UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІнститут президентства в Україні: стан і перспективи досліджень (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1746
Скачало292
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Інститут президентства в Україні: стан і перспективи досліджень

 

З унезалежненням України почався складний і суперечливий процес

творення інститутів національної державності. Серед нових владних

структур одним з перших, 1991 року, постав інститут президентства.

Відтоді статус, правове поле та різні аспекти діяльності Президента,

здійснюваної ним політики привертають пильну увагу науковців. Відтак на

сьогодні вже нагромаджено значний фактаж та напрацьовано більш-менш

об’ємний аналітичний матеріал стосовно функціонування інституту

президентства.

 

Інтерес до новопосталого інституту влади проявляють не тільки українські

дослідники, а й вчені інших колишніх республік СРСР [1]. Розвідки, з

якими вдалося познайомитися, виконано у Вірменії, Білорусі, Казахстані

та Росії. Враження від них далеко не однозначні. Для переважної їх

більшості (зокрема, білоруських і казахстанських) характерна констатація

фактів та, сказати б, „м’який” (у стилі „президент – Батько і Геній”)

аналіз наслідків запровадження інституту президентства, особливістю

якого є обгрунтування „доцільності”, „оптимальності”, „перспективності”

політики того чи іншого президента, котрий владарює вже кілька

конституційних термінів.

 

Дещо інша ситуація в Росії. Там науковці, відчуваючи специфіку моменту,

проводять грунтовні, гостро критичні по відношенню до структур і

політики президента В. Путіна дослідження (про що свідчать, приміром,

публікації в журналах „Власть”, „Общественные науки и современность”,

„Полис”). У них прямо вказується, що в країні „виборне самодержавство

поступилося бюрократично-авторитарному режиму” [2], що В. Путін прийшов

„всерйоз і надовго”, що його керована демократія ще не виявила своєї

справжньої сутності, не заявила про себе, так би мовити, на повен голос.

А відтак відзначається, що тільки поки що газети „пишуть, що хочуть”,

„садять без суду й слідства” тільки декого з олігархів (які

„зарвалися”), що кордони ще відкриті, що ще діє „кілька політичних

партій” [3]. Проте одночасно звучать й інші, сказати б, заспокійливі

твердження, суть яких зводиться до того, що в Росії (на відміну від

Західної Європи) „можлива інша – неліберальна – форма демократії” [4].

Для декого будь-яка демократія є загалом неприйнятною. Такі політики й

політологи прагнуть відродити та зміцнити в масовій свідомості імперську

ідею, заводячи мову про необхідність творення „ліберальної імперії”, або

без обмовок заявляють, що „монархія потрібна Росії, як повітря” [5].

 

Для нас у цій ситуації цікаво, що в російській науковій,

науково-публіцистичній літературі спостерігається плюралізм думок,

позицій, тверджень. Дехто з російських дослідників ніби припускає, що

„кисень невдовзі буде перекрито”, відтак працює багато, чесно, без

недомовок. Інші ж готові сприйняти, зрештою, „демократію” (чи те, що так

називатиметься) в тому вигляді, в якому її запропонує президент, або,

навпаки, робити все, аби суспільство відійшло від демократичного

облаштування влади як можна швидше й далі.

 

З урахуванням такої ситуації закономірно постає питання: в якому стані

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ