UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПсихолого-педагогічні особливості осіб з девіантною поведінкою (реферат)
Авторdimich
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2554
Скачало399
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Психолого-педагогічні особливості осіб з девіантною поведінкою

 

ПЛАН

 

1. Важковиховуваність як передумова відхилень у поведінці неповнолітніх.

 

2. Психолого-педагогічна характеристика неповнолітніх правопорушників.

 

3. Класифікація і типологія правопорушників.

 

1. Важковиховуваність як передумова відхилень у поведінці

неповнолітніх.

 

“Практика заборон у вихованні дітей призводить до того, що дитина,

втрачаючи можливість хоч би якось контролювати ситуацію, володіти нею,

починає відчувати безпорадність, за своїми біохімічними зрушеннями

близьку до депресії. Зовні вона навіть надто активна, виглядає

бунтівником, робить усе наперекір, а насправді дитина внутрішньо млява,

апатична, її розум знаходиться у бездіяльності. Внутрішньо інертний,

такий підліток може стати діяльним лише після сильно діючих заходів.

Покарання стає неминучим, бо без нього він просто не в змозі взятися за

роботу. Звикається до сильних подразників, до безпричинних конфліктів,

бійок, спиртних напоїв, інших наркогенних речовин. Нездорова психіка,

сформована у нездоровому середовищі, вимагає все міцніших подразників.

Таким подразником може бути правопорушення чи злочин, частіше всього

немотивований” – вважає Оржеховська В.М.

 

Термін „важковиховуваність” пройшов ряд перетворень. Ще у першій

половині ХІХ ст. важкими вважали лише дітей з різко вираженими фізичними

вадами. Частіше використовували термін „важке дитинство”, „морально

дефективний”, „бездоглядність”. В.О.Сухомлинський вживав поняття

“важкий” без лапок. У 30-ті роки П.П.Блонський у книзі „Трудные

школьники” пише, що поняття „важкий учень” можна вживати і в

суб’єктивному, і в об’єктивному розумінні. З об’єктивної точки зору ,

важкий учень – такий, стосовно якого робота вчителя виявляється

малопродуктивною. З суб’єктивної точки зору, важкий учень – такий, з

яким вчителю обтяжливо займатися, який вимагає від вчителя багато

роботи. М.М.М’ясищев переконував, що „трудність” – поняття умовне.

А.С.Макаренко підкреслював, що людина погана лише через те, що

знаходиться у поганій соціальній структурі. А польський педагог Я.Корчак

писав, що дитина недисциплінована і зла тому, що страждає.

 

О.М.Грабов у книзі „Тип трудных детей” писав, що важкі діти – це одне із

неоформлених педагогічних понять. Для одних – це діти слабо обдаровані,

невстигаючі, Для інших – діти з установками, не сприйнятливими для

школи, чи діти з різко виділеною індивідуальністю.

 

Отже, широко вживане поняття важковиховуваності є збірним і в кожному

окремому випадку необхідно визначити його конкретний зміст.

„Важковиховуваність” є похідним від терміну „важковиховувані”, тобто, це

ті діти, виховання яких викликає труднощі. До цієї категорії належать

соціально і педагогічно занедбані, невстигаючі та недисципліновані діти,

діти з вадами психічного та фізичного розвитку. У педагогічному процесі

всі ці відхилення сприймаються як наявний чи прихований опір виховним

впливам, а також нездатність дитини сприймати на рівні з усіма

педагогічні вимоги.

 

У загальноприйнятому розумінні до важковиховуваних відносяться фізично

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ