UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЄвропейський парламент після виборів – 2004 в оцінках та прогнозах політологів (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1721
Скачало209
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Європейський парламент після виборів – 2004 в оцінках та прогнозах

політологів

 

Існує дуже мало питань європейської політики, щодо яких політологи

досягають згоди. Одним з них є оцінка Європейського Союзу (ЄС) як

такого, що страждає від „дефіциту демократії”: враховується дистанція

між європейськими громадянами та керівними інститутами Євросоюзу

(Європейською Радою, Єврокомісією, Радою ЄС і, нарешті, Європейським

парламентом). Саме Європарламент як інститут представницької демократії

має докладати зусиль, аби подолати відстань між інтересами

„євробюрократів” та „пересічних” громадян ЄС.

 

Суттєве питанням міжнародно-політологічного дискурсу: чи змогли

політичні партії, що взяли участь у виборах до Європарламенту, скоротити

цю дистанцію, чи, навпаки, збільшили її?

 

„Євроскептики” (з огляду на завдання нашого дослідження, будемо вважати

ними не лише тих, хто взагалі заперечує історичну перспективу

розширеного ЄС, а й тих, хто ставиться до ідеї „об’єднання у розмаїтті”

прихильно, але не вважає роль неурядових учасників європейської політики

суттєвою) часто посилаються на думку італійського політолога С. Гоці,

партійна тема у дослідженнях якого розглядається в контексті місця

партій в сучасній політичній моделі об’єднаної Європи. С. Гоці вважає,

що „справжні європейські партії ще не існують, є лише федерації

політичних партій, які докладають зусиль, аби узгодити спільну політичну

програму на європейському рівні, причому вони ще дуже пов’язані з

політичними вимогами країни походження” [2, с. 63]. Традиції, звички й

національні інтереси, на думку вченого, послаблюють сформовані партіями

політичні групи Європарламенту, а склад цих груп може здаватися дещо

штучним, коли в одній і тій же групі працюють національні делегації з

дуже різними поглядами на процес європейської інтеграції –

проєвропейськими або євроскептичними.

 

Серед причин цього дослідники називають не лише географічну та

економічну різницю між державами, що делегували до Європарламенту своїх

депутатів, а й їх обрання за різними виборчими системами. Політолог

наголошує, що національна приналежність відчувається при голосуванні з

важливих питань, які призводять до помітних наслідків у внутрішній

політиці. Наводиться такий приклад: у січні 1999 року під час

голосування про вотум недовіри очолюваній Ж. Сантером Європейській

Комісії більшість німецьких євродепутатів, незважаючи на партійну

належність, голосувала за недовіру, тоді як італійці, іспанці й французи

мало не одностайно висловили протилежну позицію [2, с. 64]. Водночас

навіть С. Гоці, визнаний скептик щодо європейського партійного

будівництва, оцінюючи партійну складову діяльності ЄС, підкреслює, що, в

порівнянні з минулим, вплив європейських депутатів всередині

національних партійних організацій зростає разом із зростанням впливу

Європарламенту в загальноєвропейських справах.

 

Президент Європарламенту П. Кокс зауважив, що „на жаль, європейці і на

заході і на сході продемонстрували байдуже ставлення до європейських

виборів” [7]. М. Констамм, почесний президент Центру європейської

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ