Реферат на тему:
Організація харчування спортсменів
Складання раціонів і меню. Раціоналізація харчування спортсменів
вимагає рішення таких питань, як організація харчування на різних етапах
річного циклу тренувань і змагань. Тому метою створення певних раціонів
(раціон – норма продуктів харчування для людини на одну добу), меню або
розробки конкретного режиму харчування є, перш за все, досягнення
максимальної відповідності між можливим впливом дієти на організм
спортсмена і завданнями які, поставлені спортивними педагогами на даний
період тренувань або змагань. Такої відповідності можна досягти за
наявності конкретних біохімічних і фізіологічних даних про обмін речовин
і стан організму спортсменів при виконанні фізичної роботи різної
тривалості та інтенсивності з урахуванням таких чинників, як
нервово-емоційна напруга, клімато-географічні умови місця проведення
тренувань і змагань, антропометричні та інші індивідуальні
характеристики спортсменів. Існуючі рекомендації щодо харчування
спортсменів, раціони для осіб, які займаються різними видами спорту, не
відповідають даним вимогам у повній мірі, оскільки вони, як правило,
враховують валові показники витрат енергії, потреби щодо основних
незамінних чинників їжі, які є середніми для всього річного циклу
тренувань і змагань. Тому створення раціонів харчування спортсменів на
конкретний період тренувань – завдання досить актуальне.
Основні принципи створення та використовування раціонів харчування.
Як показала практика, формування адекватних раціонів харчування, які
враховують особливості педагогічного завдання в кожний конкретний період
тренувального циклу, доцільно проводити з позиції умовного поділу всіх
харчових продуктів (за своєю хімічною спрямованістю) на шість основних
груп.
Перша група – молоко і молокопродукти: сир, творог, кефір та ін.
Друга група – м’ясо, риба, птиця, яйця і продукти, які виготовлені з
них.
Третя група – хлібобулочні вироби, крупи, макаронні вироби, борошно,
кондитерські вироби, картопля.
Четверта група – вершкове масло, інші тваринні жири, рослинні масла.
П’ята група – овочі.
Шоста група – фрукти, ягоди, плодово-ягідні соки.
Продукти 1 і 2 груп – найважливіші постачальники повноцінного
тваринного, такого що добре засвоюється білку, частка якого у білковій
частині раціону спортсмена повинна становити не менше 50%, що забезпечує
необхідний якісний оптимум за амінокислотним складом їжі.
Основне призначення продуктів 3 групи – забезпечення організму енергією,
оскільки вони містять багато вуглеводів. Вважають доцільним основну масу
вуглеводів (2/3 загальної кількості) вводити в їжу у вигляді складних
вуглеводів, джерелами яких є крупи, хлібобулочні та макаронні вироби,
борошно, картопля.
Жири тваринного та рослинного походження належать до 4 групи. Біологічна
цінність жирів обумовлена, перш за все, їх високою енергетичною цінністю
і вмістом поліненасичених жирних кислот, основними постачальниками яких
є свіжі нерафіновані масла: соняшникове, кукурудзяне, оливкове та ін.
Разом із жирами до організму надходять найважливіші жиророзчинні
вітаміни: А, D, Е. Тому частка рослинних масел у раціоні спортсмена
повинна становити 20-25% від всіх жирів їжі.
5 і 6 групи продуктів, які представленні овочами й фруктами, є
найважливішими джерелами вітамінів С, Р, Е, деяких вітамінів групи В,
каротину – провітаміну А, мінеральних солей, мікроелементів, вуглеводів.
Коротка характеристика кожної групи продуктів показує, що вони різняться
за своїм хімічним складом. Тому використання у більшій мірі тих чи інших
продуктів дозволяє надати дієті потрібну спрямованість.
При складанні добових раціонів для спортсменів потрібно, перш за все,
провести попередню оцінку їх потреб у харчових речовинах і енергії. Це
дозволить отримати кількісну характеристику раціону.
Варто зазначити, що міра потреби спортсменів у харчових речовинах в
окремі періоди тренувального процесу визначається конкретною структурою
і змістом даного періоду (або кожного окремого мікроциклу), а також
метаболічних характеристик навантажень, які застосовуються. Так, відомо,
що робота в глибокому анаеробному режимі (максимальні і субмаксимальні
навантаження) характеризується високим рівнем лактату, некомпенсованим
ацидозом і високим рівнем сечовини. Робота у змішаному
аеробно-анаеробному режимі може супроводжуватися більш низьким рівнем
молочної кислоти в крові, компесованим ацидозом і неповним
використовуванням лужних речовин. Робота в анаеробному режимі
(швидкісно-силова і власне-силова) потребує збереження в раціоні великої
кількості білка та вітамінів групи В, С. Це пов’язано з інтенсивністю в
організмі обміну білків – як структурного, так і білково-ферментного.
Харчування під час роботи в змішаному режимі потребує збереження
пропорції між білками, жирами та вуглеводами 1:0,9:4, в той час коли
робота в аеробному режимі на витривалість вимагає підвищеної
енергетичної цінності їжі та збільшення долі вуглеводів і жирів, які
містять біологічно активні компоненти.
Індивідуалізація харчування спортсменів. Вірне харчування спортсменів
передбачає врахування тих чинників внутрішнього та зовнішнього
середовища, які у даний момент стають найсприятливішими для здоров’я,
високої фізичної працездатності та нервово-емоційного стану.
1. У спортсменів різної кваліфікації при виконанні близької за об’ємом
та інтенсивністю роботи ефективність використання енергії збільшується з
ростом майстерності. При спостереженні за важкоатлетами було
встановлено, що енерговартість однакової роботи зменшувалась із
зростанням кваліфікації спортсменів. Фізіологічні та біохімічні
механізми цього явища, ймовірно, пов’язані з економізацією енерговитрат
на всіх рівнях і у всіх системах організму, які активно адаптуються до
виконання даного фізичного навантаження.
Різниця в рівні енерговитрат спостерігається також у дітей, юнаків і
дорослих спортсменів. Отже, їх добовий раціон повинен мати різну
енергоємність.
2. Раціональне харчування створює умови для нормального розвитку і росту
дітей. Встановлено, що розвиток мозку, інтелекту дитини, функціонального
стану ЦНС залежать від якості харчування, в першу чергу, від
збалансованості дієти (раціону, меню) щодо незамінних факторів їжі.
Для дитячого організму, який росте і розвивається збалансованість
відрізняється за своїми кількісними характеристиками від відомої формули
збалансованого харчування для дорослої людини. Активні заняття ФКС
вимагають додаткових корективів у харчуванні дітей і підлітків. У першу
чергу, це стосується забезпечення юного організму білком. Доля білків
тваринного походження (молоко, яйця, м’ясо, риба) в раціоні
дітей-спортсменів усіх вікових груп повинна бути максимально високою до
80%. Дуже важливо забезпечити широкий асортимент продуктів, які містять
білок, що дозволить найповніше задовольнити потреби організму, який
розвивається в наборі незамінних амінокислот. Для дитячого організму
притаманна висока потреба в мінеральних речовинах і особливо в таких
елементах, як кальцій, магній, калій, фосфор, залізо, мідь тощо. Під час
занять спортом ці потреби зростають. Є дані про те, що дефіцит заліза у
дітей-спортсменів часто призводить до анемії, а дефіцит калію спричинює
негативні відхилення в кардіограмі юних спортсменів. 300-400 г на добу
овочів і 500 г фруктів і фруктових соків дозволяє ліквідувати такі
дефіцити. Щодо залізодефіцитних анемій різної форми, то тут головне
дієтичне правило полягає в тому, щоби поєднувати м’ясну (але не жирну)
їжу з овочами та фруктами.
Для дітей рекомендується обов’язкове п’ятиразове щоденне харчування. При
цьому важливо поєднувати у часі підвищену фізичну та харчову активність.
Діти-спортсмени не повинні приходити на тренування голодними, а після
тренування прийом їжі треба організувати якомога скоріше.
3. Питання індивідуалізації харчування включають в себе і поняття про
біохімічну індивідуалізацію організму. Часто до фахівців по харчуванню
звертаються з проханням визначити режим, раціон або дієту харчування,
щоби збільшити м’язову масу, силу скелетних м’язів або розвинути
витривалість (дивися відповідні розділи посібника). Варто зазначити, що
такі фізичні якості, як сила і витривалість скелетних м’язів, як правило
генетично обумовлені. Вони залежать від співвідношення різних за
характером біохімічного обміну волокон в кожному окремому м’язі.
Наприклад, більшого успіху у видах спорту на витривалість може досягнути
та людина, у якої в м’язах, які виконують основне навантаження більше
волокон з високою окислювальною спроможністю. М’язи, які містять більше
волокон з високою гліколітичною активністю, більш характерні для
спортсменів у швидкісно-силових і власне силових видах спорту. Тому
врахування схильності обміну речовин у м’язах до аеробного або
анаеробного типу – важлива передумова успіху в спорті.
4. Важливим питанням диференціації харчування є питання про статеві
відмінності – про особливості режиму та раціону харчування дівчат і
жінок. Потрібно пам’ятати, що залізодефіцитна анемія зустрічається у 20%
жінок , а серед спортсменок ця цифра ще більша.
5. Підвищена схильність (як результат особливого біохімічного статусу)
до повноти у жінок, змушує спортсменок застосовувати різні хитрощі в
дієті. При цьому дуже небезпечними є спровоковані дефіцити або
дисбаланси в незамінних факторах їжі. Наприклад, відмова від усього
жирного призводить до дефіциту в дієті поліненасичених жирних кислот,
жиророзчинних вітамінів. Відмова від хлібу, картоплі сприяє розвитку
дефіциту щодо водорозчинних вітамінів, мікро- і макроелементів. Стан
ускладнюється ще й тим, що часто дієта супроводжується нестачею в
раціоні фруктів і овочів. Подібні ситуації виникають при захопленні
модними дієтами з вираженою харчовою спрямованістю. Концепція
раціонального та збалансованого харчування застерігає, що будь-який
надлишок спричинює дефіцит.
6. У харчуванні спортсменів потрібно враховувати особливості їх смаків і
національної кухні, релігійні заборони, антропометричні особливості
організму. Потрібно враховувати навіть емоційний стан спортсмена. Так, в
залежності від результату гри у одного й того ж спортсмена може бути
різний настрій, який впливає на його ставлення до їжі .
Отже, при організації харчування – цього важливого засобу відновлення
розумової та фізичної працездатності людини – потрібно враховувати всі
сторони взаємодії їжі та живого організму.
Застосування продуктів підвищеної біологічної цінності в спортивній
практиці. Теоретичний і практичний досвід фахівців з харчування,
спортивної біохімії та медицини свідчить про те, що в умовах сучасного
спорту вищих досягнень у зв’язку з необхідністю прискорення процесів
відновлення і підвищення спортивної працездатності вимагається
застосування спеціальних продуктів ППБЦ (розділ «Замінники анаболічних
стероїдів»). У наш час з’явилась можливість за допомогою таких продуктів
організувати раціональне та збалансоване харчування спортсменів у різні
періоди тренувань і змагань з урахуванням індивідуальних особливостей на
рівні сучасних вимог науки про харчування людини.
Застосування ППБЦ дозволяє забезпечити високий рівень працездатності,
підвищити ефективність спортивного тренування. Використовують ППБЦ, як
під час виконання фізичних навантажень (харчування на дистанції), так і
у відновний період після навантажень. В залежності від цих умов
змінюється й тактика використання ППБЦ. Застосування ППБЦ дозволяє
вирішувати різні завдання :
1. Підвищення фізичної працездатності на дистанції.
2. Прискорення процесів відновлення.
3. Регуляція водно-сольового обміну.
4. Регуляція маси тіла.
5. Спрямований розвиток м’язової маси тіла.
6. Зниження об’єму добових раціонів в період змагань.
7. Зміна якісної орієнтації добового раціону в залежності від
спрямованості тренувальних навантажень або при підготовці до змагань.
8. Індивідуалізація харчування, особливо в умовах великих
нервово-емоційних напружень.
9. Термінова корекція незбалансованих добових раціонів.
10. Збільшення кратності харчування в умовах багаторазових тренувань.
Сучасні вимоги науки про харчування спортсменів передбачають як мінімум
п’ятиразовий прийом їжі. В умовах багаторазових тренувань важко, а
деколи і неможливо організувати п’ятиразове харчування без включення в
асортимент ППБЦ. В залежності від конкретного завдання можна
рекомендувати різні ППБЦ і схеми їх прийому.
Список літератури:
Бенедь В.П., Ковальчук Н.М., Завацький В.І. Цілеспрямовані дії фізичних
вправ на розумову працездатність людини: Навчальний посібник. – Луцьк:
Надстир’я, 1996. – 104 с.
Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів початкових класів:
Навч.-метод. посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Рад.шк., 1989.
– 190 с.
Булатова М.М., Платонов В.Н. Спортсмен в различных
климато-географических и погодных условиях. – К.: Олимпийская
литература, 1996. – 176 с.
Вайнбаум Я.С. Гигиена физического воспитания: Учеб. пособие для
студентов фак. физ. воспитания пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1986. –
176 с.
Вайнбаум Я.С. Дозирование физических нагрузок школьников. – М.:
Просвещение, 1991. – 64 с.
Дубовис М.С. Твій фізичний гарт. – К.: Здоров’я, 1983. – 80 с.
Зільман С.Л., Зільман В.Л., Шевченко С.М. Гігієнічне виховання учнів:
Посібник для вчителів. – К.: Рад.шк., 1988. – 123 с.
Куколевский Г.М. Гигиена физкультурника. – М.: Медицина, 1971. – 80 с.
Лаптев А.П., Малышев И.Н. Практикум по гигиене: Пособие для институтов
физической культуры. – Изд. 2-е, перераб. – М.: Физкультура и спорт,
1981. – 151 с.
Лаптев А.П., Минх А.А. Гигиена физической культуры и спорта: Уч-ник для
ин-тов физ. культуры. – М.: Физкультура и спорт, 1979. – 288 с.: ил.
Массовая физическая культура в вузе: Учеб. пособие /И.Г.Бердников,
А.В.Маглеваний, В.Н.Максимова и др.; Под ред. В.А.Маслякова,
В.С.Матяжова. – М.: Высш. шк., 1991. – 240 с.: ил.
Матеріали лекцій.
Мейксон Г.Б. и др. Самостоятельные занятия учащихся по физической
культуре /Г.Б.Мейксон, В.Н.Шаулин, Е.Б.Шаулина. – М.: Просвещение, 1986.
– 112 с.
Омельяненко В.Г. Лекції і лабораторні заняття з гігієни шкільної і
фізичних вправ: Навчальний посібник. – Тернопіль: Видавничий відділ
ТДПУ, 1999.–140с.
Питание в системе подготовки спортсменов /Под ред. В.Л.Смульского,
В.Д.Моногарова, М.М.Булатовой. – К.: Олимпийская литература, 1996. – 223
с.
Рациональное питание спортсменов /Калинский М.И., Пшендин А.И. – К.:
Здоров’я, 1985. – 128 с.
Смолянский Б.Л., Шибаева Л.С. Питание спортсменов. – К.: Здоров’я, 1982.
– 56с.
Уильямс Мелвин. Эргогенные средства в системе спортивной подготовки:
Учебное пособие. – К.: Олимпийская литература, 1997. – 255 с.
Уроки физической культуры в 9-10 классах средней школы/Ю.А.Барышников,
Г.П.Богданов, И.А.Водянникова и др.; Под ред. Г.П.Богданова. – 2-е изд.,
доп. и перераб. – М.: Просвещение, 1987. – 207 с.: ил.
Физиология оздоровительного бега / Фурман Ю.Н. – К.: Здоров’я, 1994. –
208 с.
Физкультурно-оздоровительная работа в школе: Пособие для учителя
/С.А.Баранцев, Г.В.Береуцин, Г.И.Довгаль, И.Н.Столяк; Под ред.
А.М.Шлемина. – М.: Просвещение, 1988. – 144 с.: ил.
Фізична культура в 1-11-х класах: Програми для загальноосвітніх
навчальних закладів. – К.: Перун, 1998. – 64 с.
Язловецкий В.С. Физическое воспитание детей и подростков с ослабленным
здоровьем. – К.: Здоровье, 1991. – 232 с.: ил.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
