UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНова чи оновлена концепція прав етнонаціональних меншин? (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2774
Скачало220
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Нова чи оновлена концепція прав етнонаціональних меншин?

 

У 80 – 90-х роках ХХ століття західні правознавці розділилися на дві

основні наукові школи: 1) опоненти та 2) прихильники групових

(колективних) прав етнонаціональних меншин. Між ними й досі точаться

гострі дискусії. Водночас посилюється вплив нової школи правознавців,

які прагнуть примирити представників обох конфліктуючих напрямків та

поєднати їх ідеї. Одним з представників нової школи (назвемо її

“компромісною”) є ізраїльський професор М. Розенфельд, який висунув

концепцію “усвідомлено плюралістичної конституційної юриспруденції”.

Мета нашої статті – ознайомити українських правознавців з цією доволі

цікавою і досить конструктивною концепцією, положення якої можуть стати

в нагоді при вдосконаленні правових засад політичного менеджменту,

зокрема регулювання етнонаціональних відносин.

 

Однією з найпомітніших глобальних тенденцій останньої чверті минулого

століття стало посилення боротьби етнонаціональних меншин за свої права.

Переважна більшість західних і вітчизняних правознавців сподівалася, що

прийняття у першій половині 90-х років низки міжнародно-правових

документів щодо статусу етнонаціональних меншин [1] покладе край чи хоча

б послабить цю тенденцію. Однак такого не сталося: частина проблем, які

хвилюють етнонаціональні меншини, зокрема визнання і забезпечення їх

групових (колективних) прав, залишилися невирішеними.

 

У чому ж суть проблем, породжених боротьбою меншин за свої права?

Відповідаючи на це запитання, професор права університету Ієшуа

(Ізраїль) М. Розенфельд зазначає, що ці проблеми, як правило, “включають

конфронтацію між колективними вимогами, сконцентрованими в ідеології або

традиціях, які є протилежними основним принципам і догмам культури

більшості, та індивідуальними вимогами, зосередженими в термінах

фундаментальних конституційних прав, еквівалентних за змістом основним

громадянським та політичним правам людини. Окрім того, оскільки багато

вимог групових прав меншин постає в контексті конституційних дискусій,

вони більше, ніж вимоги прав людини, заслуговують на те, щоб бути

вирішеними через застосування встановлених юридичних норм” [2].

 

Отже, суть зазначених проблем полягає, по-перше, у прагненні

етнонаціональних меншин домогтися для себе особливих прав і юридично їх

закріпити і, по-друге, у конфронтації концепцій індивідуальних прав, з

одного боку, та концепцій колективних прав – з іншого.

 

Слід враховувати, що етнонаціональні меншини посилюють боротьбу за свої

права не завжди і не лише тому, що справді зазнають утисків і

дискримінації з боку панівної чи домінуючої етнонації. Часто вони, за

слушним твердженням американського дослідника Р. Дворкіна, просто

намагаються “перетворити” свої природні потреби й інтереси на юридичні

права. При цьому етнонаціональні меншини виходять з “прагматичної віри”

в те, що визнання цих потреб як юридичних прав сприятиме кращому і

швидшому їх (потреб) задоволенню і забезпеченню. “Ця віра в права

походить від сили права у ліберальній теорії функціонувати як козирні

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ