UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФормування фінансових ринків країн, що розвиваються (реферат)
АвторPetya
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1778
Скачало176
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Формування фінансових ринків країн, що розвиваються

 

Обсяги надходження фінансових ресурсів на ринки, що розвиваються,

цілком спростували твердження багатьох економістів про те, що країни з

нерозвиненими фінансовими ринками, до того ж нерідко обтяжені високою

заборгованістю, не зможуть отримати доступу до міжнародного ринку

приватних капіталів протягом тривалого періоду. Так, якщо на початку

1989 р. ціна зовнішнього боргу іноземним банкам країн, які долучилися до

плану «Брейді», на вторинному ринку становила лише 40 центів за долар

[1, с. 234], а потоки приватного капіталу в основному обмежувалися

кредитуванням, то 90-ті роки ХХ сторіччя, навпаки, продемонстрували рух

капіталу на означені ринки у такому обсязі, який відносно ВВП не

досягався з часів золотого стандарту кінця ХIХ і початку ХХ століть.

Іноді стрімку інтеграцію ринків, що розвиваються, до міжнародної

фінансової системи розглядають як початкову стадію відновлення того типу

відносин між країнами-імпортерами й експортерами капіталу, який існував

у більш ранні періоди високої мобільності – з 1880 по 1914 р., а також у

20-х роках минулого сторіччя. Проте необхідно відзначити, що в ці

періоди міжнародні економічні зв’язки розвивалися переважно в рамках

колоніальних імперій (британської, французької, німецької, голландської)

і лише потім – між самими метрополіями.

 

Доба класичного золотого стандарту (1870–1914 рр.) вважається

найтривалішим в історії періодом високої мобільності фінансових ресурсів

між країнами-експортерами капіталу – Великою Британією і, меншою мірою,

Францією та Німеччиною, а також провідними імпортерами капіталу, які

умовно поділялись на дві групи країн. Перша складалася з держав

Північної Америки, Латинської Америки (Аргентина, Бразилія, Мексика),

Океанії (Австралія). До цих регіонів капітал надходив із Великої

Британії. Другу групу, до якої належали країни Центральної та Східної

Європи, Скандинавські держави, Росія, Близький Схід і Африка,

забезпечували фінансами Франція й Німеччина.

 

Глобальні ринки капіталу за тих часів можна охарактеризувати у такий

спосіб. Обсяг сукупних потоків капіталу найголовніших імпортерів та

експортерів фінансових засобів, що розраховувався як середня величина

вартості дефіцитів/надлишків поточного платіжного балансу до ВВП, був

вищим протягом 1870–1930 рр., ніж у наступні десятиліття. В період з

1870 по 1914 р. цей показник становив у середньому близько 3,3%, а в

90-х роках минулого століття досяг лише 2,6%.

 

Значним було відношення потоків приватного капіталу до ВВП. Так,

наприклад, середньорічний вивіз капіталу з Великої Британії протягом

1880–1914 рр. становив 5% ВВП, з Франції та Німеччини – в середньому

близько 3 і 2% відповідно. Протягом 1881–1890 рр. щорічний приплив

капіталу в Австралію дорівнював у середньому 6% ВВП, у Канаду – 5%.

 

Портфельні інвестиції відігравали порівняно більшу роль, ніж прямі.

Останні в 1870–1914 рр. становили 10% іноземних вкладень Великої

Британії. У 1913 р. у власності трьох провідних кредиторів (Великої

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ