UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська православна церква Київського патріархату та її суспільно-політичні орієнтації (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2693
Скачало444
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Українська православна церква Київського патріархату та її

суспільно-політичні орієнтації

 

У відносинах Церкви і держави вважаємо за необхідне акцентувати увагу

на двох ключових питаннях: по-перше, яким є ставлення УПЦ КП до самого

факту утворення української державності та чи прагне вона брати участь у

процесах державотворення; і, по-друге, якого ставлення до Церкви з боку

держави намагається домогтися її ієрархія та якою є реальна політика

держави у стосунках із Церквою.

 

УПЦ КП ідентифікує себе як національну державницьку інституцію. Саме ці

характеристики відрізняють її від Української православної церкви (УПЦ),

яка своїми твердженнями про понаднаціональний характер християнства

прикриває симпатії до ідей панславізму, духовної і державницької єдності

східнослов’янських народів. З іншого боку, державницька позиція УПЦ КП

відрізняється від позиції іншої „національної церкви” – Української

автокефальної православної церкви (УАПЦ).

 

Для речників першої високою цінністю є сама українська державність, без

огляду на те, якого характеру вона набуває. Протести проти дій державної

влади з уст речників УПЦ КП зринають лише тоді, коли безпосередньо

порушуються її права та інтереси. УПЦ КП, навіть незважаючи на певні

симпатії до опозиційних владі сил, сама ніколи такою силою не була.

 

Інша ситуація склалася з УАПЦ, яка, особливо тоді, коли її першоієрархом

був патріарх Димитрій, відверто говорила владі про її непрофесіоналізм

або неморальність. Прикладом безкомпромісної позиції УАПЦ щодо політики

влади у сфері державно-церковних відносин був “Меморандум патріарха

Димитрія до Президента України Л. Кучми” [1], в якому зазначалося, що ще

ніколи й ніким не було щиро визнано штучну природу поділу українського

православ’я й провину держави за міжконфесійний конфлікт. Чільник УАПЦ

звинувачував державну владу в тому, що вона прагне відродити

середньовічне право патронату над Церквою. Саме в той період сталося

найбільше дистанціювання двох „національних” церков, причиною якого були

звинувачення УПЦ КП у намаганнях стати „номенклатурною церквою”. Речники

УАПЦ заявляли, що їх церква, на відміну від УПЦ та УПЦ КП, прагне

незалежності від номенклатури, хоче зберегти засади народності, на яких

вона побудована, та відкидає будь-які можливості власного одержавлення.

Ситуація змінилася після смерті патріарха Димитрія. Двовладдя, яке

встановилося у церкві, спричинило те, що один із центрів впливу,

очолений митрополитом Мефодієм, став шукати підтримки у влади. На цьому

завершився „неноменклатурний” період її історії.

 

Таким чином, сьогодні склалася ситуація, коли всі три православні

церкви, незалежно від того, яким є їхнє ставлення до самого факту

утвердження української державності, прагнуть заручитися підтримкою

владної номенклатури.

 

Саме завдяки підтримці влади стало можливим утворення УПЦ КП 1992 року.

Одним з його ініціаторів був Президент Л. Кравчук. Патріарх Філарет

нагадує, що Харківський Собор, який проголосив утворення УПЦ МП, свого

часу не був визнаний ні урядом, ні парламентом: 1992 року ухвалено

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ