UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСоціальні мережі та неформальні практики у політичному дизайні пострадянських суспільств (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3570
Скачало223
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Соціальні мережі та неформальні практики у політичному дизайні

пострадянських суспільств

 

Проблемним полем сучасних транзитологічних досліджень стало вивчення

різних траєкторій розвитку поставторитарних суспільств. Йдеться про

широкий спектр результатів політичних трансформацій – від консолідації

ліберальних демократій до появи „гібридних” суспільств і до цілком

сформованих різновидів нового авторитаризму. Аналітики вважають, що в

багатьох суспільствах пострадянського простору формальні демократичні

інститути часто й ефективно використовуються як фасад для реалізації

недемократичних „правил гри” і неінституційованих владних відносин.

Тіньові практики стали поширеним явищем. Лише останнім часом їх почали

аналізувати за структурним, інституціональним, соціокультурним та іншими

підходами [1, с. 27].

 

У межах раціонального інституціонального підходу увага акцентується на

тому, що панування неформальних практик значною мірою обумовлювалося

слабкістю інституціонального дизайну відповідних країн і вадами

інституціонального будівництва. Домінування неформальних інститутів над

формальними зумовлюється інтересами учасників процесу інституціонального

будівництва, „раціональними діями” акторів, які мали можливість

нав’язати свої правила гри [2, с. 21 - 24]. Аналізуючи цю проблему, В.

Гельман наполягає на тому, що еволюція інститутів на початковій стадії

реформ багато в чому зумовлювалася не тільки інтересами акторів, але й

прикладною ідеологією, яка виконувала роль фільтра для опрацювання

необхідної інформації про дії інших акторів і допомагала виносити певні

судження щодо відповідності інститутів їх нормативним уявленням. Нові,

недосконалі формальні інститути на стадії свого утворення мали безліч

лакун, які легко заповнювалися неформальними інститутами завдяки

активності акторів. Деякі з цих інститутів у ході реформування було

зліквідовано, але інші, що продемонстрували свої переваги для тих чи тих

акторів, вкорінилися, а відтак практика деформалізації правил стала

рутиною [3, с. 12 - 14].

 

Інституціональний аналіз посідає центральне місце в методологічному

арсеналі сучасної політичної науки. Але остаточне пояснення деяких

соціально-політичних феноменів потребує глибшого аналізу саме сфери

взаємовідносин системних акторів. Згідно з інституціональною теорією,

природа неформальних практик формується завдяки егоїстичному інтересу

акторів, дії яких спрямовані на максимізацію прибутку. При цьому

імпліцитно передбачається, що актори володіють вичерпною інформацією і

можуть прораховувати наслідки своїх та чужих дій, всі можливі

альтернативи. Помилковість такого припущення була доведена ще в теорії

обмеженої раціональності Г. Саймона (1957 р.) [4].

 

Для з’ясування природи неформальних практик, варіацій політичної

поведінки у трансформаційних суспільствах доцільно звернутися до

додаткових параметрів, а саме – до аналізу особливостей соціальних

контактів у політичній сфері, які формують структури мережевих

взаємодій. Соціальні мережі є компонентами середовища, в якому діють

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ