Реферат на тему:
Статева просвіта в умовах загальноосвітньої школи
Мета дослідження – активація дорослих (учителів, соціальних педагогів,
шкільних психологів, працівників соціальних служб для молоді, батьків
тощо), які мають той чи той стосунок до навчання й виховання
підростаючого покоління, до пошуків перспективних шляхів розвитку
системи статевої просвіти молоді в умовах загальноосвітньої школи.
Актуальність питання
Необхідність статевої просвіти молодого покоління практично не викликає
сумнівів ані в батьківської, ані в педагогічної громадськості. Це
пов’язано з двома дуже серйозними причинами.
По-перше, з особливостями соціального середовища, в якому відбувається
статева соціалізація нинішньої молоді. Однією з цих особливостей є
істотне послаблення ролі сучасної сім’ї, яка традиційно виконувала
функцію первинного інституту статевої соціалізації підростаючого
покоління. Більшість вітчизняних дослідників змушені констатувати:
пересічна українська сім’я перебуває нині у стані кризи, вона
незадовільно виконує свої педагогічно-виховні функції стосовно власних
дітей [1 – 4]. Не менш важливою особливістю сьогодення є масований вплив
на дітей мас-медій, передусім телебачення, яке бездумно й
безвідповідально впроваджує надмірно ліберальну статеву мораль [1; 4;
5].
Другою важливою причиною, яка спонукає серйозно порушувати питання про
запровадження організованої, системної просвіти сучасної молоді, є
вікові особливості учнівської молоді, особливо підлітків з притаманною
їм гіперсексуальністю та природною віковою цікавістю до інформації на
сексуальні теми. В умовах, коли сім’я належним чином не виконує
традиційних виховних функцій, у тому числі й функції із статевої
соціалізації дітей, ці функції перебирає на себе телебачення.
Телебачення є найдоступнішим джерелом знань на теми статі й сексу, і
молодь охоче засвоює пропоновані ним сумнівну статеву мораль та зразки
ризикованої й безвідповідальної сексуальної поведінки. Це спричиняє
деструктивні зміни у свідомості юних глядачів, впливає на
світоглядно-ціннісні їх настанови і, зрештою, становить серйозну
небезпеку для суспільства в цілому.
Соціально-економічна й інформаційна ситуація, що склалася в Україні, не
лише формує самопочуття і впливає на систему цінностей дорослого її
населення, а й істотно позначається на молоді. І найуразливішою
виявляється така делікатна сфера людського життя, як статеві взаємини.
Зміни, що відбуваються у цій сфері, зокрема ті, що стосуються дітей і
неповнолітніх, не залишають ілюзій навіть прихильникам ліберальних
поглядів на статеву мораль. Як свідчать житейські спостереження і
доводять спеціальні дослідження, нинішні діти доволі рано розпочинають
свої сексуальні експерименти. Так, за даними опитування, проведеного
Інститутом соціальної і політичної психології АПН України, середній вік
сексуального дебюту (показник, який в усьому світі вважається одним з
найважливіших критеріїв ефективності освітніх програм із статевої
просвіти молоді) становить 15,6 року. При цьому спостерігається помітна
тенденція до його зменшення, в тому числі й серед традиційно менш
емансипованої сільської молоді. Лише близько 20 % опитаних представників
учнівської молоді говорять про важливість утримання від дошлюбних
статевих зв’язків. Переважна ж більшість учнів і студентів, навпаки,
орієнтовані на отримання сексуального досвіду задовго до одруження.
Формально визнаючи небезпечність раннього (до досягнення повноліття)
сексу, майже третина учнів загальноосвітньої школи, половина учнів ПТНЗ
і більше двох третин студентів вищих навчальних закладів вже мають
досвід неодноразових статевих контактів. А кожен п’ятий з тих, хто ще не
здійснив свій сексуальний дебют, висловлює готовність розпочати
сексуальне експериментування.
На жаль, доводиться констатувати, що уявлення учнівської молоді про
міжстатеві взаємини є досить спотвореними. Це експлікується в брутальних
висловах: „Секс з презервативом — це однаково, що поцілунки в
протигазах”, „Не мати сексу до шлюбу — це старомодно і не сучасно”,
„Небезпечний секс дарує неперевершені переживання”, „Тим, хто прагне
отримувати від сексуальних стосунків повноцінне задоволення і не хоче
ускладнювати собі життя, краще взагалі не думати про аборти”, „Цілком
можна прожити й без кохання” тощо.
Такий стан справ бентежить зацікавлену у якісному вихованні молоді
педагогічну й батьківську громадськість, і не випадково переважна
більшість (понад 80 %) дорослих, що мають той чи той стосунок до
педагогічно-виховної роботи, визнає необхідність запровадження
цілеспрямованої ранньої сексуальної просвіти молоді в умовах
загальноосвітньої школи. При цьому особливо наголошується на доцільності
просвітницько-виховних заходів, починаючи з 10 -11 років, тобто значно
раніше від активної фази сексуального визрівання дітей, тоді, коли діти
ще не розпочали сексуальних експериментів. І загальноосвітня школа є
єдиною державною інституцією, яка, незважаючи на складне становище, в
якому вона перебуває, має можливості для розв’язання цієї вкрай
актуальної і складної проблеми, і тому вона зобов’язана взяти на себе цю
відповідальність. По-перше, школа в принципі має необхідні
педагогічно-виховні кадри; по-друге, саме в стінах школи, у сфері її
впливу діти організовано перебувають найбільше часу. Отже, школа має чи
не найкращий потенціал для реалізації завдань статевої просвіти
підростаючого покоління. Тим більше, що інші інституції, як показала
життєва практика, не здатні впоратися з цим завданням.
Нині в Україні діє Національна програма „Репродуктивне здоров’я 2001 —
2005″, якою передбачено спеціальні заходи із статевої просвіти осіб
репродуктивного віку, в тому числі й учнівської молоді. Однак, як
показав спеціальний моніторинг, проведений у 2003 — 2005 роках,
ефективність цих заходів вкрай низька. Незважаючи на досить широке
залучення учнівської молоді до інформаційно-просвітницьких заходів
стосовно репродуктивного здоров’я і здорового способу життя, актуальні
знання у цій сфері залишаються на досить низькому рівні. Та чи не
найголовнішою проблемою є недостатня сформованість у більшості молодих
людей настанов на дотримання норм здорового способу життя та
неусвідомлення ними відповідальності за власну статеву поведінку.
Більшість дослідників цієї проблеми дійшли висновку, що інформаційні
заходи із статевої просвіти, якщо вони не грунтуються на
загальнолюдських моральних (релігійних) цінностях і не апелюють до
особистої відповідальності молодих людей, виявляються не просто
неефективними, але й здатні завдати молоді істотної моральної шкоди.
Очевидно, тут потрібні спеціальні систематичні заходи, передусім
просвітницького-виховного (в першу чергу – виховного!) характеру, і
школа не може залишатись осторонь.
Такі міркування викликають сумнів, чи кожен вчитель спроможний чинити
ефективний виховний вплив на учнів, та змушує шукати відповідь на
запитання, яким вимогам він має відповідати, аби отримати право нести
ідеї сексуальної просвіти у молодіжну аудиторію. Ми глибоко переконані,
що некомпетентний і непрофесійний дорослий здатний не лише звести
нанівець ідеї будь-якої, навіть найкращої освітньої програми, але й
заподіяти учням, особливо підліткам, великої шкоди. Щодо цього в
матеріалах Всесвітньої організації охорони здоров’я зазначається, що
„підлітки, які повноцінно спілкуються з дорослими, чиї життя і поведінка
характеризуються стабільністю, сформованими ціннісними настановами і
моральними кордонами, значно менш схильні до того, аби рано починати
сексуальне життя”. Ідея щодо вдосконалення системного навчання і
підвищення кваліфікації кадрів, на яких мала бути покладена реалізація
завдань Національної програми „Репродуктивне здоров’я 2001 — 2005″ з
поліпшення репродуктивного здоров’я і формування безпечної сексуальної
поведінки молоді, знайшла своє відображення у програмних завданнях
згаданої програми. Згідно з ними в Україні з 2001 року було запроваджено
спеціальні навчальні курси та здійснено інші заходи з фахової підготовки
кадрів. На жаль, це була краплина в морі проблем, у тому числі й
кадрових.
Справедливості заради слід зазначити, що, незважаючи на проблемність
ситуації, загальноосвітня школа не лишилася осторонь справи реалізації
інформаційно-просвітницьких заходів з поліпшення репродуктивного
здоров’я і формування безпечної сексуальної поведінки молоді, що
здійснюються в межах Національної програми „Репродуктивне здоров’я 2001
— 2005″. Принаймні, як показали наші дослідження, майже дві третини
молодих людей учнівського віку були залучені до
інформаційно-просвітницьких матеріалів щодо ВІЛ/СНІДу, профілактики
інфекцій, що передаються статевим шляхом, та запобігання небажаній
вагітності саме у стінах своєї школи. Однак увагу привертає те, що,
попри широке залучення учнів до цих матеріалів, значна частина з них
шукає відповіді на найактуальніші запитання з сексуальної проблематики
поза межами школи. Для 58,5 % підлітків пріоритетним джерелом
відповідної інформації є компанія однолітків, а для 47,7 % —
телебачення. Тож очевидно, що спеціально поширювана в межах Національної
програми інформаційно-просвітницька література не вичерпує коло питань,
які цікавлять молодь, особливо підлітків. Лише третина учнів і студентів
вважає отримані в стінах свого навчального закладу знання достатніми,
решта ж переконана, що шкільні уроки „про це” формальні й нецікаві і
шукає відповіді на „гострі” питання в процесі власного сексуального
експериментування.
Та не лише недосконалий і нецікавий зміст впроваджуваних у стінах школи
просвітницьких програм спонукає учнів здобувати важливу для них
інформацію на тему сексу з інших, часто досить сумнівних джерел. Значно
важливішою причиною цього є те, що згадані програми часто впроваджуються
непрофесійними і некомпетентними дорослими, які не користуються довірою
учнів. За результатами наших опитувань, підлітки досить критично
оцінюють своїх учителів як джерело інформації з питань сексу, вважають
їх нудними, заангажованими, без почуття гумору, несучасними,
некомпетентними, сексуально закомплексованими, що, природно, не сприяє
ефективній взаємодії учителя і учнів та конструктивному діалогу між
ними.
На нашу думку, компетентність учителя у цій сфері передусім становлять:
1) система об’єктивних, науково обгрунтованих знань з питань
репродуктивного здоров’я, здорового способу життя та безпечного сексу;
2) знання особливостей підліткового віку та молодіжної субкультури;
3) розвинуті комунікативні навички (майстерність спілкування з дітьми);
4) брак особистих сексуальних проблем („сексуальних комплексів”);
5) наявність спеціальних особистісних рис, зокрема, таких, як
емпатійність (здатність розуміти іншу людину), здатність викликати
довіру;
6) усвідомлення власної відповідальності за перебіг і результати власних
зусиль з сексуальної просвіти і сексуального виховання підлітків.
Отже, з огляду на специфічність завдань статевого виховання та особливу
делікатність цього питання, компетентний учитель чи інший дорослий, на
якого покладено відповідальність за його реалізацію, крім спеціальних
знань з питань статі і сексуальності, а також особистої
статево-сексуальної зрілості, повинен мати ще й низку специфічних
особистісних якостей. Адже статева просвіта передбачає не лише
забезпечення дітей певною системою знань у цій сфері життя, а й
(передусім) формування в них міцних світоглядно-ціннісних настановлень,
які, як відомо, можуть бути сформовані за умови звернення не стільки до
розуму дітей, до їх свідомості, скільки до внутрішнього світу, до їх
емоцій і почуттів. Якщо опертя на емоції й почуття немає, то стає
неможливим встановлення діалогу між учителем і учнями, виключає
можливість взаємин, заснованих на повазі й довірі, без чого формування
стійких ціннісних настановлень неможливе. Формальні ж, позбавлені
ціннісного підгрунтя знання із сфери фізіології статі або про способи
запобігання ІПСШ та небажаної вагітності частково „осідають” в
свідомості молодих людей, однак не набувають внутрішньособистісного
смислу, і тому лишаються „мертвими”, непридатними для практичного
вжитку.
Компетентний дорослий (учитель, соціальний педагог, працівник служби
сім’ї чи будь-який інший дорослий, причетний до статевої просвіти
молоді) добре знає, що підлітковий вік — це вік, коли сексуальне
визрівання сягає піку свого розвитку. Природна спокуса спробувати, що
таке секс, яка виникає в багатьох підлітків, є такою сильною, що
мимоволі спонукає до роздумів: „Чому сексуальні бажання підлітків, які
ще не вступили в період дорослості і ані фізіологічно, ані психологічно
не готові їх задовольняти, є такими гострими?” У цьому випадку
компетентний дорослий здатний знайти необхідні слова, аби пояснити
підліткові, що боротьба бажань, яка відбувається в його геніталіях, і
разом з цим у його душі, — це випробування на міцність духу, яке дається
людині для того, щоб навчити її контролювати власні потяги і протистояти
спокусам. Завдяки дорослому підлітки, особливо хлопці, мають усвідомити,
що піддаватися сексуальному бажанню одразу, тільки-но воно виникає, так
само безглуздо, як когось бити, коли на нього гніваєшся, що уміння
контролювати власні сексуальні потяги, володіти собою — це непросто, але
це справжня чоловіча чеснота. При цьому вкрай важливо пояснити, що
сексуальне утримання має бути свідомим, з доброї волі, а не через страх,
сором чи почуття меншовартості, тому що лише свідомо покладені на себе
обмеження дають поштовх до особистісного зростання і не призводять до
формування психологічних комплексів.
Компетентний дорослий свідомий того, що часто основними причинами, які
спонукають підлітків, особливо дівчат, до ранніх статевих контактів, є
причини психологічного характеру, а не фізіологічна потреба в сексі. Це,
передусім, прагнення наслідувати поведінку, прийняту в молодіжному
середовищі; бажання почуватися дорослим; ставлення до сексу як до
розваги або невміння протидіяти тискові (семеро дівчат із десяти, які
почали статеве життя до 14 років, зробили це з примусу партнера);
небажання образити партнера відмовою в сексі тощо. Часто підліток
розуміє хибність своєї поведінки і навіть шкодує про свої вчинки, однак
не завжди здатний протистояти тискові соціального оточення, яке вимагає
від нього саме такої поведінки. У такому випадку йому особливо потрібна
підтримка дорослого, здатного знайти необхідні слова про те, як важливо
обирати для себе „мудрих” друзів (адже, як відомо з біблейських
настанов, той, хто спілкується з мудрими, сам стане мудрим, і навпаки),
як важливо навчитися обмежувати себе від потоку інформації, що пропагує
секс, чому не слід носити надмірно „відвертий” одяг, чому важливо
уникати небезпечних ситуацій, які провокують виникнення сексуального
бажання тощо. Підлітки мають усвідомити, що небезпеку легше запобігти,
ніж потім долати її наслідки, і бути готовими обстоювати власні моральні
принципи.
Компетентний дорослий повинен знати основні міфи, поширені в молодіжному
середовищі, оскільки вони значною мірою опосередковують сексуальну
поведінку підлітків. Передусім, це міфи про протиприродність і
шкідливість сексуального стримування, про „несучасність” цнотливості,
про користь дошлюбного сексуального досвіду, про сексуальне життя як
ознаку дорослішання, про особисту свободу, яку дарує секс, про
безпечність раннього сексу, про „золоту середину” між цнотливістю й
уседозволеністю, про секс як про спосіб розважитися і зняти стрес, про
те, що секс поліпшує стосунки тощо. Усі ці міфи є хибними, не витримують
критичної перевірки, і компетентний дорослий зобов’язаний знайти проти
них гідні контраргументи та інформувати підлітків про можливі наслідки
цих помилкових і небезпечних уявлень.
Зокрема, міф про шкідливість сексуального стримування є небезпечною
брехнею, яка нав’язується молоді в першу чергу тими, хто „робить” гроші
у сфері сексуального бізнесу. Навпаки, є багато свідчень, що сублімація
нереалізованих статевих потягів призводила до катарсису й створення
справжніх шедеврів мистецтва, бо сексуальне стримування здатне
вивільняти духовну й інтелектуальну енергію людини, спрямувати її на
служіння людям. Натомість уседозволеність і сексуальна розпуста, як
свідчить історія, здатні призвести до деградації суспільства і
спричинити загибель цілих народів і цивілізацій. Сексуальна розкутість
ніколи не схвалювалася слов’янською культурою, вона найчастіше
розглядалася як безумство, божевілля.
Що стосується поширеного серед підлітків міфу про користь дошлюбного
статевого досвіду для майбутнього подружнього життя, то компетентний
дорослий має допомогти молодим людям усвідомити, що сам по собі,
позбавлений довіри і любові, такий досвід не гарантує гарних подружніх
взаємин, а, навпаки, завдає їм шкоди. По-перше, чуттєвість є вкрай
егоїстичним почуттям, надмір якого не залишає місця змістовному
спілкуванню. Піддаючись чуттєвій насолоді, молоді люди не помічають
серйозних розбіжностей, що існують в їхніх стосунках. У результаті
багато важливих запитань, які мають поставити одне одному хлопець і
дівчина в період любовних залицянь, залишаються нез’ясованими. І згодом,
коли відчуття новизни перших любовних почуттів минає і взаємини входять
у звичайне русло подружнього життя, молодята починають критичніше
оцінювати одне одного, і часто обидва бувають неприємно здивовані та
гірко розчаровані своєю недалекоглядністю. По-друге, дошлюбні статеві
взаємини часто позбавлені серйозних зобов’язань та відповідальності
партнерів одне перед одним, що надалі позначається й на подружніх
взаєминах. Засвоєний „підлітковий” егоїзм часто перетворюється на погану
звичку, якої дуже важко позбутися: егоїзм погано підлягає корекції.
Чоловіки, які мали численні статеві контакти до шлюбу, привчаються бути
безвідповідальними по відношенню до жінок і втрачають повагу до них.
Найскоріше такі чоловіки використовуватимуть свою дружину, як раніше
використовували інших жінок, розглядаючи її як засіб задоволення власних
потреб. І, як показують житейські спостереження та офіційна статистика,
конфліктний потенціал цих сімей, так само, як кількість подружніх зрад і
розлучень у подружніх парах, що мали статеві стосунки до шлюбу, є значно
вищими.
Компетентний дорослий знайде слова, аби пояснити підліткам умовність
поняття „безпечний секс”. Як свідчить медична практика, в період
неповноліття безпечного сексу бути не може, це завжди секс на межі
ризику! Підліток має знати, що ранній секс — це злочин не лише проти
неготового до нього тіла, а й проти неготової до нього душі, і що
„золотої середини” при вирішенні питання „Мати чи не мати секс у період
неповноліття?” не існує так само, як не існує її при вирішенні питань
„Чи варто вживати наркотики?”, „Чи можна порушувати закони” тощо.
Відповіді на такі запитання — це справа особистого вибору, і якщо вони
ствердні, то підліток, принаймні, має бути готовим брати на себе
відповідальність за можливі наслідки свого вибору. Як показують
опитування, часто хлопці й дівчата, які вступають у дошлюбні статеві
стосунки, навіть не підозрюють, якими наслідками це може для них
обернутися, на яку небезпеку вони наражаються. А багато з них, формально
розуміючи існуючі небезпеки, відверто ігнорують їх, наївно сподіваючись,
що „все якось минеться”. І застерегти від цього має щирий і зацікавлений
в дітях дорослий, який знає, як часто перший секс у підлітковому віці
супроводжується відчуттями розчарування і втрати. Найчастіше хлопець
буває розчарований, а дівчина почувається, наче її використали і
покинули. Вона жорстоко страждає, але ще гірше буває тоді, коли після
розмови з хлопцем про свої переживання вона чує у відповідь, що лише
сама винна в тому, що відбулося, і що саме вона мала припинити його
сексуальні домагання.
Компетентний дорослий знає, що емоційні травми, спричинені сексуальним
експериментуванням у підлітковому віці, часто не загоюються роками.
Деякі підлітки, особливо дівчата, щиро шкодують про скоєне і відчувають
докори сумління за свою непомірковану сексуальну поведінку, особливо
небезпечним наслідком якої є незапланована вагітність. Вагітність є
ризикованою і для неї самої, і для майбутньої дитини. Організм юної
матері фізіологічно і психологічно не готовий до того, щоб виносити,
вигодувати і виховати дитину. Навіть якщо юній матері поталанить і
проблем із здоров’ям в неї не виникне, на її юні плечі ляже суворе
випробування материнством. Звичайно, є дуже мало дівчат, які хотіли б
завагітніти в підлітковому віці. Проте досить багато з них, знаючи, до
чого можуть призвести статеві стосунки, сподіваються, що з ними нічого
такого не трапиться. Як свідчать спеціальні дослідження, чим більше часу
дівчина не вагітніє, тим безтурботнішою вона стає. І на цій обставині
компетентний дорослий повинен зробити особливий наголос.
Є й інша категорія підлітків, які начебто не соромляться і навіть
пишаються своїми сексуальними подвигами; зовні вони здаються успішними й
розкутими. Однак при уважному погляді на них компетентний дорослий
одразу побачить, що їхнє життя загалом є таким же невпорядкованим, а
поведінка такою ж безвідповідальною, як і їх секс. Такі підлітки, як
правило, не мають серйозних життєвих цілей і, незважаючи на зовнішнє їх
„все гаразд”, їм вочевидь бракує самоповаги. Невпорядковані статеві
зв’язки спустошили їх, а утворену порожнечу вони змушені заповнювати
знову ж таки за допомогою сексу, оскільки інших засобів на знають. І для
таких випадків професійний і компетентний дорослий має знайти потрібні
слова, а, можливо, не стільки слова і переконливі аргументи, скільки
можливість для щирого, зацікавленого спілкування, аби показати
підліткові свою готовність слухати і розуміти його.
Компетентність дорослих часто підлягає випробуванню в ситуаціях, коли
діти відверто ігнорують їхню думку, коли складається враження, що
підліток „не чує” звернених до нього слів. У такому випадку компетентний
дорослий добре розуміє, що це враження помилкове. Підліток чує все. Його
свідомість, як магнітофонна плівка, фіксує всі повідомлення дорослого.
І, цілком імовірно, настане час, коли дитині знадобиться записана в її
мозку інформація. Однак, крім набутих знань, пам’ять практично кожної
людини зберігає один чи кілька образів інших людей, які в далекому
дитинстві чи в давні шкільні роки відіграли в її житті знаменну, а,
можливо, й доленосну роль. Причому, коли б вони довідалися про те, яку
роль вони відіграли в житті людини, що їх пам’ятає (чи, можливо, як
випадково зіпсували їй життя), то найскоріше були б щиро вражені. І
досить часто такою людиною є саме шкільний учитель, образ якого не
завжди пов’язаний з позитивними емоціями. У зв’язку з цим компетентний
учитель знає, наскільки чутливими є підлітки до таких „спонтанних, але
назавжди” впливів, і тому він за жодної умови не завдасть їм душевної
травми байдужістю, нещирістю чи недипломатичністю, обговорюючи з ними
таку делікатну тему, як проблеми статі і сексуальності.
Отже, можна констатувати, що відповідальний і компетентний дорослий є
ключовою фігурою у справі статевої соціалізації підростаючого покоління.
І лише системний підхід до цього питання, а саме поєднання відповідних
освітніх програм, що спираються не лише на знання з фізіології, а й на
моральні (релігійні) цінності людини, що апелюють до особистої її
відповідальності, з компетентністю й особистою відповідальністю дорослих
(учителів, соціальних педагогів, шкільних психологів, працівників
соціальних служб тощо), покликаних реалізувати ці програми, дає змогу
сподіватися на позитивні результати у вирішенні цієї нагальної проблеми.
На нашу думку, її розв’язання має просуватися двома шляхами. По-перше,
найближчі дорослі, які оточують дітей у повсякденному житті, в тому
числі й батьки, мають посилити увагу до їх виховання, не полишаючи їх
сам на сам з телевізійним екраном. Дуже важливо, щоб найголовніша
життєва потреба дітей учнівського віку — потреба у спілкуванні —
задовольнялася не через спілкування з телевізором, а в процесі
спілкування з надійними й розуміючими дорослими. По-друге, вкрай
важливою є проблема формування інформаційної культури учнівської молоді.
Слід навчити молодь критично споживати телевізійну інформацію, виявляючи
при цьому особисту стійкість та уміння чинити опір небажаним
інформаційним впливам. Йдеться, тобто, про спеціальну медіа-освіту
учнівської молоді, яка має здійснюватися в межах загальноосвітньої
школи, де молодь організовано перебуває багато часу і де здебільш
сконцентровані відповідні педагогічні кадри. У цьому полягає висока
соціальна відповідальність школи і вчительства перед країною і
зростаючою в ній молоддю.
Література:
1. Абраменкова В. В. Половая дифференциация и сексуализация детства:
горький вкус запретного плода // Вопросы психологии. — 2003. — №5. — С.
103 — 120.
2. Говорун Т. В., Кікінеджі О. В. Стать та сексуальність. Навчальний
посібник. — Тернопіль: Богдан, 1999. — 384 с.
3. Національна програма „Репродуктивне здоров’я 2001 — 2005″. — К.,
2001.
4. Петрунько О. В. Актуальні проблеми сексуального виховання підлітків.
— К.: ДЦССМ, 2004. — 80 с.
5. Рондели Л. Д. Киноменю школьников // Социс. — 1995. — №3. — С. 92 —
94.
6. http://www.politik.org.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
