UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСоціальна допомога в Україні в кінці. XVIII- на поч. XX ст. (реферат)
Авторdimich
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5077
Скачало263
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Соціальна допомога в Україні в кінці. XVIII- на поч. XX ст.

 

ПЛАН

 

1. Суспільна опіка на територіях підросійської України.

 

2. Соціальна допомога в Галичині.

 

3. Приватна благодійність в Україні. Філантропічна діяльність Андрея

Шептицького.

 

Література

 

1. Суспільна опіка на територіях підросійської України

 

За результатами Переяславської угоди 1654 року майже всі українські

землі на засадах автономії увійшли до складу Росії. Але після

російсько-польської війни 1660-1667 рр. відбувся територіальний поділ

України.

 

Під польську сферу впливу відійшли західноукраїнські землі (Східна

Галичина і Волинь) та Правобережжя. За Росією закріплювались Лівобережжя

з Києвом, території Запорізької Січі, Слобідська Україна. Після третього

поділу Польщі (1795 р.) до Росії приєдналося Правобережжя.

 

Отже, на початок ХІХ ст. переважна частина українських земель

(Лівобережна, Слобідська, Правобережна та Південна Україна) входили до

складу Російської імперії. З ліквідацією політичної автономії України

наприкінці ХVІІІ ст. царський уряд посилив колоніальний наступ на її

землях, запровадив загальноімперську державно-політичну систему з її

уніфікаційними методами управління. У цей період спочатку була обмежена,

а згодом повністю зруйнована Запорізька община.

 

Вся українська територія, яка входила до складу Росії, була поділена на

три генерал-губернаторства і дев’ять губерній: Київську, Подільську,

Волинську, Чернігівську, Полтавську, Катеринославську, Таврійську,

Херсонську та Харківську. У губерніях державну владу Російської імперії

представляли губернатори, яких призначав і звільняв цар. Губернії

складалися з повітів, де керували справники. Повіти поділялися на стани,

очолювані поліцейськими приставами. Важливою державною установою була

казенна плата. Вона відала збиранням з населення податків. Щодо

найбільшої маси населення – кріпосних селян, то вся влада над ними

належала поміщикам.

 

Казнокрадство і хабарництво процвітали в усіх ланках губернської

адміністрації. Коли одного разу Микола І дав таємне завдання дізнатися,

хто з його губернаторів не бере хабарів, то в Україні таким виявився

лише один – Київський цивільний губернатор Іван Фундуклей. Здивувавшись,

що такий знайшовся, цар сам дав цьому пояснення: “Не бере, бо дуже

багатий”.

 

Економічний розвиток України в першій половині XIX ст. характеризувався

розкладом феодально-кріпосницької системи. У цей період сільське

господарство було головним сектором економіки. В аграрній сфері

домінувало поміщицьке землеволодіння. Для задоволення у грошах своїх

потреб, які весь час зростали, поміщики посилювали панщину та

скорочували селянські наділи, що призводило до розорення селянства і

деградації поміщицьких господарств. Процес розорення охопив не лише

середні й дрібні поміщицькі господарства, а й латифундії земельних

магнатів, у тому числі нащадків козацької старшини. Так, полтавський

поміщик С.Кочубей заборгував кредитним установам майже 1 млн. крб.

Значну частину свого майна розпродала родина О.Розумовського сина

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ