UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітична комунікація: проблеми структуризації (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2055
Скачало256
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Політична комунікація: проблеми структуризації

 

Процес конституційної реформи в Україні актуалізує проблему вивчення

поняття політичної комунікації як сукупності процесів інформаційного

обміну, передачі політичної інформації, що спрямовують та структурують

діяльність соціальних складових політичної системи і громадянського

суспільства.

 

Початком вивчення явищ політичної комунікації у розвинутих країнах можна

вважати дослідження діяльності пропагандистських служб у період Першої

світової війни. Проте фундаментальні праці в цій галузі з’явилися

наприкінці 40-х – початку 50-х років минулого століття. Структуризація

досліджень політичної комунікації у відносно самостійний напрям припадає

на період становлення загальної теорії комунікації. У зв’язку з цим

актуалізується аналіз сутності політичної комунікації в контексті

вивчення її основних теоретико-концептуальних засад , котра є базовою

категорією для з’ясування природи політико-комунікативних процесів.

 

Поняття “комунікація” має чимало визначень. “Під комунікацією в широкому

розумінні мається на увазі і система, в якій здійснюється взаємодія її

складових, і способи спілкування, що дозволяють створювати, передавати

та приймати інформацію” [1]. “Комунікація – соціально обумовлений процес

передачі і прийняття інформації в умовах міжособистісного і масового

спілкування за допомогою різних комунікативних засобів” [2]. “Під

комунікацією ми будемо розуміти процес перекодування вербальної у

невербальну, а невербальної у вербальну галузь, тобто для комунікації

важливий період від творення одного до дії другого” [3].

 

Аналіз наведених та інших доволі розпливчастих визначень поняття

комунікації свідчить не лише про тривалий пошук завершених з точки зору

законів формальної логіки концептів тієї категорії. Він також розкриває

усталену тенденцію до формування кількох основ, принципів визначення

видових ознак одного предмета дослідження.

 

Як зазначає М. Назаров, у загальному плані тут можна виділити дві основи

диференціації [4]. На його думку, перша пов’язана з різницею між

медіа-орієнтованими і соціально-орієнтованими підходами.

Медіа-орієнтовані підходи ґрунтуються на тезі про відносну автономність

комунікації в суспільстві. Тому основна увага тут концентрується на

комунікативних процесах як формі соціальних змін у межах

соціально-орієнтованих підходів. Мається на увазі, що політичні процеси

насамкінець визначають зміст, особливості масової комунікації в

суспільстві. З одного боку, існують вельми поширені культурологічні

підходи, що акцентують увагу на вивчені комунікації в контексті

розповсюджуваних в соціумі ідей, цінностей, уявлень тощо. З іншого боку,

дедалі помітнішою є тенденція до поширення прагматично-матеріалістичних

відносин в комунікативній сфері.

 

У кожному з існуючих підходів є раціональне зерно. Не підлягає сумніву,

що конкретний масив інформації, який розповсюджується ЗМК, справляє

політичний вплив на масову аудиторію, що дає підстави надати інституту

комунікації певною мірою самостійних повноважень в частині формування

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ