UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЧорноморські вектори у геополітичних концепціях України і Росії (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2137
Скачало198
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Чорноморські вектори у геополітичних концепціях України і Росії

 

Події, пов’язані з останніми президентськими виборами, вкотре

актуалізували ідею федералізації українських земель. Розкол електорату

на східний і західний, брудні політтехнології, звинувачення в

сепаратизмі, епатажний з’їзд делегацій від регіонів у Сєверодонецьку –

все це знову й знову привертає увагу науковців до тези про „буферний

стан” України між цивілізаціями Європи і Росії, а отже – до традиції

тлумачення стратегічних напрямів розвитку української нації.

 

Важко не помітити, що така молода для вітчизняної політичної думки

галузь знання як геополітика, все більше стає засобом виправдання певних

амбіцій та зовнішньополітичних інтересів тих чи інших політичних сил.

Власне кажучи, геополітика завжди була такою, починаючи від свого

започаткування у працях Ф. Ратцеля, Р. Челлена, К. Хаусхофера, основною

метою яких була апологетика загарбницьких апетитів імперіалістичних

урядів. Заідеологізованість, суб’єктивізм і релятивізм поглядів, на

жаль, лишається неодмінною рисою й сучасного політичного дискурсу. І це

незважаючи на те, що геополітика завжди тяжіла до виведення критерію

істинності цього різновиду політичного знання з царини вербального і

нічим (крім суб’єктивної волі політика чи ідеолога) не підкріпленого

виразу власних поглядів у площину об’єктивних підстав.

 

Здавалося б, звернення до географічних чинників – клімату, конфігурації

території, рельєфу, прибережної смуги, наявності корисних копалин,

багатства флори і фауни – тобто об’єктивних за своєю природою умов

існування людських суспільств, повинно якщо не повністю виключити

суб’єктивно-ідеологічний момент з політологічних концепцій, то хоча б

мінімізувати його. Але сталося так, що геополітика не ліквідувала, а ще

більш релятивізувала політичні істини, перетворившись на черговий, до

того ж необов’язковий аргумент у дискусіях між адептами різних

політичних угрупувань. Задовольняють нас геополітичні міркування,

підкріплюють наші позиції – ми їх охоче використовуємо, не задовольняють

– не використовуємо.

 

Ілюстрацією цієї тези є „науковий” висновок про одвічне протистояння

телурократії („сил суші”) і таласократії („сил моря”). Історія

цивілізацій розглядається тут з позицій „географії як долі”. Розташовані

на материках телурократичні держави повинні об’єднатися проти острівних

таласократій, насамперед – англосаксонських країн. Зокрема, фундатор

германської геополітики К. Хаусхофер декларував необхідність створення

„континентального союзу” Берліна, Москви і Токіо [1, с. 32 – 36].

Нацистські ідеологи вважали, що тільки так можна дати гідну відповідь на

„британський виклик”. Як відомо, на практиці ці теоретичні конструкти –

після рішучої відмови СРСР – у дещо зміненому вигляді реалізувалися у

вісі „Берлін – Рим – Токіо”. Здавалося б, геополітичний намір збережено,

але мало хто звернув увагу на те, що ані Італія, ані Японія аж ніяк не

можуть бути віднесені до материкових держав. Проте, що таке географія у

порівнянні з мілітаристськими прагненнями націоналістичних урядів!

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ