UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМовна політика Естонії: джерела і наслідки застосування (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2125
Скачало214
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Мовна політика Естонії: джерела і наслідки застосування

 

Етнонаціональна політика Естонії не є чимось винятковим у Балтійському

регіоні. Вона, як і Латвія, вдалася до моделі етнонаціонального

самозахисту, суть якої полягає у забезпеченні привілейованого становища

титульного етносу через вибіркові умови набуття громадянства, мовну,

кадрову політику [1].

 

Мовна політика Естонії яскраво демонструє дію моделі етнонаціонального

захисту як прикладу напрацювання чітких критеріїв належності до

спільноти, що ототожнюється з титульним етносом – естонцями, і

передбачає формування держави однієї нації. Але нації політичної – саме

завдяки тому, що в основу формування естонської нації покладено не

етнічний, а мовний критерій. Офіційне завдання мовної політики –

відновити вживання естонської мови в усіх сферах життєдіяльності,

особливо в освіті та новітніх технологіях. Однак політичні механізми

коригування соціолінгвістичної ситуації завжди впливають на

етнонаціональний баланс та злагоду в суспільстві.

 

Корені цієї моделі етнонаціональної політики в цілому і мовної зокрема

бачимо в історії Естонії переважно другої половини XX століття. Естонія

як незалежна держава постала 21 лютого 1918 року після Жовтневої

революції і проіснувала до 16 червня 1940 року – початку радянської

окупації. Її етнічний склад до радянської анексії був досить таки

етногомогенним. Домінувала титульна нація – естонці; інші етнічні групи

не перевищували 7,11 % від усього населення. Після відновлення

естонської незалежності титульна нація становила 62 % населення.

Більшість неестонського населення становили не етнічні та національні

меншини, які проживали в Естонії до анексії, а росіяни та російськомовні

громадяни СРСР, які мігрували до республіки. Естонці, як і латвійці, так

і не стали частиною інтернаціональної радянської нації і увесь час

плекали надію на відродження своєї держави і чинили пасивний опір

політиці Радянського Союзу, що впроваджувалася на території Естонії. А

етнонаціональна політика СРСР якраз і полягала в тому, щоб зруйнувати

естонців як окремішню націю. Протягом першої декади окупації „за

тоталітарного правління Сталіна застосовувалися жорстокі методи для

створення сприятливих соціальних і демографічних умов для винищення

естонців та їх мови, а також залишків корінних меншин з метою заміщення

їх російськомовним, вартим абсолютної довіри особовим складом” [2]. Ось

так естонські підручники з історії та публіцистика тлумачать радянський

період історії Естонії.

 

Необхідність подивитися на цей період „естонськими очима” абсолютно

очевидна для неупередженого, порівняльного бачення не просто мовної

політики держави, а етнонаціональної парадигми, яка полягає в

коригуванні етнонаціональної палітри держави.

 

За радянських часів всі публічні сфери життя було русифіковано для того,

щоб полегшити інтеграцію в естонське суспільство неестонських

прибульців. Тому для того, щоб отримати роботу певного статусу, естонці

мали вивчити російську мову. Російській мові було фактично надано статус

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ