UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФеномен внутрішньої еміграції. (реферат)
АвторPetya
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2284
Скачало252
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Феномен внутрішньої еміграції.

 

Із словом еміграція ми вже давно звиклися. Хтось, правда, про неї

тільки чув, а хтось і особисто знає людей, що кудись емігрували і чим це

для них обернулося. Словосполучення ж «внутрішня еміграція» не настільки

звичне, хоча останнім часом усе частіше і воно зутрічається не лише у

масовій пресі, але й у наукових виданнях. Кілька років тому журнал

„Огонек” опублікував листа, автор якого А. Леонідов твердив: внутрішня

еміграція виникає тоді, коли мислячій людині набридає, що держава має її

за бидло. У статті «Про себе і свою роботу» І. Кон так пояснює зміни у

своїй професійній кар’єрі: «Відхід в історико-етнографічну проблематику

був усвідомленою внутрішньою еміграцією (підкреслення моє – О. І.),

втечею від радянської дійсності» [9, с. 44]. А траплялося й навпаки:

держава ставила людину в такі умови, що вона сама змушена була ставати

внутрішнім емігрантом. Так сталося, наприклад, з О. Зинов’євим за його

власноим визнанням: «Я з родиною виявився викинутим із звичного для мене

середовища і опинився в становищі внутрішнього емігранта, але не в сенсі

мого внутрішнього (ідейного, морального, психологічного) стану, а

буквально був викинутий із суспільства, проте утриманий всередині

країни» [8, с. 478].

 

Подібні цитати можна продовжити.

 

Що ж це за поняття – «внутрішня еміграція»? Як воно увійшло в наше

побутування? Чому дехто, почувши ці слова, безпомилково розуміє, про що

мова, інший – здогадується, а дехто дивується? При цьому виникає ще

безліч інших запитань, що чекають відповідей.

 

Визначення поняття

 

Словосполучення „внутрішній емігрант” – це фактично оксюморон, тобто

поєднання непоєднуваного, як, наприклад, «живий труп», «суха вода» тощо.

З’явилося воно, очевидно, у 20-і роки ХХ століття, і, передусім,

пов’язувалося з ім’ям Анни Ахматової. В одному з своїх листів до

Анатолія Наймана вона писала: «Салон Бріків планомірно боровся зі мною,

висунувши звинувачення у внутрішній еміграції, що злегка відгонило

доносом » [14, с. 341]. Цей маркер так і лишився з нею на все її життя.

 

Хоча в Постанові ЦК ВКП(б) 1946 року про журнали «Звезда» і «Ленинград»

і в доповіді А. Жданова конкретно це словосполучення не вживалося, але,

по суті, говориться про те ж саме: поезія Ахматової застигла «на

позиціях буржуазно-аристократичного естетства і декадентства –

«мистецтва для мистецтва», яке не бажає йти в ногу зі своїм народом».

Про «внутрішню емігрантщину, яка прагне зіштовхнути радянську літературу

з її генерального шляху», говорила тоді й Анна Караваєва, тавруючи

літературну групу «Серапіонових братів», до якої свого часу належав

Михайло Зощенко [цит. за 16, с. 12].

 

У своїх мемуарах Емма Герштейн згадує, що «в п’ятдесятих-шістдесятих

роках Анна Андріївна повинна була зустрітися зі старим петербурзьким

знайомим з десятих чи двадцятих років, з яким вона відтоді не

зустрічалася. Він, очевидно, належав до тих людей, які цуралися

зустрічей з «внутрішньою емігранткою» Ахматовою» [5, с. 489].

 

Можна припустити, що саме слово «внутрішня» з’явилося на противагу

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ