UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторична пам’ять як функція історичної свідомості (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2295
Скачало199
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему

 

Історична пам’ять як функція історичної свідомості

 

Останнім часом в історичних дослідженнях все частіше фігурує категорія

історичної пам’яті. Запропоновані Р. Колінґвудом, М. Гайдеґером, С.

Тулміном та іншими вченими концептуальні моделі історичної пам’яті нині

потребують певного переосмислення та узагальнення. З огляду на це автор

пропонує синтетичний погляд на історичну пам’ять як функцію історичної

свідомості.

 

Історико-науковий опис завжди є реконструкцією, мета якої – адекватне

відображення реальності історичного минулого [3, с. 27 – 34]. Відтак

„теорію дійсного” маємо також визнати конструкцією картини світу,

оскільки вона складається через сукупність схематичних уявлень

відповідно до вимог методу [7, с. 49 – 59]. Не можна заперечити й

обгрунтування положення, що коли наука відмовиться від методологізму, то

тоді вона заперечуватиме власну сутність [7, с. 245]. Методологізм,

будучи сутнісною формою буття науки, розділяє на предметні частини ціле

об’єктивної реальності, протиставляючи їх одне одному, абстрагуючись від

унікального, одиничного [7, с. 45 – 46].

 

Використання цих визначень науки як сутнісного явища Нової та Новітньої

історії також дозволяє з’ясувати, що саме „методологічні установки

класичної науки призводять до того, що світом реально починають правити

абстракції, людина з її повсякденними проблемами витісняється на

перефирію свідомості. Вносячи смисл (Логос – підкрсл. авт.) у Всесвіт,

ми його спрощуємо, маємо перед собою не наявну реальність, а власні

уявлення про неї” [2, с. 2]. Усвідомлення такого „спрощення уявлення про

реальність” не стає на заваді поширенню наукової практики, оскільки

останню вважають виявленням властивостей соціального буття, що існує за

своїми власними надприродними законами.

 

Ідея надприродності також використовується як засадничий аргумент для

відтворення соціального ставлення до природи як до передумови розвитку

інфраструктури соціуму. Однак, у цьому випадку виявляє себе

фундаментальна суперечність, що була обгрунтована київськими філософами

М. Кисельовим і Ф. Канаком, які дійшли висновку, що, перетворюючи світ,

„людина як соціальне утворення (сукупність соціальних відносин) відчуває

на собі наслідки цього перетворення вже як природна істота” [2, с. 23].

Тим самим осмислення самого факту абстрагування від історичного досвіду

взаємодії з довкіллям стає джерелом формування сучасного екологістичного

досвіду, який перетворюється на реальний чинник історичної пам’яті

сучасного людства.

 

Пiд впливом поширення iсторичного аналiзу науки в фiлософiї аналiтична

орiєнтацiя починає змiнюватися синтетичною. Пом’якшується дихотомiзм

понять „емпiричне-теоретичне”, протиставлення теорiй і фактiв, контексту

вiдкриття i контексту обґрунтування. Замiсть рiзкого протиставлення

емпiричного знання як надiйного, обґрунтованого, незмiнного – знанню

теоретичному як самосуперечливому в основоположеннях та мiнливому

виникають концепцiї про взаємопроникнення емпiричного i теоретичного.

Загальним стає переконання про „теоретичну навантаженiсть” факту, що

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ