UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФормування мети діяльності та феномен сакралізації (реферат)
АвторPetya
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2068
Скачало198
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Формування мети діяльності та феномен сакралізації

 

Людина, названа ще Аристотелем „істотою політичною”, розглядає сферу

політики як необхідне та одне з найважливіших середовищ свого буття.

Саме тут задовольняються її суттєві потреби: долання відчуженості у

переживанні єдності із соціумом, самореалізація через

суспільно-політичну діяльність, налагодження комунікаційного діалогу з

близьким та віддаленим оточенням тощо. Не випадково діючі особи і

соціальні групи, що прагнуть реалізувати ті або інші інтереси у сфері

політики, завжди перебувають в центрі уваги соціуму. І з їхніми успіхами

чи невдачами громадяни часто пов’язують своє майбутнє.

 

Суб’єкт політичного життя, обираючи і формуючи напрям власної дії,

неодмінно замислюється над проблемою мети діяльності. Усвідомлено чи ні,

але вона набуває привабливої, а часом ідеалізованої форми, обіцяє

задовольнити найістотніші потреби людини, соціуму і навіть

сакралізується [1].

 

Поняття сакрального напрочуд невловиме, воно ніби якесь метафізичне, а в

позитивістських системах і зовсім беззмістовне. Однак воно аж ніяк не

накладається на термін „релігійне” у загальноприйнятому розумінні. Можна

спробувати осмислити його через концепцію „ідеалу”, суть якого саме й

полягає у формуванні мети діяльності суб’єкта аж до фактичного її

здійснення. З огляду на певну умовність і схематичність поняття, можна

все ж сказати, що „сакральне” через свою „ідеальність” безпосередньо

пов’язане з поняттям Абсолюту. „Сакральне-Абсолют” має два базові

трактування. Найяскравіше виявляються вони в суперечці Г. Гегель – Л.

Фойєрбах. Суть цього протистояння в розумінні Абсолюту (і сакрального)

як об’єктивного чи суб’єктивного феномена.

 

Якщо в Гегелівському варіанті (а можна вивести цю традицію ще від

Платона) Абсолют існує об’єктивно, це своєрідна матриця, яку слід

пізнавати, або яка самопізнається, саморозкривається через людину і

суспільство, то в другому випадку Абсолют – це сформований людиною

еталон із власних її найкращих морально-етичних якостей.

 

Не вдаючись в суть архіскладної суперечки, її

матеріалістично-ідеалістичних колізій, можна, однак, констатувати, що в

процесі розвитку суспільство постійно спирається на сакралізовану

матрицю, яка, безвідносно до її походження (тут, власне, дуже до речі

знамените Вольтерівське: якби Бога не було, його слід би було вигадати),

відіграє суттєву нормативно-спрямовуючу функцію, формуючи, насамперед,

ціннісну ієрархію суспільного та індивідуального ідеалу, а через нього

впливає на мету діяльності, саму діяльність, а отже й на реальну

дійсність.

 

Як основне положення фіхтеанського „науковчення”, сакральне визначає

ціннісну ієрархію етичної системи, а звідси – ціннісні пріоритети

особистості й суспільства. Часткова чи повна сакралізація пронизує

численні аспекти людського світогляду, безпосередньо впливаючи на різні

сфери життєдіяльності.

 

Мета діяльності так чи інакше стосується становлення ідеального

суспільства, а воно безпосередньо пов’язується з реалізацією ідеї

справедливості, пошуком Істини (чи Абсолюту). Сакралізація мети

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ