UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗнання про соціальний конфлікт: абсолют чи відносність (реферат)
АвторPetya
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3332
Скачало515
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

Знання про соціальний конфлікт: абсолют чи відносність

 

З часів давньогрецьких софістів увійшло в науковий дискурс поняття

релятивізм. В гносеологічному сенсі його вживають, коли твердять про

відносність будь-якого знання і заперечують момент абсолютно істинного у

цьому знанні. Прихильників такого розуміння результатів наукового пошуку

нарекли релятивістами.

 

Однак далеко не всі дослідники – релятивісти. До них не належать,

очевидно, й відомі українські конфліктологи, автори цікавої, грунтовної,

в теоретичному і праксеологічному сенсі корисної статті, опублікованої в

першому числі журналу „Політичний менеджмент”. До такого висновку

спонукає їхнє переконання в тому, що “свобода і демократія – це політика

існування в конфлікті, це безперервний конфлікт”, а застосування іншими

дослідниками “таких термінів, як “запобігання виникненню конфліктів”,

“вирішення конфліктів” та “завершення конфліктів”… свідчить про незнання

чи ігнорування закономірностей і тенденцій розвитку політичної сфери та

повного нерозуміння природи, сутності і характеру політичних конфліктів,

їх місця і ролі в суспільно-політичному житті” [1]. Автор цієї статті

має сумнів в абсолютній істинності зацитованого постулата через свою

прихильність до постулата іншого, можливо, також небезсумнівного.

 

Згаданий постулат можна звести до трьох положень. Перше: будь-який

здобуток наукового пошуку є суб’єктивованим через суб’єктивну складову

природи використовуваних джерел як таких носіїв інформації, що за своїм

змістом не можуть охоплювати всієї багатоманітності властивостей і

зв’язків реальної дійсності, є її абстрагованим відображенням,

створюються людьми, отже пов’язані з особистісними баченням, вибором

тощо [2]. Друге: дослідження також завжди суб’єктивоване теоретичними

конструктами, методом і методиками, які розробляє і використовує

науковець, його світоглядом, освітою і досвідом, зовнішніми впливами і

іншими чинниками. Серед них, зокрема, стереотипи в науці, які більшою

або меншою мірою впливають на дослідника, коли він робить висновки. І

навіть вільні від таких впливів висновки навряд чи можна вважати єдино

істинними. Нарешті, третє: власне, й сама істинність може не вважатися

обов’язковим критерієм або ознакою науковості будь-якого дослідження та

його результатів. Тим більше, що критерії істинності міняються з плином

часу [3]. В тому, що вітчизняна і зарубіжна наука ще не виробила всіма

визнаного як єдино

 

істинне знання про природу, сутність і характер суспільних протиріч і

конфліктів, можна переконатися, якщо проаналізувати публікації на цю

тему. Такий аналіз і пропонується читачеві.

 

Сучасна українська конфліктологія, подібно до конфліктології всіх

пострадянських країн, формувалась і розвивається під впливами спадщини

радянського суспільствознавства, а також концепцій, що сформувалися на

Заході. Зокрема, й досі дається взнаки один з негативів науки радянської

доби – її запізніле, порівняно із зарубіжною наукою, звернення до

соціального конфлікту. Хоча здобутки західних дослідників час від часу й

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ