Реферат на тему:
Суть професійного самовиховання майбутніх соціальних педагогів
План
1. Технологія професійного самовиховання майбутніх соціальних педагогів.
2. Самовдосконалення студентів у процесі оволодіння професійно
педагогічними вміннями.
1. Технологія професійного самовиховання майбутніх соціальних педагогів
Самовиховання як свідома і цілеспрямована діяльність людини спрямована
на вдосконалення своєї особистості розглядається перш за все з точки
зору змісту того, що необхідно вдосконалювати. Майбутній соціал ний
педагог ставить перед собою ціль – якнайкраще підготуватись до
майбутньої професійної діяльності. Відповідно, змістом. Завданнями
професійного самовиховання студента є професійно значимі якості його
особистості.
В першу чергу мова йде про високий рівень методологічної підготовки
майбутнього спеціаліста, про підготовку його до постійного розвитку
моральної культури, про розвиток здатності до широкого і глибокого
соціально-педагогічного мислення і творчості.
(Методологія науки – це вчення про принципи, форми і методи наукового
пізнання. Методологічна основа – це науковий фундамент, з позиції якого
дається пояснення основних педагогічних явищ і процесів, розкриваються
їх закономірності).
Першу і найбільш важливу суспільну групу вимог до особистості
соціального педагога складають вимоги до нього як до представника
суспільства, який впливає на інших і формує особистість учня перш за все
своєї особистістю. Мова йде про морально-педагогічні якості соціального
педагога, в тому числі про інтереси, потреби, переконання і мотиви
поведінки. Сюди слід віднести загальнолюдські якості, риси характеру і в
цілому спрямованість особистості соціального педагога.
Друга група вимог до особистості соціального педагога стосується його
індивідуального досвіду – професійної підготовленості, включаючи глибокі
знання із фундаментальних та фахових дисциплін.
Третю групу вимог до особистості соціального педагога складають проблеми
розвитку психічних процесів.
Центральною проблемою інтелектуального самовиховання студента є розвиток
у нього якостей педагогічного мислення. При цьому проявляються такі типи
мислення, як аналіз конкретних соціально-педагогічних ситуацій,
визначення соціально-педагогічних проблем в даних конкретних умовах,
вироблення варіантів вирішення завдань і т.д.
Правильний підхід до проблеми самовиховання студентів визначається його
рушійними силами.
Рушійні сили самовиховання майбутніх спеціалістів визначається як
зовнішніми соціальними вимогами так і особистим ставленням до цих вимог.
Переборення внутрішніх протиріч, що виникають між цими двома факторами в
сутності і є процес саморуху і саморозвитку студента. Як самовиховання є
продовженням і умовою успішного суспільного виховання, так і професійне
самовиховання є продовженням і умовою успішного професійного виховання
студента.
Загальна і перша умова виникнення потреби професійного самовиховання у
майбутніх соціальних педагогів – це перехід його з позиції “я – студент,
нехай мене вчать і виховують” на позицію “я – майбутній спеціаліст. Я
готую себе до цієї важливої професії”. Проте разом з цим він повинен
оволодіти і досвідом самостійної роботи над збагаченням своїх знань і
умінь, над розвитком своєї особистості. Оволодіння будь якою діяльністю
проходить тільки в процесі самої діяльності.
Друга умова виникнення потреби у самовихованні є сформованість у
свідомості студентів образу ідеального соціального педагога.
Активне професійне самовиховання починається після того, як студент
ретельно познайомиться з обраною професією, з вимогами, які вона
пред’являє до нього. Професійні вимоги до особистості соціального
педагога, будучи усвідомленими і прийнятими студентом, стають потужнім
рушієм практичної дії. Головна функція вимог – орієнтувати студента в
процесі адаптації до професійної діяльності і спонукати до
цілеспрямованого формування своєї особистості. Це – підготовчий етап для
самовиховання, етап утвердження в позиції соціального педагога.
Другий етап – це етап програмування змін у своїй особистості.
Наступний етап – етап реальних дій само зміни якостей особистості.
Однак, якщо етап реальних дій, а він актуалізується саме під час
соціально-педагогічної практики, не буде усвідомлений в достатній мірі,
то самовиховання не набуде дійового характеру.
Працюючи над собою, студент починає керуватися принципом “якщо б”, тобто
“якщо б я поступив так, то …”Так утворюється ще один етап в процесі
самовиховання – етап мислення і уявлення. Завдяки уяві та судженням
студента вдається випередити свої майбутні вчинки.
Завершальний етап – етап вправ, на якому можуть утворюватися не просто
дії, уміння, а необхідні звички, властивості особистості. В ідеалі слід
виробити таку систему мобілізації студента на його самовдосконалення,
при якому би він:
– виробляв у себе навички самоспостереження і самопізнання;
– вчився проектувати зміни в своїй особистості;
– свідомо здійснював на себе виховні дії, керував своєю поведінкою,
розвитком необхідних якостей;
– опанував аутогенним тренуванням і вчився керувати своїм фізичним і
психічним станом.
2. Самовдосконалення студентів у процесі оволодіння
професійно-педагогічними вміннями
Завдяки професійно-педагогічним умінням соціальний педагог реалізує свої
професійні функції: передає молодому поколінню соціальний досвід, формує
у нього потрібні соціально-особистісні якості, підготовлює до життя.
До основних професійно-педагогічних умінь належать:
– пізнавальна,
– конструктивні,
– комунікативні,
– інформаційні,
– організаторські.
Будучи відображенням загально інтелектуальних здібностей педагога,
пізнавальні вміння включають:
– вміння спостерігати і розуміти людей, їх внутрішній світ;
– вміння орієнтуватися в отриманій інформації, відбирати з неї необхідне
для своєї діяльності;
– вміння усвідомлювати і контролювати свій фізичний і психічний стан,
регулювати свою поведінку.
Ці вміння і здібності можуть розвиватися і стихійно, проте ефективним є
їх свідомий саморозвиток, де значна роль належить спостережливості.
Спостережливість ґрунтується на увазі, сприйнятті, мисленні та пам’яті.
Педагогічна спостережливість – не частковий психічний процес, а
властивість особистості соціального педагога. Спостережливість – це
вміння “вбирати в себе” то, що бачиш, чуєш і обдумати це. Це зацікавлене
сприйняття, що супроводжується інтенсивною роботою розуму.
Становлення педагогічної спостережливості можна пояснити з точки зору
теорії поетапного формування розумових дій. Процес цей проходить через
наступні основні перехідні етапи. Спочатку накопичуються знання про ті
зовнішні ознаки, в яких проявляються емоційні, інтелектуальні та вольові
процеси і стани особистості, а саме: міміка, жести, інтонація.
Спостерігаючи, необхідно потім проаналізувати.
Конструктивні вміння – це здатність планувати, передбачати хід і
результати соціально-педагогічної роботи Для цього необхідно володіти
розвинутим психолого-педагогічним мисленням та уявою.
Комунікативні уміння, як і пізнавальні є загальнолюдськими вміннями.
Проте для соціального педагога вони є професійною якістю його
особистості.
Майбутньому спеціалісту необхідно знати і володіти формами і культурою
спілкування. У різних соціальних, професійних і побутових умовах
спілкування набуває самі різні форми. Найбільш типовими формами між
особистісного спілкування вважаються наступні: анонімне,
функціонально-рольове (ділове), неформальне й інтимно-сімейне
спілкування.
Література:
1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори – в 5- ти т., Т.5 — Виховання і
самовиховання, – К., 1997р.
2. Оржеховська В.М., Хілько Т.В., Кириленко С.В. Посібник з
самовиховання. -К.,1996.
3. Рувинський А.І., Соловйова А.Е. Психологія самовиховання. -М., 1982.
4. Томан І. Як удосконалювати самого себе. Пер. з чеш. – К., 1988.
5. Ковальов А.Г. Самовиховання школярів. – М., 1967.
6. Галузинський В.М., Масленнікова П.П. Самовиховання та самоосвіта
школярів.-К., 1969.
7. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.,
1995
8. Фіцула М.М. Педагогіка. – Тернопіль, 1997.
9. Карпенчук С.Г. Теорія та методика виховання. – К., 1997.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter