UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПросторово-часовий континуум етнопсихологічного дослідження: парадигмальні засади та досвід побудови (пошукова робота)
АвторPetya
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось2113
Скачало196
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Пошукова робота

 

Просторово-часовий континуум етнопсихологічного дослідження:

парадигмальні засади та досвід побудови

 

Актуальність і водночас перспективи розв’язання проблеми, яку нам

хотілось би порушити, зумовлені нинішньою методологічною ситуацією в

психологічній науці. Її можна охарактеризувати як ситуацію

парадигмального „зсуву” [3; 4; 15; 18; 20; 21; 24], що є вельми

складним, багатомірним, багаторівневим і, безумовно, суперечливим

явищем. Головний його зміст полягає у зміні природничо-наукової

парадигми на гуманітарну [20; 21], внаслідок чого психологія стає більше

ідеографічною, ніж номотетичною наукою [21; 26]. На цю зміну, у свою

чергу, накладаються парадигмальні „щеплення” міждисциплінарного плану,

пов’язані з переходом сучасної науки в цілому від класичного дискурсу до

некласичного та постнекласичного [4; 22]. Нарешті, слід враховувати, що

парадигмальні зміни перебувають у загальних координатах постмодернового

стану науки [3; 18], хоча термін „постмодерн”, зрозуміло, не вичерпує

всієї їх змістової специфіки. Цей ансамбль взаємопов’язаних внутрішніх

інтенцій, зовнішніх впливів, флуктуацій та тенденцій і утворює ту

методологічну ситуацію, про яку йдеться.

 

Що означає такий парадигмальний „зсув” у конкретно-методологічному

плані? Чи не передусім він виявляє себе в гучно декларованій або

мовчазній відмові дослідників – психологів, соціологів, представників

інших соціогуманітарних наук – від так званих кількісних методів,

зокрема від експериментальних, які є іманентно притаманними

природничо-науковій парадигмі, та наданні переваги методам, що їх

прийнято називати якісними? При цьому „кількісні” методи зазвичай

ототожнюються з формалізованими („жорсткими”) прийомами збирання

емпіричних даних, а якісні, навпаки, з „м’якими” – неформалізованими,

напівформалізованими, фокусованими інтерв’ю, методом фокус-груп тощо.

 

Як було показано в одній з наших попередніх публікацій [21], таке

розмежування методів емпіричного дослідження на „кількісні” та „якісні”

не має під собою достатніх підстав. Насправді слід говорити радше про

„м’які” та „жорсткі” способи спілкування з досліджуваними, з одного

боку, і про кількісні та якісні методи аналізу одержуваної інформації, з

другого. На нашу думку, цей методологічний акцент, попри свою на перший

погляд самоочевидність, має вельми принципове значення, оскільки важко

заперечити, приміром, той важливий, хоча й недостатньо відрефлексований

гуманітаріями факт, що якраз „м’які” методи збору емпіричних даних

об’єктивно породжують усе „жорсткіші” вимоги до їх кількісного аналізу,

дедалі більше ускладнюють його математичний апарат. Про це свідчать,

наприклад, ще поодинокі, на жаль, праці [5; 8], що переконливо

демонструють можливості статистичного опрацювання, здавалось би, суто

якісного матеріалу. Але не будемо заглиблюватися в цей надто спеціальний

предмет – проблема, яку ставимо, нам бачиться в ширшому контексті.

 

Ми далекі від безтурботно-пафосної, апологетичної оцінки окреслених вище

парадигмальних змін, так само, як і їх теоретико-методологічних та

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ