UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітичне лідерство на пострадянському просторі: методологічний контекст (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1751
Скачало257
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Політичне лідерство на пострадянському просторі: методологічний контекст

 

Лідерство є скрізь, де є влада і організація. Слово „лідер” у перекладі

з англійської (leader) означає провідник, керівник [1]. У цьому значенні

воно віддавна знайоме всім народам.

 

Проблема політичного лідерства, як і елітарна теорія, має давню історію.

Ще в епоху античності лідером вважали особу, здатну творити історію.

Давньогрецькі мислителі помітили, що там, де складається будь-яка

спільнота, неминуче з’являються й лідери - найдосвідченіші, найсильніші

та найсміливіші люди, які дістають підтримку, визнання своїх

співплемінників, громадян.

 

Різні концепції політичного лідерства свого часу обгрунтовували

мислителі Нового і Новітнього часу. В трактуванні Н. Макіавеллі (1469 –

1527 рр.) політичний лідер - це правитель, який об’єднує і репрезентує

все суспільство і використовує будь-які засоби для підтримання

суспільного порядку і збереження свого панування. Т. Карлайль (1795 –

1881 рр.) розглядав історію як результат творчості видатних

особистостей. Лідер, біологічний тип людини, надлюдина, не обмежена

нормами моралі, політичними цінностями, - таким мислився політичний

лідер Ф. Ніцше (1844 – 1900 рр.). Політичний лідер має віддзеркалювати

інтереси і волю робітничого класу - сутність концепції К. Маркса і Ф.

Енгельса. У В. Леніна читаємо: маси діляться на класи, класами зазвичай

керують політичні партії, політичні партії управляються більш чи менш

стійкими групами найавторитетніших, найвпливовіших, найдосвідченіших

осіб, яких обирають на відповідальні посади і називають вождями.

 

У методологічному контексті застосування системи принципів і засобів

побудови політичної теорії виходимо з того, що політичне лідерство являє

собою пріоритетний і легітимний вплив однієї або кількох осіб, які

посідають владні позиції, на все суспільство, організацію чи групу [2].

В структурі лідерства, як правило, виокремлюють три головні компоненти:

індивідуальні риси лідера; ресурси або засоби, якими він володіє;

ситуацію, в якій він діє і яка на нього впливає.

 

Внутрішнє потенційне багатство політичного лідерства відбивається в його

типології. Однією з найпоширеніших є типологія М. Вебера, що ґрунтується

на типах суспільного правління: традиційне лідерство, засноване на

звичаї, традиції, вірі підлеглих у те, що влада законна, оскільки

існувала завжди; раціонально-легальне, яке передбачає наявність лідерів,

обраних демократичним шляхом; харизматичне, засноване на вірі мас в

особливий „дар благодаті”, видатні риси та здатність певної людини до

правління. Залежно від стилю керівництва і політичної системи, де діє

лідер, вирізняються типи лідерів: диктаторський, за якого лідер прагне

досягти своєї мети, спираючись на страх покарання; автократичний, за

якого лідер повинен мати високо професійні та особисті якості;

демократичний, який підтримує дух співробітництва, співучасті у

вирішенні питань.

 

Важливим методологічним зрізом є виокремлення формального і

неформального аспектів політичного лідерства. Якщо формальне лідерство

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ