UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТеоретико-методологічні основи сімейного виховання. Роль батьківського спілкування у вихованні дитини (реферат)
Авторdimich
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6916
Скачало488
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Теоретико-методологічні основи сімейного виховання. Роль батьківського

спілкування у вихованні дитини

 

План

 

1. Стилі сімейного виховання

 

2. Принципи та загальна стратегія сучасного сімейного виховання

 

3. Методи сімейного виховання і специфіка їх застосування

 

4. Батьківське спілкування: поняття, функції та компоненти

 

5. Культура батьківського спілкування

 

Стилі сімейного виховання

 

Сукупність установок батьків, їх емоційного ставлення до дитини,

сприйняття дитини батьками і відповідних способів поводження з нею

утворюють стиль сімейного виховання.

 

Так, В. Гарбузов вирізняє три типи неправильного виховання, що

практикуються батьками дітей, хворих на неврози:

 

• А (неприйняття, емоційне відторгнення) — неприйняття індивідуальних

особливостей дитини у поєднанні з жорстким контролем, регламентацією

життя дитини, нав'язуванням їй єдиного правильного (з погляду батьків)

типу поведінки; поряд із жорстким контролем цей тип може поєднуватися з

недостатнім рівнем контролю, байдужістю, цілковитим потуранням;

 

• Б (гіперсоціалізація) — тривожно-недовірлива концентрація батьків на

стані здоров'я дитини, її соціальному статусі, очікуванні успіхів часто

з недооцінюванням індивідуальних психологічних особливостей дитини;

 

• В ("кумир сім'ї") — центрація батьків на дитині, потурання її примхам,

іноді на шкоду іншим дітям або членам сім'ї.

 

Дослідники А. Лічко і Е. Ейдеміллер припускають крім виховання за типами

"кумир сім'ї" (у їхній інтерпретації — "поблажлива гіперпротекція") і

"емоційне відторгнення" існування таких стилів виховання (особливо

несприятливих для підлітків з акцентуаціями характеру і психопатіями):

 

• гіпопротекція (недостатність опіки і контролю за поведінкою дитини,

брак чи відсутність уваги, тепла, турботи про фізичний і духовний

розвиток дитини, невключеність у її життя);

 

• домінуюча гіперпротекція (поєднання загостреної уваги до дитини з

великою кількістю обмежень і заборон, що призводить до формування

нерішучості, несамостійності дитини чи до яскраво вираженої реакції

емансипації);

 

• підвищена моральна відповідальність (покладання відповідальності на

дитину за життя і благополуччя близьких, що не відповідає віку й

реальним можливостям дитини; очікування від дитини великих досягнень у

житті на тлі ігнорування її потреб та інтересів).

 

Найбільшою мірою шкодять дитині непослідовний, змішаний стиль виховання,

неузгодженість і суперечливість установок батьків на процес виховання,

оскільки постійна непередбачуваність реакцій батьків позбавляє дитину

відчуття стабільності оточуючого світу, породжуючи в неї підвищену

тривожність.

 

Вивчення практики сімейного виховання показує, що воно значною мірою

визначається принципами і характером виховання, якого дотримуються

батьки як вихователі (авторитарне, демократичне, гуманістичне). У тій

родині, де здійснюється гуманістичне виховання як процес міжособистісної

взаємодії батьків і дітей (суб’єкт-суб’єктна взаємодія), суб’єкти

сприймають один одного як неповторну людську цінність, створюють умови

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ