UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнський персоналізм як фактор політичної культури (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1596
Скачало271
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Український персоналізм як фактор політичної культури

 

Фактори статики можуть бути означені як інтегральні або ж фактори

культурно-історичної детермінації. У цьому напрямку, починаючи з XIX

століття, проведено значні дослідження, зафіксовано чимало цікавих

спостережень, які сьогодні об’єднуються соціальними психологами навколо

поняття „національний характер” [1]. Свій внесок у виокремлення

прикметних рис українського національного характеру та його історичних

джерел знаходимо у М. Гоголя, М. Костомарова, І. Нечуя-Левицького, М.

Драгоманова, І. Франка, Є. Маланюка. У їхніх рефлексіях спостерігаємо

весь діапазон емоційно-оціночних суджень про характер українців – від

романтичного ідеалу козацького вільнолюбства, характерного для

мислителів першої половини ХІХ століття і найбільш цілісно відображеного

у творчості М. Костомарова („Закон Божий”, „Дві руські народності”), до

гнівних інвектив І. Франка та Є. Маланюка, які з особливостей вдачі

українців виводили їхні історичні катаклізми й невдачі

державницько-культурного поступу. В сучасних дослідженнях цей напрям

представлений у численних студіях та зауваженнях з питань „менталітету”,

а також у більш екзотичних дослідницьких програмах та прикладних

методиках на зразок соціоніки.

 

Доповнює названий вище інший фактор особистісного чину – динамічний

фактор суспільних метаморфоз. Вони, у свою чергу, пов’язані з

глобальними процесами руйнування старих суспільних форм влади,

виробництва і моралі, а також з локальними закономірностями

пострадянської дійсності.

 

Природно, що око спостерігача фіксує розпад старих форм особистості

раніше, ніж появу нових. Старі форми означені в свідомості певними

поняттями, суспільними ритуалами і стійкими емоційними реакціями. Їх

трансформація суттєво змінює соціальний ландшафт, часом до невпізнання,

і це не може лишатися непоміченим. Натомість нові форми, які, згідно з

елементарною логікою, постають на місці старих, ще не мають чітких

обрисів і навіть означень.

 

Але принципово важливим є усвідомлення того, що ми живемо не просто в

умовах руйнування старих інститутів, але й в умовах постання нових. І

одним із цих нових інститутів є людина – особистість нового часу, в

психологічній і світоглядній (а, можливо, й біологічній) конструкції

якої „вмонтовані” основні „агрегати” сучасної суспільної організації –

комунікаційні, політичні, економічні, культурні [2].

 

Сучасний американський теоретик культури Ф. Ріфф говорить про модальні

типи особистостей – носіїв певних культур. Провідну роль в сучасному

суспільстві вчений відводить „психологізаторам”, чий опертий на

раціональне „знання” витоків моралі, релігії та ідеології імператив

диктує людині не завдавати собі надмірної шкоди, пов’язаної з надто

буквальним додержанням встановлених культурою приписів і норм [3].

Очевидно, що такі настанови викликають розхитування суспільних

інституцій, відповідальних за безпеку спільноти та індивіда. Між цими

процесами пошуку дедалі повнішого комфорту і боротьби з новими загрозами

й пролягає траекторія індивідуальної життєвої стратегії наших

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ