UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІнститут президентства: походження та сутність феномена (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2821
Скачало332
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Інститут президентства: походження та сутність феномена

 

На початку 1990-х років у політичній системі України постав новий

владний інститут – інститут президентства. Конституційні засади,

механізм, ефективність його функціонування – ось тільки деякі з питань,

що привертають увагу не лише науковців і політиків-практиків, а й

кожного громадянина, небайдужого до пошуку шляхів подальшої

демократизації життя в країні.

 

Аналізуючи інститут президентства з урахуванням актуальних політичних

проблем, варто, гадаємо, замислитися над тим, на що загалом, так би

мовити, можна сподіватися від цієї владної структури, яким „запасом”

можливостей вона володіє? А понад те – який обсяг президентських

повноважень є оптимальним?

 

Загальновідомо, що батьківщиною інституту президентства є Сполучені

Штати Америки, де наприкінці ХVІІІ століття і розпочала „життя” нова

владна структура. З початком ХІХ століття країни Латинської Америки

заходилися копіювати досвід північного сусіди, а відтак переписувати

свої конституції та вводити в державно-владні механізми інститут

президентства. За деякими даними, з моменту здобуття незалежності 20

країн цього регіону ухвалили 260 конституцій. Одна тільки Венесуела мала

їх вже 25, а Бразилія – 8. Однак, порівнюючи зміст, а головне –

ефективність функціонування інституту президентства в США й країнах

Латинської Америки, отримуємо результат явно не на користь останніх: США

до сьогодні залишаються єдиною в світі країною з ефективною

президентською системою правління. Президентські ж системи їх південних

сусідів, за оцінкою аналітиків, засвідчують „рекорд слабкості”.

 

У середині ХІХ століття інститутом президентства звабились європейці:

такі посади з’явилися в структурі влади Щвейцарії та Франції.

 

Активне впровадження республіканської форми правління з інститутом

президентства розгортається у ХХ столітті – із закінченням Першої

світової війни. Можливо, не в останню чергу такому ходу речей в

монархічній Європі сприяв не лише блискучий демократичний досвід США,

але й позитивний імідж 26-го і 28-го американських президентів – двох

нобелівських лауреатів, Теодора Рузвельта та Вудро Вільсона. З ними

народам Європи й Азії довелося „познайомитися” на зорі ХХ століття:

обидва президенти виступили миротворцями. Перший відіграв неябияку роль

у припиненні російсько-японської війни й підписанні у вересні 1906 року

Портсмутського договору. За це він і був винагороджений Нобелівською

премією миру. Другий отримав цю премію 1919 року. Як відзначив А. Буен

(глава норвезького парламенту) – за привнесення „фундаментального закону

людяності в сучасну міжнародну політику” [1].

 

Як би там не було, але 1919 року президента обирали вже й німці у

новопосталій Веймарській республіці. Досвід США не був скопійований, так

би мовити, „дослівно” – в республіці постала не президентська, а

напівпрезидентська форма правління. Слідом за німцями інститут

президентства запровадили Австрія, Чехословаччина, Польща, країни

Балтії.

 

Прикметно, що нові віяння не оминули й тогочасний Радянський Союз.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ