UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСвобода дії як чинник політичного успіху (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1783
Скачало244
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Свобода дії як чинник політичного успіху

 

Категорія політичного успіху лишається, на загал, малодослідженою.

Науковці розглядають цю проблему переважно в ракурсі переможців і

переможених на виборах. Тому часом досить важко охарактеризувати той чи

інший етап політичної діяльності політика з точки зору

успішності/неуспішності. І не випадково. Адже політичний успіх -

категорія суперечлива: прикладів того, як політик неодноразово перемагає

на виборах, добивається найвищих посад та зрештою входить в історію як

політичний невдаха, багато. Це здебільш пояснюється логікою політичної

боротьби. Політичні актори можуть мати і тактичні, і стратегічні цілі.

Тому одні й ті ж події можуть оцінюватися як успіх чи неуспіх, а також

вважатися результатом сприятливого збігу обставин. Як, наприклад,

оцінити проходження політика до парламенту, яке сталося внаслідок

невдалої передвиборчої кампанії опонента?

 

Вирішення проблеми інтерпретації політичного успіху слід шукати у

виявленні його сутнісних характеристик, які й визначатимуть різницю між

успіхом та везінням. Тому основною метою даної статті є виявлення

сутнісних характеристик політичного успіху крізь призму порівняльного

аналізу з поняттям „везіння”.

 

Визначимося для початку з загальноприйнятим розуміння успіху як такого.

Тлумачний словник російської мови за редакцією С. Ожегова і Н. Шведової

слово „успіх” трактує так: „Добрі результати в роботі; везіння в

досягненні чогось; суспільне визнання” [6, с. 840]. Як бачимо, в цьому

визначенні успіх трактується двояко: за певних обставин він може

ототожнюється з везінням, а в іншому - це результат реалізації цілей, що

підтверджується суспільним визнанням. Отже, успіх - це те, що

обумовлюється наполегливою працею. Везіння ж не потребує жодних зусиль,

потрібно лише чекати слушної години, і воно трапиться. Ці поняття мають

різні сенси, передбачають різні життєві цінності, а, отже, й визначають

різні типи життєдіяльності.

 

На думку С. Голубєва, поняття успіху активно трактували мислителі епохи

Відродження. Зокрема, Н. Макіавеллі вважав, що успіх людської діяльності

залежить не тільки від долі-необхідності, але й від того, як

людина-діяч, політик зуміє її зрозуміти, щоби протистояти їй [5, с.

136].

 

Як зауважував В. Дільтей, „зміна умов у XV столітті… сприяла новому

світорозумінню. Головною рисою цього часу було утвердження життя: людина

та її природні відносини з середовищем стали центром інтересу: визначити

себе, утвердити свою волю, насолодитися собою в красі життя та його

відображенням в літературі, мистецтві” [3, с. 87]. Відродження заклало

основу розуміння діяльнісної суті людини та виконання нею свого

призначення в професії. Тобто, було визначено засади, необхідні для

конституювання успіху як сенсу та мети життя в різних сферах діяльності.

 

Доба модерну була сформована на основі синтезу вже існуючих ідеалів

європейської цивілізації й капіталізму як господарсько-економічної

системи, котра визначила нові духовні характеристики людського буття.

Джерела цього явища слід шукати в принципах протестантизму і

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ