UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕволюція футуроорієнтованого потенціалу суспільно-політичної думки (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1964
Скачало193
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Еволюція футуроорієнтованого потенціалу суспільно-політичної думки

 

Спроби осягнути розумом майбутнє мають глибоку історію – люди завше

прагнули зазирнути у своє „завтра”. Отож „оракули” цінувалися в усі

епохи. Відтак від найдавніших часів до сьогодення можна вибудувати

своєрідний ланцюжок людських зусиль „побудови майбутнього”: міфологія –

утопія – фантастика – прогностика – футурологія. Причому кожна з ланок

цього ланцюжка має самодостатнє значення і продовжує паралельне

існування від свого виникнення й дотепер.

 

Міфологія належить до найраніших форм опанування людиною свого

майбутнього. Вона – невід’ємна складова соціального становлення в рамках

різних цивілізацій. На основі традиційних уявлень постійно виникають

різного роду міфологеми. Вони стали складовими міфологізації історії або

очікуваного майбутнього. Міфологеми за певних умов можуть суттєво

впливати на сприйняття тих чи інших символів і дій, а також на характер

політичної поведінки індивідів, соціальних і етнічних груп. Недаремно Т.

Манн називав міф „часткою людства”.

 

Розрізняють давню міфологію і міфологію як філософсько-літературний

жанр. До такого жанру, наприклад, зверталися письменники Ф. Кафка, Т.

Манн, Ж. Кокто. Народною міфологією і міфотворчістю, зверненими в минуле

і майбутнє, пронизаний роман „Сто літ самотності” Г. Маркеса.

Міфологічне світосприйняття колумбійського класика втілилося, зокрема, в

символічні зливи, що наче „кара божа” падають на голови людей, які

втопили в крові й нечестивості своє високе призначення. У фіналі роману

постають „останні жителі” напівміфічного містечка Макондо – жалюгідні

людці, позбавлені пам’яті та життєвої енергії. Вони забули про

загальнолюдську мораль і своє коріння. Лейтмотив роману – апофеоз

самотності, егоїстично протиставленої солідарності, що й породжує

звернене в майбутнє тривожне попередження письменника: „Родам людським,

приреченим на сто літ самотності, не судилося з’явитися на землі двічі”.

У творі, за визначенням літературознавця В. Столбова, закладено думку:

„Людство загине, якщо не виробить загальнолюдської духовної спільності,

загальнолюдської моралі, яка існувала б не сама по собі, а слугувала б

основою загальнолюдської політичної думки” [1].

 

Міфологія і дотепер, модифікуючись і вдосконалюючись, залишається

невід’ємною складовою людського мислення. Однак, як зазначає філософ А.

Тахо-Годі, цей взаємозв’язок дещо парадоксальний: на противагу міфу,

мислення „прагне вивести життя на шляхи пояснення його закономірностей,

прагне і його, і людську практику усвідомити поза різного роду магією,

спрямувати його розумно й доцільно”. Відтак мислення вважає міфи

неспроможними, прагне позбутися їх. „Звідси – одвічне злиття і одвічна

боротьба міфа і мислення упродовж тисячоліть, звідси ж – завдання науки

вивчити розвиток людського мислення, що йде спочатку шляхами

міфологічного осягнення життя, а в подальшому вступає в суперечність з

міфом, який заперечує світ і розвивається в боротьбі за самостійність”

[2].

 

У тісному зв’язку з міфологічними уявленнями з давніх часів розвивалися

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ