UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМетодика вивчення пунктуації (реферат)
Авторdimich
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5020
Скачало347
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Методика вивчення пунктуації

 

План

 

1. Значення пунктуації та ЇЇ основи. Місце пунктуації у шкільному курсі

мови. Завдання навчання пунктуації.

 

2. Особливості опрацювання правил.

 

3. Види вправ.

 

4. Методика виправлення, обліку і класифікації пунктуаційних помилок.

Робота над пунктуаційними помилками.

 

1. Значення пунктуації та її основи. Місце пунктуації у шкільному курсі

мови. Завдання навчання пунктуації

 

Успішне навчання пунктуації як системи правил уживання розділових знаків

вимагає обов'язкового врахування в усіх деталях значення пунктуації та

її основ, від чого залежить вибір методів і прийомів роботи в кожному

конкретному випадку.

 

Значення пунктуації полягає насамперед у тому, що за її допомогою текст

розчленовується на певні відрізки з тим, щоб читач точніше, глибше, в

повній відповідності до задуму автора зрозумів і сприйняв написане.

Отже, розділові знаки допомагають виражати думки і почуття. Відомо, що

зміна місця розділових знаків може видозмінювати зміст думки, вираженої

реченням. Наприклад: А я рушаю в путь — нову стрічать весну (М.

Рильський.) і А я рушаю в путь нову — стрічать весну.

 

Розділові знаки відділяють граматично і за змістом завершені відрізки

мови: крапка відділяє речення, кома — прості речення в складі складного,

однорідні члени, звертання і т. ін.

 

Найголовнішим, вихідним у кожному висловленні є його зміст, але він

виявляється лише в граматичному та інтонаційному оформленні. Тому можна

погодитися з О. В. Текучовим в тому, що «сучасна пунктуація будується на

н.а ряді принципів, а на одному— семантико-граматичному, компонентами

якого є смисл і граматична (а отже, й інтонаційна) будова речення (в

органічній єдності)». З цього випливає можливість і доцільність вивчення

пунктуації у зв'язку з опрацюванням синтаксису, що й передбачено

навчальними програмами.

 

Пунктуаційна грамотність базується на розумінні не лише призначення і

основ пунктуації в цілому, але й функції кожного із розділових знаків.

Всі розділові знаки поділяються на дві основні групи — ті, які

відділяють певні граматичні одиниці одну від іншої, і ті, що виділяють

певні конструкції зі структури одиниці більш високого синтаксичного

рівня. Хоч в окремих своїх функціях деякі розділові знаки і не підходять

до жодної з цих груп (напр., тире у неповному реченні чи крапки на

позначення пауз у потоці мовлення), все ж розрізнення їх може дати

значну практичну користь.

 

До першої групи належать знаки, які відділяють самостійні речення або

незалежні одна від одної частини складних конструкцій, групу підмета від

групи присудка, однорідні члени речення (крапка, знак питання, знак

оклику, кома, крапка з комою, двокрапка, тире, крапки). Вони можуть бути

одиничними або повторюваними, але ніколи не бувають парними. Для

усвідомлення системного характеру пунктуації найбільше значення мають

розділові знаки, що можуть повторюватись,— кома і крапка з комою, які

вживаються у відкритих синтаксичних конструкціях із сурядним зв'язком їх

складових частин.

 

Друга група знаків служить для позначення синтаксичних конструкцій, які

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ