскулінізацію дівчаток. За нашими
показниками, динаміка відхилень від стереотипів маскулінності-фемінності
в жіночих і чоловічих групах підлітків відбувається у протилежних
напрямках: у групах дівчаток з віком спостерігається зменшення
відхилень, у групах хлопчиків – навпаки: від молодшого до старшого віку
показники відхилень зростають. Це суперечить поширеній в літературі
думці, згідно з якою у хлопчиків у процесі їхнього розвитку і змужніння
показники їх фемінності мають тенденцію до зниження. Ці показники
свідчать, що в процесі статеворольової соціалізації підлітків
відбувається переорієнтація їх із статеворольових маскулінно-фемінних на
андрогінні гендерні ролі. Дослідники в галузі гендерної психології
доводять, що більш адаптованим до сучасних умов суспільства є
андрогінний гендерний тип особистості. Проведене нами дослідження за
методикою С. Бем (BSPI) на вибірці 111 підлітків – учнів середніх
загальноосвітніх закладів засвідчило існування тенденції формування
андрогінного гендерного типу особистості підлітка [10]. Отже, отримані
емпіричні дані показують, що на сучасному етапі розвитку суспільства в
процесі статеворольової соціалізації спостерігається тенденція до
переорієнтації підлітків зі стереотипно-традиційних маскулінно-фемінних
на андрогінні гендерні ролі, що зумовлюється трансформаційними явищами в
сфері гендерної культури суспільства.

Висновки

1. Статеворольова соціалізація здійснюється як динамічний процес
засвоєння індивідами гендерної культури суспільства, кожний історичний
етап якої висуває конкретні загальні вимоги до змісту гендерних якостей,
формуючи певні гендерні типи особистості. Основна суперечність гендерної
культури суспільства має місце між гендерними ролями і гендерними
стереотипами. Ця суперечність позначається на характері процесу
статеворольової соціалізації. Формуванню зрілої гендерної ідентичності
може заважати консервативність гендерних стереотипів, що потрібно
враховувати у виховному процесі.

2. Підліткова стадія статеворольової соціалізації виявляється
вирішальною у формуванні гендерного типу особистості. Це обумовлюється
тим, що у підлітковий період формується зріла гендерна ідентичність як
усвідомлення індивідом своєї статевої належності, як суб’єктивне
осмислення, переживання статевої ролі, яке виявляється у єдності
статевого усвідомлення та поведінки. На підлітковий період припадає
остаточне формування гендерної ідентичності.

3. Застосування методики ММРІ з метою визначення рівня
маскулінності-фемінності показало, що у більшості підлітків нашої
вибірки (61,5 %) статеворольова ідентифікація здійснюється із
відхиленням від стереотипно-традиційних показників
маскулінності-фемінності. Відхилення у профілі 5-ї шкали свідчать про
переорієнтацію підлітків із стереотипних традиційних фемінно-маскулінних
гендерних схем на андрогінні в процесі статеворольової ідентифікації.

4. Динаміка відхилень у статеворольовій ідентифікації в жіночих і
чоловічих групах відбувається в протилежних напрямках: у групах дівчаток
з віком спостерігається зменшення відхилень, у групах хлопчиків –
навпаки, від молодшого до старшого віку показники відхилень зростають.
Це суперечить поширеній в літературі думці, згідно з якою у хлопчиків в
процесі їхнього змужніння показники їх фемінності мають тенденцію до
зниження. Зменшення відхилень за показниками 5-ї шкали у дівчат і
збільшення цих показників у хлопчиків в процесі їх дорослішання
пов’язане із адаптацією підлітків до умов сучасності. Ця адаптація
здійснюється як формування андрогінного гендерного типу із середніми
показниками андрогінності. Збалансування маскулінності з фемінністю, яке
йде за андрогінною гендерною схемою, відбувається у старшому
підлітковому віці в результаті індивідуалізації гендерної позиції
особистості.

5. Дослідження, яке ми проводили з використанням методики С. Бем (BSPI),
ставлячи за мету виявлення показників андрогінності, підтвердило
результати наших даних, отриманих за методикою ММРІ, а саме зміну
гендерних показників у напрямку формування середнього рівня
андрогінності, яке здійснюється як збалансування
маскулінності-фемінності за різними схемами у дівчаток і хлопчиків.

6. Виявилась значна різниця між дівчатами і хлопцями у сприйнятті образу
чоловіка. Вона полягає в тому, що в уявленнях хлопців образ чоловіка є
більш маскулінним, ніж в уявленнях дівчат. Це необхідно враховувати в
статеворольовому вихованні. Образ жінки сприймається майже однаково
хлопцями і дівчатами. Різниця у сприйнятті гендерного образу може
створювати перешкоди у формуванні гетеросоціальності підлітків, що може
стати фактором соціальних протиріч як всередині групи (сім’я), так і на
міжгруповому рівні (проблема гендерної рівності/нерівності).

Література

1. Берн Ш. Гендерная психология. – СПб.: Питер, 2001. – 320 с.

2. Говорун Т., Кікінеджі О. Стать та сексуальність: психологічний
ракурс. Навч. посібник. – Тернопіль: Богдан, 1999. – 384 с.

3. Ильин Е. Н. Дифференциальная психология мужчины и женщины. – СПб.:
Питер, 2002. – 544 с.

4. Келли Г. Основы современной сексологии. – СПб.: Питер, 2000. – 896 с.

5. Каган В. Е. Воспитателю о сексологии. – М.: Педагог, 1991. – 256 с.

6. Кон И. С. Психология ранней юности. – М.: Просвещение, 1989. – 225 с.

7. Лавриненко Н. В. Женщина: самореализация в семье и обществе
(гендерный аспект). – К.: ВИПОЛ, 1999. – 172 с.

8. Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер, 1996. – 699 с.

9. Москаленко В. В., Романова В. Г. Особливості структури гендерних
образів в уявленнях підлітків // Психологія. Зб. наукових праць НПУ ім.
М. Драгоманова. Вип. 14. – К.: НПУ ім. Драгоманова, 2001. – С. 138 –
153.

10. Романова В. Г. Дослідження андрогінності в гендерній ідентифікації
підлітків // Психологія. Зб. наукових праць НПУ ім. М. Драгоманова. Вип.
13. – К.: НПУ ім. Драгоманова, 2001. – С. 292 – 309.

11. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис /Пер.с англ. – М.:
Прогресс, 1996. – 341 с.

12. Юферова Т. И. Образы мужчин и женщин в сознании подростков //
Вопросы психологии. – 1985. – № 3. – С. 68 – 75.

13. http://www.politik.org.ua

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020