UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДеякі аспекти аналізу структурної самоорганізації політичної системи (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2295
Скачало202
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Деякі аспекти аналізу структурної самоорганізації політичної системи

 

Проблема структурного впорядкування політичної системи суспільства

виникла у 1950 – 1970-ті роки, в період формування теорії політичної

системи на методологічному грунті кібернетики та загальної теорії

систем. Необхідність аналізу структурного впорядкування

складноорганізованих систем у межах цих напрямків зумовлювалася їх

спрямованістю на пошук шляхів ефективного управління різними типами

систем, цілісність яких розглядалася крізь призму тенденцій організації,

самозбереження, рівноваги.

 

Термін „самоорганізована система” вперше з’явився у понятійному апараті

кібернетики. Пізніше він, певним чином трансформувавши зміст, увійшов і

до понятійного кола загальної теорії систем. З позицій кібернетики, до

самоорганізованих належать вищі типи самокерованих систем, здатних

відновлювати свій оптимальний стан за будь-яких змін зовнішніх умов,

самостійно набувати ознак стабільності. Кібернетична система, як

прийнято її характеризувати, є певною автономною реальністю, „чорною

скринею”, процеси в якій утаємничені від довкілля. Взаємодія системи з

оператором (людиною) або з оточенням обмежена чітким набором функцій:

„ввід”, „конверсія”, „вивід”. Людина, як сила, зовнішня щодо такої

системи, елемент її середовища, може визначити характер функціонування

системи за специфікою сигналів, які вводяться в неї, та за змістом

рішень, які вона приймає щодо цих сигналів.

 

У вигляді подібної самокерованої системи американські політичні

теоретики 1950-х років побачили політичне життя суспільства. Д. Істон

увів у науковий обіг поняття „політична система” та заданий напрям

розуміння політичної системи суспільства в дусі кібернетики як „мережі

(set) взаємодій, через які блага (valued things) владно розподіляються у

суспільстві” [35, р. 153]. Системний аналіз політичного життя вчений

запропонував базувати на понятті „системи, зануреної в середовище” [35,

p. 24], функціональна активність якої здійснюється за принципом „входу –

виходу” (input – output) та спрямовується на неперервне підтримання

внутрісистемної рівноваги (intra-systems equilibrium). Цю методологічну

лінію підтримали Г. Алмонд, М. Каплан, Г. Пауелл, К. Дойч та їх

послідовники. Спільною особливістю системних моделей як американських

біхевіористів, так і представників компаративного напрямку політичної

науки є розгляд політичної системи крізь призму її функцій („what the

system does”) [35, p. 29], а не внутрішньої структури („what the system

is”), оскільки Д. Істон свого часу охарактеризував політичну систему

суспільства як „чорну скриню” й задекларував: „Системний аналіз

політичного життя має охоплювати в основному відносини системи із

середовищем” [35, p. 24]. Ця дослідницька позиція, ставши вже

„класичною”, традиційною в теорії політичної системи, зберігає свою

вагомість і нині. Її, зокрема, дотримуються й автори останнього видання

фундаментальної колективної монографії „Порівняльна політична наука

сьогодні. Світовий огляд” (керівник проекту – Г. Алмонд) [34].

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ