UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва„Мовне питання” після парламентських виборів: від політичної кон’юнктури до державної політики (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1291
Скачало193
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

„Мовне питання” після парламентських виборів: від політичної кон’юнктури

до державної політики

 

Мовні проблеми не втрачають гостроти протягом усіх років існування

української держави, хоч і актуалізуються у суспільстві спорадично – під

час виборів або під час зростання напруги у суспільстві загалом. Це чи

не найбільш заполітизоване питання – тобто тема, яка використовується

політичними силами різних спрямувань для досягнення власних цілей та

реалізації власних інтересів. Водночас це сфера, у якій досі держава так

і не сформулювала комплексної стратегії, а в суспільстві не досягнуто

консенсусу між різними групами інтересів. І хоча неминучість і першої, і

другого досі в повній мірі не усвідомлено, саме вони є необхідною

передумовою розв’язання „мовного питання”.

 

Дії виконавчої влади та окремих її представників у мовній сфері протягом

усіх років української незалежності мали характер ситуаційного

реагування, а подекуди й використання мовних проблем у власних цілях.

Більше того, неочевидним для представників влади було й досі лишається

те, що формування та проголошення програми розв’язання мовних проблем –

єдиний шлях до їх розв’язання. І якщо у сфері зовнішньої політики,

боротьби з корупцією, енергетиці після приходу нової („помаранчевої”)

влади пріоритети справді змінилися (або, принаймні, таку зміну було

декларовано), то в мовній політиці все лишилося без змін. Яскравим

прикладом тут є обґрунтування Президентом ліквідації центрального

органу, відповідального за іншу політику – релігійну. Мовляв, у

демократичному суспільстві ніхто не має права вказувати громадянам, до

якої церкви їм ходити. Тож і Держкомрелігії, за цією логікою, абсолютно

не потрібний.

 

Утім, як стверджує класик мовознавства Г. Шифман, „брак мовної політики

– це також мовна політика” [6], і в кожному випадку вона має своє

пояснення. На обох останніх виборах мова (а разом з нею й інші складові

ідентичності – релігія, ставлення до минулого) активно використовувалася

проти „Нашої України” та В. Ющенка особисто. При чому не лише для

дискредитації в очах виборців, а й для створення конфлікту всередині

команди В. Ющенка - між носіями різних ідентичностей. Тож і не дивно, що

самі лише слова „мова”, „УПЦ-К(М)П” та „УПА” викликали у штабістів

острах, а партійній пресі у кожному випадку було суворо наказано тему

ігнорувати.

 

Та на загальному тлі ігнорування мовних проблем і заперечення їх

актуальності в період минулих президентських виборів кандидат у

Президенти В. Ющенко таки окреслив свою майбутню політику у мовній

сфері. Зокрема, ключовою проблемою було названо меншинне становище

української мови (регіональний, функціональний аспекти), а засобом її

подолання так звану позитивну дискримінацію. При цьому вироблення моделі

мовної політики, як стверджував В. Ющенко, відбуватиметься у діалозі

двох мовних груп: „Історичний компроміс... полягає в тому, що ми,

українофони, визнаємо, що російська мова для нашого суспільства – явище

більше, ніж мова національної меншини чи сусідньої держави. А русофони

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ