UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПсихологічний вік тренера-викладача в особистісному вимірі (реферат)
АвторPetya
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1684
Скачало190
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Психологічний вік тренера-викладача в особистісному вимірі

 

Трансформаційні процеси в соціальному просторі позначаються, зокрема, і

на сфері професійного спорту. Звідси – необхідність дослідження

психологічних особливостей не тільки спортсмена, а й тренера-викладача

як суб’єкта професійної діяльності, котрий визначає стратегію побудови

як власної картини життєвого шляху, так і своїх учнів. Тривалість цього

шляху і час життя вимірюються не лише календарем, але й насиченістю його

значущими подіями. Саме події – зміни в умовах життя людини, її

внутрішньому світі і стані здоров’я, в родині й побуті, на роботі та

навчанні – є універсальними „одиницями” відліку часу, в тому числі й

часу життя. Варто при цьому наголосити, що не лише життєві події, а й

детермінаційні зв’язки між ними є одиницями аналізу суб’єктивної картини

життєвого шляху.

 

Причинно-цільові зв’язки між життєвими подіями утворюються в ході

діяльності суб’єкта й складають його досвід. На основі досвіду

особистість будує свою діяльність, вимальовує перспективи у формі

суб’єктивного образу, який виконує функції мотиваційної регуляції

життєвого шляху особистості. Від того, як чітко й адекватно

співвідносяться у свідомості людини певні етапи життя, найближчі та

віддалені події і явища, залежить структурованість її часової

компетентності.

 

Ідея виміру психологічної тривалості часу за допомогою підрахунку

знакових подій належить французькому філософу Ж.-М. Гюйо. Відповідно до

його теорії, людина виступає як епіцентр минулого, сьогодення і

майбутнього, тобто має властивість відносити до себе ці часи й будувати

з них певні композиції.

 

Загальна проблематика „часової організації життя” посіла значне місце у

теорії психології завдяки працям Б. Ананьєва, С. Рубінштейна, В.

Роменця, С. Максименка, К. Абульханової-Славської, В. Ковальова, Т.

Титаренко, Л. Анциферової, Є. Головахи, О. Кроніка, Г. Ложкіна та інших

вчених-психологів. З огляду на результати їх досліджень, простежується

тенденція визначення поряд з поняттями фізичного, хімічного,

біологічного, психічного, соціального, культурного часу ще й поняття

психологічного часу. І саме він є найважливішим для людини як суб’єкта

життєдіяльності. Підстава для такого висновку – можливість подолання

розриву між вивченням об’єктивного (фізичного, соціокультурного,

історичного) та суб’єктивного (психологічного) часу, де сполучною ланкою

стає суб’єкт зі своєю темпоральною організацією. Саме він співвідносить

свій суб’єктивний час із часом самореалізації в життєдіяльності [3].

 

Унікальність психологічного часу полягає в ціннісному баченні суб’єктом

життєдіяльності навколишньої дійсності, небайдужому відображенні подій,

що відбуваються, з точки зору міри його самореалізації [10, с. 48].

Інтегральним показником ставлення людини до часу свого життя виступає

психологічний вік [5]. Цей конструкт є мірою психологічного минулого.

Його специфічними особливостями є, насамперед, вимір у внутрішній

системі відліку індивідуальності, багатомірність і принципова

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ