UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітика і армія: проблеми взаємозв’язку (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2576
Скачало288
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Політика і армія: проблеми взаємозв’язку

 

Чи можлива деполітизація армії? Чи можливо на практиці ізолювати армію

від політики? Автор статті дотримується думки, що армія, як специфічний

інститут держави, відіграє важливу роль в політичній системі

суспільства. Вона пронизана політикою, є її об’єктом та важливим

інструментом, а за певних умов може виступати й самостійним суб’єктом

політики.

 

Після розпаду СРСР в Україні (та й не тільки) виголошувалися заяви,

навіть на високому державному рівні, про необхідність деполітизації

армії. Але чи можливо на практиці ізолювати армію від політики?

 

У класичній військовій теорії тісний взаємозв’язок політики і армії вже

давно було науково встановлено. І цей постулат майже ніколи не

піддавався сумніву. Адже відомо, що війна є продовженням політики

іншими, а саме насильницькими засобами, які спеціально для цього й

створюються [1]. Кожен, хто бажає вести війну, писав Н. Макіавеллі,

ставить собі єдину мету: одержати можливість протистояти будь-якому

ворогові в полі та перемогти його у вирішальному бою. Щоб досягти цієї

мети необхідно мати військо. А для цього треба набрати людей, озброїти

їх, навчити відповідним чином діяти і вміти протиставити їх ворогові

[2].

 

Отже, армія була і є інструментом воєнної політики держави. Якщо й

робилися спроби поставити цю істину під сумнів, то це викликалося не

науковими, а ситуаційними міркуваннями. Прикладом може слугувати

висунута політологами Ж. Доорном (Голландія), Х. Болдуїном (США), Д.

Шлоссером (Німеччина) та деякими іншими концепція армії „як політично

нейтрального інституту”. Але ця концепція виявилась суто

пропагандистським витвором і швидко відійшла в минуле.

 

Значно складнішим є питання про характер відносин армії і політики.

 

Необхідно, перш за все, взяти до уваги генетичний зв’язок армії і

політики: вони мають одні й ті ж передумови виникнення.

 

За первіснообщинного ладу не існувало ні політики, ні армії.

Практикувалася стихійна організація озброєного народу, який захищав себе

власними силами. Ця організація не була засобом гноблення чи насильства

всередині племені чи знаряддям поневолення інших племен. Силові сутички

були своєрідним проявом боротьби за виживання.

 

В процесі розпаду первіснообщинного ладу, з появою приватної власності,

економічної і соціальної нерівності, припинила своє існування й общинна

військова організація. Її замінила спеціальна організація людей у

вигляді постійних озброєних загонів. Їх створювали панівні соціальні

групи для підтримки й захисту свого економічного і соціального

становища, реалізації особистих і групових інтересів, придушення

протидіючих сил. Інакше кажучи, ці загони застосовувалися в політичних

цілях. Отже, в генезисі армії й політики лежать одні й ті ж детермінанти

і процеси.

 

Для армії зв’язок з політикою має визначально суттєвий характер. Армія є

частиною конкретного суспільства. Вона розвивається і функціонує в

системі певних економічних, соціально-класових, духовних, політичних та

інших суспільних відносин. Отже, армія – це цілеспрямовано, свідомо

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ