UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗасади демократизації політичного режиму Марокко (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2184
Скачало339
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Засади демократизації політичного режиму Марокко

 

С. Хантінгтон у книзі „Третя хвиля. Демократизація наприкінці ХХ

століття” наводить слова одного єгиптянина, який 1989 року так

висловився щодо майбутньої політики країн арабського світу: „Від

демократії нікуди не подітися” [1, с. 118]. Тобто, йдеться про динамічне

розширення глобалізації – нового (демократичного) порядку, до якого

прилучаються й країни, що розвиваються. Відбувається паралельний процес:

консолідація демократії в розвинених країнах і впровадження

демократичних політичних інститутів та цінностей у напівтрадиційних

незахідних суспільствах.

 

Коли називаємо суспільство сучасним, то маємо на увазі, що воно

демократичне (внаслідок органічного розвитку „знизу”) або

демократизоване (в результаті політичної неорганічної модернізації

„згори”). Демократизація – один з аспектів політичної модернізації,

найчастіше – завершальний її етап, на якому створюються легальні

бюрократичні механізми, формуються плюралістичні групи інтересів у межах

авторитарного або навіть напівтрадиційного правління. На часі визнається

можливим і перспективним у процесі демократичної модернізації

послуговуватися взаємодією традиційного й сучасного, коли, як висловився

Ф. Ріггс, створюється нова система, що „виробляє власні системні

характеристики”, „оригінальний механізм самовідтворювання і підтримання

стабільності”, а традиція виявляє „значні адаптивні здібності” [2, с.

85].

 

Прикладом країни, політичний режим якої в межах конституційної монархії

під час демократичної трансформації успішно (хоча й нелегко)

використовує традиційні цінності та інститути для досягнення високої

мети – стати сучасною розвиненою державою, та легітимації способів її

досягнення, є Королівство Марокко.

 

Серед багатьох запропонованих визначень політичного режиму (А. Соловйов,

К. Арановський, Є. Темнов, В. Чиркін, Г. О’Доннел, Ф. Шміттер) перевагу,

на нашу думку, доцільно віддати тлумаченню Є. Темнова. Він визначає

політичний режим як рівень гарантованості демократических прав і

політичних свобод особистості, ступінь відповідності офіційних

конституційних і правових форм політичним реаліям, характер ставлення

владних структур до правових засад державного і суспільного життя [3, с.

307]. Російські (Н. Дьяков, А. Малашенко, Р. Ланда, Є. Павлуцька, І.

Фадєєва, О. Мартишин) та українські (О. Фісун, В. Кушніренко) дослідники

виявляли загальні закономірності модернізації в незахідних (арабських)

країнах, значення шаріату для реформування державної системи в

ісламських країнах, особливості історії та культури, розвитку

капіталізму в Марокко, особливості політичної системи

неопатримоніального типу тощо.

 

Серед марокканських політологів, які досить ґрунтовно досліджують

проблеми політичної модернізації та демократизації Марокко, слід назвати

М. Бердоузі та М. Жаррафа. Проте перший присвятив своє дослідження

загальним проблемам демократичного транзиту, а у численних працях

другого, в яких висвітлюються проблеми модернізації політичної системи з

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ