UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСпілкування і взаємодія: алогічний підхід (реферат)
АвторPetya
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3523
Скачало340
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Спілкування і взаємодія: алогічний підхід

 

З огляду на повсякденну свідомість, спілкування – це взаємодія між

людьми, або міжлюдська взаємодія. У більшості наукових тлумачень

взаємодія є визначальною (родовою) характеристикою сутності й змісту

спілкування.

 

Ідея взаємодії є основою уявлень про інтерактивну природу спілкування у

концепціях символічного інтеракціонізму (Дж. Мід, Г. Блумер, М. Кун, Е.

Гофман та ін.), соціального біхевіоризму (А. Бандура, Н. Міллер, Д.

Доллард, Д. Тібо, Г. Келлі, Г. Хоманс), соціально-перцептивного

когнітивізму (К. Левін, Ф. Хайдер, Т. Ньюком, Л. Фестінгер), а також у

теоріях психоаналітичної орієнтації (Г. Салівен, Е. Берн, В. Шутц, М.

Кляйн) та гуманістичної психології й психотерапії (К. Роджерс, Д.

Морено, В. Сатір, Д. Бьюдженталь). Сама по собі широта численних

теоретичних концепцій і підходів до вивчення взаємодії (інтеракції) у

спілкуванні свідчить про принципову багатозначність у розумінні

феноменів та інтеракції.

 

Б. Ломов указує, що реальний спосіб життя людини включає дві основні

складові – предметно-практичну діяльність та спілкування як „специфічну

форму взаємодії людини з іншими людьми” [17, с. 107]. Поняття

„спілкування” охоплює іншу, ніж діяльність, категорію реально існуючих

відносин „суб’єкт-суб’єкт”, і саме „суб’єкт-суб’єктність” цих відносин

визначає засади механізму „взаємодії”.

 

О. Леонтьєв також підкреслює, що центральним моментом визначення

спілкування є не „передача інформації”, а взаємодія з іншими людьми як

внутрішній механізм життя колективу. Причому взаємодія розуміється як

обмін ідеями, інтересами тощо, формування установок, засвоєння

соціально-історичного досвіду [17, с. 107]. Взаємодія (інтеракція)

опосередкована спілкуванням, і завдяки йому люди можуть вступати у

взаємодію. Взаємодія, інтеракція, за О. Леонтьєвим, це колективна

діяльність, що розглядається не в сенсі змісту чи продукту, а в плані її

соціальної організації [16, с. 113].

 

Отже, сутність взаємодії зводиться до спільної, колективної діяльності й

до її соціальної природи та організації. Таке розуміння взаємодії

визначило зміст подальших досліджень спілкування й спільної діяльності

[19; 21; 27], проте, очевидно, тлумачення взаємодії через розкриття її

„спільно-колективних” і „соціально-організаційних” структур та процесів

ще не розкриває сутнісної природи і внутрішнього механізму феномена

взаємодії.

 

Перспективний підхід до розуміння внутрішньо-сутнісної природи взаємодії

був означений Б. Ломовим. На його думку, конституюючим принципом

взаємодії у спілкуванні є не система перемежованих дій (впливів) кожного

з учасників спілкування, а їх неперервна взаємодія. „Спілкування – це не

додавання, не накладання одна на одну діяльностей, які розвиваються

паралельно („симетрично”), а саме взаємодія суб’єктів, що вступають у

нього як партнери” [17, с. 127]. Б. Ломов підкреслює, що „розрізати”

спілкування, відокремлюючи діяльність одного учасника від діяльності

іншого, неможливо, тому що це означало б відійти від аналізу взаємного

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ