UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсновні міжнародно-правові принципи шаріату (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1139
Скачало197
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Основні міжнародно-правові принципи шаріату.

 

 

Іслам зародився в надзвичайно суворому і схильному до насильства

суспільстві, і реакція на нього племен, що жили в VII сторіччі н. е. в

Аравії, була ворожою й агресивною. Перші мусульмани були змушені

боротися за виживання, поки іслам не поглинув увесь Аравійський

півострів відразу після смерті Мухамеда. Норми міжплемінних стосунків,

що панували до цього, базувалися, головним чином, на принципах примату

грубої сили або погрози її застосування. Такий стан вважався тоді нормою

у відносинах різних політичних одиниць регіону, включаючи й дві могутні

імперії на північному сході та північному заході від Аравії — державу

Сасанидів і Візантійську імперію. Таким чином, на момент утворення в

Аравії у VII сторіччі н. е. першої мусульманської держави саме

застосування сили визначало те, що ми сьогодні називаємо міжнародними

відносинами [1]. Тому іслам мусив погодитися з використанням сили у

відносинах мусульман з немусульманами. Проте, вдавшись до цього,

мусульманське право встановило нові норми визначення передумов для

початку війни та її ведення.

 

На відміну від арабських племен та інших політичних одиниць регіону, що

вели війни через племінну гідність, території і економічні вигоди,

шаріат обмежував право на застосування сили в міждержавних відносинах

інтересами самозахисту та поширення ісламу. Для мусульман лише це було

законними причинами війни. Крім того, мусульмани обмежувалися певними

правилами, яких вони повинні були додержуватися під час бойових дій.

Наприклад, перш ніж застосовувати силу для поширення ісламу, вони мусили

запропонувати іншій стороні, не вдаючись до війни, прийняти їхню віру. У

випадку війни винищуванню підлягали лише воїни і тільки на полі бою.

 

Подібні умови існували й у період формування шаріату, і ще більше тисячі

років після того. Відповідні тексти Корану і Сунни, так само, як і

виведені з них фундаторами шаріату в VIII і IX сторіччях правила і

закони, потрібно розглядати як прямий наслідок домінування застосування

сили у відносинах між державами в ту епоху. Оскільки ісламська держава

була заснована на законах шаріату, використання сили припускалося лише

проти тих немусульман, хто відмовився підкоритися законам шаріату, але

не проти тих, хто погодився прийняти ці закони.

 

Необхідно підкреслити обмеженість того, що можна назвати давньою і

взагалі попередньою сучасній системою міжнародного права. Звичаї, що

регулювали відносини між державами до виникнення сучасного міжнародного

права, не були “міжнародними” у сучасному розумінні цього слова, бо

кожне з них було винятковим і не визнавало принципів рівності та

взаємності, що необхідно для будь-якої системи права, якщо вона

претендує бути прийнятою в усьому світі. Отже, розділ шаріату, який

трактує ці питання, відомий давнім ісламським юристам під назвою сійар,

відповідав розумінню міжнародного права в ту епоху.

 

Стверджувати, що схвалення шаріатом застосування сили в міжнародних

відносинах тоді було виправданим і що при цьому ним вводилися обмеження

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ