UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАнтиглобалізм: стан і перспективи (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2470
Скачало506
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Антиглобалізм: стан і перспективи

 

В сучасних дослідженнях проблем антиглобалізму часто спостерігаємо

спрощене про нього уявлення, що зводиться переважно до історичних

аналогій. Це властиво, зокрема, й російській публіцистиці, яка часто

схильна трактувати це нове у світі явище в дусі застарілої комуністичної

риторики. Зазвичай при такому аналізі увага акцентується на тім, що у

своїй боротьбі проти глобалізації ніякої Америки антиглобалісти не

відкривають, оскільки всі їхні заяви реанімують логіку радянської

пропаганди стосовно боротьби з „експлуататорами”. У цьому зв’язку,

розглядаючи перспективи антиглобалістського руху, доцільно виокремити

характерні його особливості і з’ясувати, які з них застаріли й тому

стали безперспективними, а які відповідають духові сучасності.

 

В антиглобалістському русі, безперечно, не можна не помітити

лівосоціалістичної і навіть комуністичної складових. Однак пов’язувати

це явище лише з цими політичними напрямками було б некоректно.

 

Зішлемося на оцінку сутності соціально-політичних і економічних

трансформацій, що відбувалися в пострадянських країнах у 1990-і роки.

Традиційно вважається, що це були капіталістичні перетворення. Відтак

певна частина політичних сил лівого спектру виступала проти цього

варіанта суспільного розвитку. Наскільки такі оцінки були адекватними?

 

Візьмемо таке явище, як капіталізація економіки і суспільства. Що таке

капіталізація? Це – нагромадження капіталу, його продуктивне

застосування, першочерговий розвиток базових галузей промисловості.

Отже, капіталізація – це індустріалізація економіки. Водночас практично

всі політичні сили визнають, що начебто б капіталістичні реформи, що

впроваджувалися на пострадянському просторі, насправді вели не до

капіталізації, а до деіндустріалізації економіки.

 

Соціальні наслідки капіталізації зводяться до того, що відбувається

поділ суспільства на клас підприємців і клас найманих робітників.

Одночасно формується інтелігенція, що інтелектуально обслуговує

матеріальне виробництво, розвиває науку і культуру. Соціальні наслідки ж

деіндустріалізації в пострадянських республіках обумовили зовсім інші

явища. З одного боку, виник вузький прошарок, як тепер кажуть,

олігархів, які збагатилися завдяки приватизації державної власності. Що

нічого спільного не має з підприємництвом. З іншого боку, основна маса

продуктивного населення зубожіла, випала зі сфери реальної економічної

діяльності, що нічого спільного не має з формуванням класу найманих

робітників. За формальними капіталістичними ознаками (фінансові біржі,

інститути приватної власності, приватні комерційні банки, акціонування

підприємств, фонди цінних паперів) об’єктивно розгорталися процеси,

зовсім не притаманні становленню капіталізму. Відбувалася дезорганізація

управління, руйнувалися виробничі, соціальні, моральні підвалини

суспільства.

 

Відтак можна констатувати, що колишні радянські республіки зіштовхуються

не стільки з реставрацією капіталізму, скільки з процесами руйнації. В

цих умовах справжня капіталізація промисловості аж ніяк не трагедія для

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ