UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПріоритетні напрямки оптимізації національно-державницької самосвідомості в Україні (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2040
Скачало155
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Пріоритетні напрямки оптимізації національно-державницької

самосвідомості в Україні

 

Світова історія знає чимало прикладів того, як політичні запозичення

іноземного досвіду, нехай і прогресивного, не лише не сприяють досягти

бажаної мети, а навпаки – можуть навіть погіршити становище країни. В

сучасних умовах, коли глобалізація поступово уніфікує виробництво,

політичний менеджмент не може залишити поза увагою традиції та звичаї

народів, ігнорувати етнічно багатобарвну картину світ і, в першу чергу,

стиль світосприйняття, ціннісне ядро, ментальні настанови тієї нації, до

якої він прагне застосувати власні поради та заходи. Як писав Г. Лебон,

„в політичних установах найочевидніше проявляється влада расової душі”

[1, с. 32]. Більше того, „установи народу складають вираз його душі, і…

якщо йому легко буває змінити їх зовнішність, то він не може змінити їх

підвалини” [1, с. 55]. У цьому ж плані висловлювався і М. Данилевський:

„Політичні форми, вироблені одним народом, власне тільки для одного

цього народу і придатні” [2, с. 70].

 

Метою цієї статті є спроба виявити пріоритетні напрямки впливу на

самосвідомість української нації, які б сприяли оптимізації процесу

державотворення в Україні.

 

Для трансформації всієї системи внутрішньонаціональних відносин

необхідна радикальна зміна як властивостей окремих її елементів, так і

самого середовища, в якому вони діють. Але ця системна цілісність є

результатом (чи етапом) тривалого і складного процесу розвитку, тоді як

подібні реформи обмежені у часі (тривалості впливу) і просторі (глибині

проникнення у систему відносин). Тому результатом тотальної „перебудови”

основ може стати не оптимізація функціонування, а руйнація зв’язків між

складовими елементами національної системи та її подальша остаточна

анігіляція. Інакше кажучи, оптимізація державотворення в межах певної

національної спільноти може відбуватися лише тоді, коли вона виходитиме

з особливостей сформованої у ній системи внутрішньонаціональних

відносин, а не з відірваних від реалій умоглядних конструкцій, нехай і

скопійованих з найкращих іноземних зразків. Нав’язування принципово

нових стереотипів поведінки не тільки зробить менш ефективним

функціонування всієї системи таких відносин, але й поставить під сумнів

саме її існування.

 

Хоча нація і є відкритою системою, але ж вона, як і будь-яка природна

цілісність, у процесі власної трансформації практично завжди спочатку

використовує внутрішні ресурси, доповнюючи їх у разі необхідності

зовнішніми. Тому національна самосвідомість, насамперед в особі її

генеруючого ядра – національної еліти, покликана в державотворчому

процесі орієнтувати націю на інтенсифікацію передусім власних ресурсів.

Сформовані на цей час у світі реалії загальноцивілізаційної ситуації

вимагають від керівництва будь-якої держави, від еліти нації розуміння

того, що на певний момент головним чинником внутрішньодержавних і

міждержавних відносин є власна національна сила їх суб’єктів. Вона

виявляється на культурному, інформаційному, політичному, економічному,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ