UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІнституціалізація молодіжного руху України (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3144
Скачало291
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Інституціалізація молодіжного руху України

 

В останні роки український молодіжний рух пройшов складний шлях у

своєму розвитку, перетворюючись на дієву складову структур

самоорганізації українського суспільства. Він все активніше заявляє про

себе в алгоритмі суспільного життя країни як учасник формування та

реалізації молодіжної політики. Автор статті ставить за мету

проаналізувати основні проблеми інституціалізації сучасного молодіжного

руху України.

 

У Посланні Президента України до Верховної Ради України „Про внутрішнє і

зовнішнє становище України у 2002 році” підкреслюється, що початок

третього тисячоліття ознаменував завершення початкового етапу творення

української держави. Суспільство зазнало радикальних, всеохоплюючих

перетворень. В країні, зокрема, викристалізувалися елементи нової

соціальної структури і громадянського суспільства.

 

Нині Україна вступила в новий, другий етап свого розвитку, стратегічним

завданням якого у системній трансформації суспільства є перетворення її

(не декларативно, а за глибинним змістом державного буття) на сучасну

європейську державу, яка б, синтезувавши кращі національні традиції,

долучилась до європейських і світових процесів, адекватно відповідала на

виклики глобалізації. Серед основних завдань, які необхідно здійснити у

цій справі, визначається й необхідність активного формування розвиненого

громадянського суспільства, оскільки нинішня політична система країни

покищо не забезпечує належної ролі та впливу його інститутів на розвиток

політичних і соціально-економічних процесів, не сприяє формуванню

механізмів ефективного контролю за діями влади. Хоча нині об’єднання

громадян функціонують практично в усіх сферах суспільного життя (якщо

1992 року діяло лише 158 всеукраїнських, міжнародних легалізованих

громадських об’єднань, то 2002 року – уже 1839), однак їх здатність

захищати суспільні інтереси є недостатньою. За даними соціологічних

досліджень, тільки близько 3 % громадян є членами громадських

організацій [1, с. 13–14, 18, 24, 437].

 

Необхідно відзначити, що проблема інституціалізації громадських рухів

турбує не тільки країни, що виникли на теренах колишнього СРСР, а й

країни Західної Європи та Північної Америки. У суспільствах, що увійшли

в епоху постмодерну, спостерігається процес зростання самостійності,

автономії, індивідуальності людини поряд з підвищенням відповідальності

її за власну поведінку. Одним з проявів цієї тенденції, починаючи з 80 –

90-х років, стало зростання аномічного індивідуалізму (Е. Гіденс) [2, с.

77], самотності, наслідком якої є підвищення споживання наркотиків,

депресії, зниження продуктивності праці (Е. Тоффлер) [3, с. 323 – 329).

 

Нові тенденції в суспільному житті змусили соціологів, політологів,

економістів переглянути своє ставлення до проблем соціальних інститутів

та інституціалізації. Якщо інституціоналізм класичної соціології (Е.

Дюркгейм, Т. Парсонс) приділяв первинну увагу дії колективів, груп, то

представники постмодернізму (З. Бауман, Н. Луман, Д. Роуз, І. Хабермас,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ