UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГромадська думка: історія і сучасність (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2626
Скачало487
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Громадська думка: історія і сучасність

 

Одним з основних принципів демократичної організції суспільного життя є

існування незалежної громадської думки. Після багатьох років нехтування

думкою громадськості, в Україні, нарешті, почали рахуватися з нею.

Більше того, зростає її роль як сили, спроможної впливати на політичний

курс держави, формування законодавчого поля, визначення соціальної та

економічної політики країни тощо.

 

Проте у середовищі вчених, політичних і державних діячів дискусії про

місце громадської думки в суспільно-політичних процесах тривають. Думки

часто полярні. Дехто зводить громадську думку в ранг „п’ятої влади”, а

дехто схильний повністю заперечувати її позитивну роль.

 

Посилаючись на історичні факти використання громадської думки видатними

державними діячами та на висловлювання таких політиків і мислителів, як

Т. Джефферсон, А. Гамільтон, Дж. Медісон, С. Адамс, Дж. Брайс, Ф. Харріс

та інші, автор статті має на меті знайти відповідь на актуальні

запитання:

 

· чи необхідно враховувати громадську думку при формуванні політики?

 

· чи спроможні рядові члени суспільства адекватно сприймати політичні

реалії і кваліфіковано висловлювати свою думку відносно складних

політичних процесів?

 

· як і наскільки повно слід використовувати громадську думку органам

державного управління?

 

Громадська думка є одним із найдавніших суспільних феноменів. Ще з

античних часів можна простежити дві тенденції: від ототожнення думки та

істини софістами (як кому здається, так є і насправді) і до повного

ігнорування правителями думки пересічних громадян. Одні кажуть: “Vox

populi – vox Dei” („Голос народу – голос Бога), а інші: “Che’s volgare

ignoronte ogn’un reprenda е parli piu di quel che meno intenda”

(„Неосвічений простолюдин береться за все і говорить більш за все про

те, про що він найменше знає”) [2, с. 317].

 

Питання, чи повинні органи управління вести народ за собою, а чи навпаки

– йти за народом, і в якій мірі рішення керівників повинні

контролюватися громадськістю, досить не просте. Так, Х. Ортега-і-Гассет

вважав, що міцною буде лише та влада, котра спирається на підтримку

громадської думки. “Так було завжди: і десять тисяч років тому, і в наші

дні; причому це справедливо для всіх – як для англійців, так і для

племені батонудів. У всі часи суспільством можна було правити тільки

спираючись на громадську думку” [6, с. 154-155]. Американський мислитель

С. Адамс присвятив себе справі організації мас для встановлення контролю

над державною владою. Він категорично протестував проти думки ”буцімто

не слід брати до уваги судження людей з вулиці” [1, с. 38]. Послідовний

демократ А. Лінкольн вважав, що всьому, що підтримує громадська думка,

гарантовано успіх [1, с. 39].

 

З іншого боку, відомі висловлювання визначних державних діячів, які

скептично ставилися до громадської думки. О. Гамільтон: ”Народ, народ! –

це лише тільки величезний звір” [1, с. 39]. О. Гамільтон вважав, що за

ситуації, коли інтереси народу розходяться з його бажаннями, для осіб,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ