UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПояснювальна записка до проекту Закону України „Про Основи державної етнонаціональної політики” (пошукова робота)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось2639
Скачало154
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Пояснювальна записка до проекту Закону України „Про Основи державної

етнонаціональної політики”

 

Необхідність ухвалення, цілі та завдання акту

 

Україна традиційно була й залишається поліетнічною країною. З одного

боку, це її перевага – в сенсі можливостей взаємодоповнення етнічними

культурними, інтелектуальними і навіть генетичними ресурсами, а з іншого

– це чинник ускладнення суспільних відносин через протиріччя і вірогідні

конфлікти, природа, зміст та динаміка яких зумовлюються спадщиною

комуністичної системи, специфікою етнодемографічних, етномовних,

етносоціальних та міграційних процесів, особливостями вітчизняної

економіки і політики, культури і суспільної свідомості та психології,

геополітичних і геоцивілізаційних викликів сучасності та різниці у

відповідних орієнтаціях населення різних регіонів країни тощо [1].

 

Групова етнонаціональна належність населення України формалізована в

правових термінах, зміст яких здебільш не визначено: українська нація,

український народ, корінні народи і національні меншини України,

національності, українці за національністю, українці, які проживають за

межами держави, закордонні українці тощо. При цьому правова

ідентифікація національних груп громадян України та їх індивідуальна і

групова самоідентифікація часто не збігаються. Так, групи, які за всіма

юридичним стандартами належать до національних меншин, нерідко

самоідентифікуються як народи або нації. Частина їх відносить себе до

корінних народів або корінних національних меншин України. І ті й інші

звертаються до органів влади або виголошують заяви з вимогами

законодавчого визнання їх особливих статусів і особливих прав.

 

Тим часом, групові та індивідуальні права громадян в етнонаціональній

сфері, а також гарантії цих прав зафіксовані в Конституції України,

низці інших актів. Серед них закони про мови в Українській РСР, про

громадянство України, про національні меншини в Україні, про освіту, про

свободу совісті та релігійні організації, про об’єднання громадян, про

місцеве самоврядування, про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи

про захист національних меншин, про ратифікацію Європейської Хартії

регіональних мов або мов меншин, про географічні назви та інші, а також

чинні міжнародні акти, згода на обов’язковість яких надана Верховною

Радою України.

 

Попри загалом високу якість і відповідність міжнародним стандартам

більшості з названих та інших документів, вони не кодифіковані, зокрема,

в сенсі системності та узгодженості змісту вживаних в них термінів,

зафіксованих норм і порядку їх застосування. Це спричиняє суперечливість

їх тлумачення та практичного використання. Як наслідок, реальною є

небезпека виникнення правових колізій, здатних трансформуватися в

колізії і конфлікти суспільні – між етнічними і регіональними

спільнотами, між ними й державою, між органами центральної і

регіональної влади тощо.

 

Показовим щодо цього прикладом останнього часу стали ухвали деяких

обласних і міських рад про визнання російської мови на територіях

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ