UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМотиваційна криза держслужбовців: причини і наслідки (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1637
Скачало224
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Мотиваційна криза держслужбовців: причини і наслідки

 

Нині, в епоху „постмодернізму” у владі (кожен робить, що хоче, як хоче

і задля чого хоче), спостерігається не лише недооцінка, але й абсолютне

ігнорування психологічної компоненти суспільного життя людей, у тім

числі й державних службовців. Це призводить до негативних наслідків:

потенціал управління використовується вкрай незадовільно – попри те, що

необхідність активізації людини в державному управлінні „висуває на

перший план завдання глибокого дослідження її статусу у цій сфері, а

також шляхів і способів, які спонукають працівника до більш

ініціативної, відповідальної та ефективної праці” [1, с. 98].

 

Ігнорування людини у сфері державного управління є тим ґрунтом, на якому

у держслужбовця виникають відчуття і почуття внутрішньої резиґнації,

внутрішньої мотиваційної кризи, феномен якої і є предметом аналізу у цій

статті.

 

У 1980-х роках організація „Паблік адженда форум” (США) провела

соціологічне опитування серед робітників, яке дало тривожні результати:

менше 25 % респондентів позитивно відповіли на запитання: „Чи завжди ви

на робочому місці робите все можливе?” Половина опитаних заявила, що

робить лише стільки, скільки необхідно для збереження місця праці. 75 %

визнали, що могли б працювати набагато ефективніше.

 

Результати цього дослідження симптоматичні не лише для виробничої сфери.

Державним службовцям також властива невідповідність між

нормативно-ціннісними орієнтирами і низьким рівнем їх застосування в

роботі, а це – причина і джерело невдоволення своєю професійною

діяльністю. Це підтверджують дані соціологічних опитувань. Відповідаючи

на запитання про роль ціннісно-мотиваційних особливостей корпусу

державних службовців у процесі реалізації державної політики, українські

чиновники висловилися так: „відіграє визначальну роль” – 32 %; „відіграє

певну роль” – 44 %; „важко відповісти” – 12 %; „майже не відіграє ролі”

– 4 %; „не відіграє ролі” – 8 % [2, с. 9].

 

Кожний п’ятий службовець пішов на державну службу тільки тому, що не мав

іншого вибору. Саме така випадковість і стає часто підставою для

незадоволення своєю діяльністю. Навіть в апараті Верховної Ради України

серед тих, хто випадково потрапив на роботу, незадоволених у 1,7 раза

більше, аніж задоволених [3, с. 61]. В апараті Міністерства освіти 27 %

працівників незадоволені службовою діяльністю. Найбільш незадоволеними

виявилися спеціалісти 1 і 2 категорій – їх 57 %. Вищим від середнього є

рівень невдоволення роботою співробітників із стажем до трьох років (34

%). Основними причинами цього респонденти назвали: особисту

непричетність до прийняття рішень (70 %); несправедливу оцінку

результатів діяльності керівником (42 %); виконання доручень, не

передбачених посадовими обов’язками (38 %) [3].

 

Незадоволення професійною діяльністю породжує явище внутрішньої

мотиваційної кризи – внутрішньої резиґнації. Термін „резиґнація”

походить з латини і означає „смирення”, „абсолютну і безапеляційну

покору”. В сучасній науці цей термін набув значно ширшого значення, яке

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ